Рішення № 56914971, 29.03.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 р. Справа № 909/50/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О.В., секретар судового засідання Мартиненко І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СТД-ГРУП", вул. Шухевича, 59, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200,

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Лугова, 37, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76494,

за участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, вул.Мазепи, 298а/93, м.Коломия, Івано-Франківська область, 78200,

про стягнення заборгованості по орендній платі за договором суборенди №3 від 16.11.2015 в розмірі 6 000 грн та 50 000грн неустойки,

за участю:

від позивача: представник ОСОБА_3, довіреність №1 від 03.02.2016,

від відповідача: підприємець ОСОБА_1, посвідчення водія ВАА068307, представник ОСОБА_4, довіреність №821 від 19.06.2015,

від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: представник ОСОБА_5, довіреність б/н від 15.02.2016,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "СТД-ГРУП" заявлено позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі за договором суборенди від 16.11.2015 в розмірі 6 000 грн та 50 000 грн неустойки.

Ухвалою суду від 04.02.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що 16.11.2015 між ТОВ "СТД-ГРУП", як суборендодавцем, та ОСОБА_1, як суборендарем, було укладено договір суборенди частини нерухомого майна - частини нежитлового комерційного приміщення площею 100 кв.м за адресою м. Коломия, вул. Русина, 4. Зазначає, що дане приміщення належить суборендодавцю на підставі договору оренди №10_15_12_11 від 27.10.2015, який укладений між ПАТ "Укрсоцбанк" та позивачем. Відмічає, що згідно з договором суборенди №3 від 16.11.2015 об'єкт оренди передано орендарю для комерційної діяльності. Строк дії даного договору встановлено з 17.11.2015 по 07.12.2015 зі сплатою орендної плати 6000 грн в місяць. Посилається на те, що умовами договору передбачено, що в день закінчення його дії передача об'єкта оренди оформляється актом прийому-передачі. Вказує на те, що відповідач не виконав умови договору щодо сплати орендних платежів та не здійснив передачу приміщення, у зв'язку з чим 08.12.2016 позивач направив йому відповідну вимогу. У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору просить стягнути з нього 6000грн заборгованості по орендній платі та відповідно до п. 6.2 договору 50 000 грн штрафу за неповернення приміщення. Свою позицію обґрунтовує положеннями ст.ст. 283, 284, 291 ГК України, ст.ст. 549, 624, 759, 763, 764 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що даний договір ним укладено як фізичною особою. При цьому і вказаний договір, і акт прийому-передачі приміщення було ним підписано внаслідок омани. Посилається на те, що орендоване приміщення не є окремим, а становить частину приміщення, яке на той час ще орендувалось підприємцем ОСОБА_2 Оскільки вхід в це приміщення один, вказує на відсутність доступу до нього внаслідок перешкод, які чинились підприємцем ОСОБА_2 Стверджує, що він приміщенням не користувався, не мав доступу до нього, а тому не міг повертати приміщення і не повинен платити орендну плату за користування ним.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача проти позовних вимог заперечила. Зазначила, що орендувала приміщення, що знаходиться за адресою м. Коломия, вул. Русина, 4 на підставі договору оренди від 01.11.2013, який був укладений з ТОВ "СТД-ГРУП". Вказує, що кошти за оренду сплачувала в повному обсязі до січня 2016 року. Вважає, що орендувати дане приміщення спільно з іншими особами не було можливості, оскільки воно є суцільним та має один вхід. Вказує, що не допускала відповідача до вказаного приміщення, про що повідомила позивача в письмовому вигляді.

Аналогічні пояснення учасники процесу дали в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст.43 ГПК України, суд встановив наступне.

Між ТОВ "СТД-ГРУП", як орендодавцем, та фізичною особою ОСОБА_1, як орендарем,16.11.2015 було укладено договір суборенди частини нерухомого майна №3 (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове оплачуване користування частину нежитлового приміщення - комерційні приміщення, яке знаходиться за адресою м. Коломия, вул. Русина, 4 площею 100 кв.м. Приміщення належить орендодавцю на основі договору оренди №10_15_12_11 від 27.10.2015, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "СТД-ГРУП". Об'єкт оренди передається орендарю для комерційної діяльності (п. 1.2 договору). У п.1.3 договору визначено, що майно знаходиться у стані придатному для використання його за цивільним призначенням. Передача об'єкту оренди здійснюватиметься за актами приймання-передачі, які підписуються сторонами і є його невід'ємними частинами.

Згідно п. 2.1.1 договору орендар зобов'язується передати орендареві на обумовлений цим договором термін об'єкт оренди, пристосований та обладнаний необхідними інженерними комунікаціями, для використання за цільовим призначенням.

Орендар зобов'язується, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату в порядку, встановленому цим договором, вчасно повернути об'єкт оренди згідно терміну дії договору (п.3.1 договору). Термін дії договору з 17.11.2015 до 07.12.2015 (п.7.1. договору).

За умовами п. 4.1, п.4.2 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату в розмірі 6000 грн з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди.

Передача об'єкта оренди в користування за цим договором оформлюється актом приймання-передачі об'єкта оренди №1, в якому зазначаються недоліки вказаного майна і підписується сторонами та є невід'ємною частиною договору. На вимогу орендаря в нього вносяться поправки (п.5.1 договору). Відповідно до п.5.2 договору передача об'єкта оренди оформляється актом прийому-передачі об'єкта оренди №2, в якому зазначаються недоліки переданого майна.

