Рішення № 56914968, 28.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2016Справа №910/2955/16

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна»До Третя особа,Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1Простягнення 3 740,00 грн Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Бабак Б.С. - представник за довіреністю;

від відповідача: Пешков О.О. - представник за довіреністю;

третя особа: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра - Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування шкоди в розмірі 3 740,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 порушено провадження у справі № 910/2955/16, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (м. Донецьк), та призначено розгляд справи на 11.03.2016.

У судовому засіданні 11.03.2016 представник позивача подав письмові пояснення у справі, а також надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача 11.03.2016 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву відповідно до якого проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не доведено, що ДТП сталась з вини ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача згідно полісу №АЕ/483181, а в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання 11.03.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 11.03.2016 розгляд справи відкладено на 28.03.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 28.03.2016 надав усні пояснення по справі відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.03.2016 надав усні пояснення по справі відповідно до яких проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Третя особа в судове засідання 28.03.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно з підпунктом 4 п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-06/1290/14 від 12.09.2014, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов: якщо неможливо здійснити повідомлення учасника судового процесу в спосіб, зазначений в підпунктах 1, 2, 3 пункту 6 цього листа, інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис. Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111 10 ГПК.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача та третьої особи.

В судовому засіданні 28.03.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача відповідача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ

24.05.2013 на вул. Челюскінців м. Донецьку сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія Сагдева Віграна та автомобіля «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1.

Відповідно до довідки №9206055 про дорожньо-транспортну пригоду, остання сталась в результаті порушення водієм автомобіля «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 п. 10.9 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту №6785 від 19.10.2012 страховиком автомобіля НОМЕР_1 є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра - Україна» (позивач).

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно звіту про оцінку №13М/4 складеного 26.06.2013 Суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників, що підлягають заміні складає 4 198,35 грн.

Відповідно до страхового акту №7118.05.13 від 12.07.2013 складеного позивачем, зазначена вище ДТП визнана страховим випадком та визначено розмір страхового відшкодування - 3 740,00 грн, виплата якого за договором добровільного страхування наземного транспорту №6785 від 19.10.2012 підтверджується платіжними дорученнями №1781 від 15.07.2013 на суму 3 740,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зазначена правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.

В пункті 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (відповідач), згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/482181.

Надіслана позивачем заява про виплату страхового відшкодування вих.№110 від 30.12.2015, залишена відповідачем без задоволення.

Судом відхиляються доводи відповідача щодо недоведеності вини водія «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача згідно полісу №АЕ/483181у скоєнні ДТП.

За змістом ст. 1187, 1188 ЦК України, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_2, підтверджується довідкою №9206055 про дорожньо-транспортну пригоду, де зазначено, що дорожньо - транспортна пригода, яка відбулась 24.05.2013 по вул. Челюскінців м. Донецьку, сталась внаслідок порушення водієм автомобіля «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 п. 10.9 Правил дорожнього руху України, за фактом правопорушень складено адміністративний протокол АВ2№290265 за ст. 124 КУпАП.

При цьому суд зазначає, що відсутність в матеріалах справи судового рішення, яким би водій автомобіля «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 був би притягнутий до відповідальності за скоєння ДТП не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів ст. 35 ГПК України таке рішення є обов'язковим для суду, проте, не єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди.

До того ж, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи, незалежно від того, чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 27.01.2016 у справі №910/17113/15.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як вбачається, з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/482181 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 грн, франшиза - 510,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи розмір франшиза, передбачений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/482181, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 3 230,00 грн (3 740,00 грн (сплачений позивачем розмір страхового відшкодування) - 510,00 грн (франшиза).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, буд. 32, літ. А, код ЄДРПОУ 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра - Україна» (36000, м. Полтава, вул. Пушкіна, буд. 47, код ЄДРПОУ 13934129) 3 230 (три тисячі двісті тридцять) грн 00 коп. - страхового відшкодування та 1 190 (одну тисячу сто дев'яносто) грн 91 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

04.04.2016

Суддя О.М. Спичак