Акт приймання-передачі приміщення підписаний сторонами 17.11.2015 без зауважень.

Відповідно до ст. 11, ст. 509 ЦК України, ст. 174 ГК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Посилання відповідача на те, що при укладенні даного договору він діяв як фізична особа, а тому на підставі цього договору у нього як у підприємця не виникли зобов'язання, спростовується змістом договору. Згідно п.1.1 договору та акту приймання-передачі в оренду передано комерційне приміщення. В п. 1.2 договору чітко зазначено, що об'єкт оренди передається орендарю для комерційної діяльності, а в п.3.1.1 та п.3.2.1 договору закріплено повноваження орендаря використовувати об'єкт оренди відповідно до цільового призначення. Третя особа підприємець ОСОБА_2 у повідомленні від 25.11.2015, адресованому відповідачу, та у листі від 06.12.2015, адресованому позивачу, вказувала на неможливість оренди приміщення одночасно обома підприємцями. Викладене свідчить про те, що у відповідача на підставі даного договору виникли господарські зобов'язання (ст. 173 ГК України).

За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата відноситься до істотних умовою договору оренди і є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ст. 283, ст. 286 ГК України).

Заперечення відповідача про те, що орендоване приміщення не є окремим і що частину приміщення орендувала інша особа, не стосуються вирішення даного спору, оскільки при укладенні договору та підписанні акта приймання-передачі сторони погодили об'єкт оренди як істотну умову договору. При цьому згідно ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, коли правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо зміст договору суперечить вимогам ЦК України або іншим актам цивільного законодавство, то згідно ч.1 ст.203, ч.1 ст. 215 ЦК України це може бути підставою для визнання його недійсним. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України). Відповідачем доказів визнання договору недійсним не представлено.

Щодо тверджень про те, що відповідач не користувався орендованим приміщенням, не мав доступу до нього і третя особа чинила йому перешкоди, не може бути взято до уваги оскільки відповідно до ч.2 ст. 34 ГПК акт приймання-передачі є належним та допустимим доказом передачі об'єкта оренди в користування орендарю і відповідачем не подано доказів того, що він звертався до позивача з вимогою про усунення перешкод в користуванні приміщенням. Пояснення третьої особи з цього приводу суд оцінює критично, оскільки подані нею докази свідчать про існування конфлікту з позивачем.

Таким чином у відповідача виник обов'язок по сплаті орендних платежів в сумі 6000грн, який ним не виконано. Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України вимога про сплату орендних платежів містилась в листі вих. №08/122 від 08.12.2015 (поштова квитанція 7820316949242 від 09.12.2015).

Як передбачено п.5.2. договору орендар передає орендодавцю об'єкт оренди в день закінчення строку дії даного договору. Передача об'єкта оренди оформлюється актом приймання-передачі об'єкта оренди (акт №2), який складається в двох примірниках, і в якому зазначаються недоліки переданого майна та підписується сторонами (їх уповноваженими представниками). Позивач листом вих. №08/122 від 08.12.2015 (поштова квитанція 7820316949242 від 09.12.2015) направив відповідачу вимогу про звільнення орендованого приміщення. Відповідач допустимих доказів повернення орендованого майна не представив.

В п. 6.1 договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та умов цього договору. Відповідно до п.6.2. договору у випадку не передачі орендарем орендодавцю об'єкта оренди в день закінчення строку дії даного договору орендар сплачує штраф у розмірі 50 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписами ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання передбачено і в п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України.

Відповідачем під час розгляду справи було подано клопотання (вх. №3739/16 від 17.03.2016), в якому він просив зменшити розмір штрафу, враховуючи те, що він є особою похилого віку та пенсіонером, що посвідчується пенсійним посвідченням. Також вказав на те, що позивачу не завдано жодних збитків і штраф є надмірно великим, який не співмірний із порушеним зобов'язанням.

При вирішенні даного питання суд враховує те, що позивачем не наведено обґрунтування та не надано доказів завданих йому збитків внаслідок неповернення відповідачем орендованого приміщення за актом приймання-передачі. Згідно пояснень учасників процесу та наданих ними доказів приміщення було повністю звільнено і позивач мав доступ до нього в кінці грудня 2015 року - початку січня 2016 року. При цьому акти приймання-передачі (повернення об'єкта оренди) як з відповідачем, так і з третьою особою не складались. Тому сам факт не оформлення вказаного документа не призвів до істотного порушення прав позивача. За таких обставин суд вважає, що розмір штрафних санкцій слід зменшити до 2000 грн.

Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення з відповідача в користь позивача належить стягнути 6000 грн заборгованості по орендній платі за договором суборенди від 16.11.2015 та 2 000 грн неустойки.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Як роз'яснено в 4.3. постанови пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 №7, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст.8,124 Конституції України, ст.ст.43,49, ст. 82 -ст.85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю "СТД-ГРУП" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі за договором суборенди №3 від 16.11.2015 в розмірі 6000грн та 50 000 грн неустойки.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в користь товариства з обмеженою відповідальністю "СТД-ГРУП" 6 000 грн заборгованості по орендній платі за договором суборенди №3 від 16.11.2015 та 2 000 грн неустойки, всього 8000 (вісім тисяч) грн, а також 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн сплаченого судового збору.

Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.04.16

Суддя Малєєва О. В.