Рішення № 56914927, 29.03.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/16/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2016 Справа № 908/501/16

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін:

Від позивача - Азарова І.Л., довіреність вих. № 1 від 04.01.2016р.

Від відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Комунального підприємства "Дніпрорудненський міський ринок" Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя

про стягнення 26405,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

22.02.2016р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулось Комунальне підприємство "Дніпрорудненський міський ринок" Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області до Фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором № 236 про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі від 23.04.2012р. у сумі 26405,08 грн.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те що, 23.04.2012р. між КП "Дніпрорудненський міський ринок" Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області та фізичною особою ОСОБА_2, було укладено договір № 236 про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі.

За умовами договору позивач надав відповідачу у строкове, платне користування торгове місце площею 68,0 кв. м розташоване за адресою: м. Дніпрорудне, вул. Леніна, 2, а відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати послуги на умовах та в порядку зазначеному у договорі.

Позивач надав відповідачу визначені у договорі № 236 від 23.04.2012р. послуги за період з 23.04.2012р. по серпень 2015р. на загальну суму 80089,04 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати за надані послуги виконував не належним чином та сплатив за надані послуги лише частково, несплаченою залишилась сума в розмірі 18589,84 грн.

30.09.2015р. позивач направив на адресу відповідача лист № 332 від 30.09.2015р. про оплату заборгованості за отримані послуги за договором, до якого було додано акт звіряння розрахунків, проте відповіді на лист від відповідача позивачем отримано не було.

В зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за договором № 236 від 23.04.2012р., позивачем нараховано відповідачу 2564,36 грн. інфляційних втрат, 451,16 грн. 3 % річних та 4799,72 грн. пені.

Позивач звернувся до суду та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу, пеню, 3% річних та інфляційні втрати, а також витрати на судовий збір.

22.02.2016р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 24.02.2016р. судом порушено провадження у справі № 908/501/16 та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 35/16/16. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 03.03.2016р.

В судовому засіданні 03.03.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить суд задовольнити позов.

В судове засідання 03.03.2016р. відповідач не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, вимоги ухвали суду від 24.02.2016р. не виконав, про причини неможливості з'явитись у судове засідання суд не повідомив.

Ухвалою суду від 03.03.2016р. розгляд справи відкладено на 29.03.2016р.

18.03.2016р. через канцелярію господарського суду позивачем на виконання вимог ухвали суду надані витребуванні судом документи та пояснення, в яких зазначено, що під час укладання договору № 236 від 23.04.2012р. позивачу не було відомо, що ОСОБА_2 є підприємцем, проте, незважаючи на вказаний факт, між сторонами існували господарські відносини, на підставі укладеного договору, зобов'язання за яким відповідачем виконані частково, а тому, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 29.03.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив стягнути 18589,84 грн. основного боргу, 4799,72 грн. пені, 451,16 грн. 3% річних та 2564,36 грн. інфляційні втрати, а також витрати на судовий збір в розмірі 1378 грн.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, причини неявки суду невідомі, про час та місце судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином.

На адресу відповідача: 69068 АДРЕСА_1 направлялися: ухвала суду від 24.02.2016р. про порушення провадження у справі та ухвала суду від 03.03.2016р. про відкладення розгляду справи, які станом на день розгляду справи на адресу суду не поверталися.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи по суті, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України та за заявою представника позивача без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 29.03.2016р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані позивачем додатково, судом встановлено наступне.

Як було з'ясовано судом, 21.08.2003р. ОСОБА_2 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як фізична особа - підприємець.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу (ч. 1 ст. 21 ГПК України).

Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з фізичної особи ОСОБА_2 заборгованість за договором № 236 про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі від 23.04.2012 р. Аналізуючи зміст договору, судом було з'ясовано, що даний договір за своїм змістом є господарським договором предметом якого є надання в тимчасове платне користування торгівельне місця для здійснення підприємницької (господарської) діяльності.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 укладаючи договір № 236 про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі від 23.04.2012 р. мав намір здійснювати підприємницьку діяльність та на час підписання договору з позивачем та станом на день розгляду господарського спору в суді, він є фізичною особою - підприємцем, а тому відповідно до ст.. 21 ГПК України відповідачем по справі слід вважати та слід вважати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2.

На підставі викладеного, позивач правомірно звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення заборгованості за господарським договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2007 року виконавчим комітетом Дніпрорудненської міської ради видано КП «Дніпрорудненський міський ринок» дозвіл № 81 на розміщення об'єкту сфери послуг на території міста Дніпрорудне, з основним видом діяльності - послуги по наданню та утриманню торгівельних місць в належному стані.

Відповідно до п. 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.2002р. № 57/188/84/105, адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Вартість послуг з утримання 1 кв.м. торговельної площі розраховується відповідно вимог наказу № 638/109 від 30.06.2009 р. Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.07.2009 року за № 600/16616 «Про затвердження Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів».

Так, орендна плата за торгові приміщення (площі) на ринках розраховується орендодавцем виходячи із собівартості надання в оренду торгових приміщень (площ) та прибутку без врахування податку на додану вартість (п. 1 розділ 2 наказу).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради № 149 від 10.08.2011р. «Про затвердження КП «Дніпрорудненський міський ринок» цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування», вартість послуг на утримання 1 кв м. торговельного місця визначена в розмірі 0,95 коп.

23.06.2015р. виконавчий комітет Дніпрорудненської міської ради прийняв рішення № 125 «Про затвердження КП «Дніпрорудненський міський ринок» цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування», яким встановлена вартість послуги з утримання 1 кв.м торговельного місця в розмірі 1.22 грн. на добу незалежно від юридичного статусу продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2012р. між Комунальним підприємством "Дніпрорудненський міський ринок" Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області (далі - ринок) та Фізичною особою ОСОБА_2 (далі - замовник) укладено договір № 236 про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі.

Згідно з п. 1.1 договору ринок надає замовнику послугу по утриманню торговельного місця в належному стані. Торговельне місце № 236, площею 68 кв.м., передається замовнику в тимчасове платне користування на умовах та строк, визначених в договорі.

Відповідно до п. 2.1.1 договору ринок взяв на себе зобов'язання забезпечити замовника місцем в стані придатному для здійснення діяльності за його профілем, шляхом надання йому на території ринку у строкове платне володіння та користування торговельного місця на період дії цього договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість послуг за договором становить 0,95 грн.. з урахуванням ПДВ за 1 кв. м. торговельного місця на добу. Місячна вартість послуг залежить від кількості днів на місяць і становить :

- у розрахунку на 31 к.д.: 0,95*68,0 кв.м. *31к.д. = 2002,60 грн.

- у розрахунку на 30 к.д.: 0,95*68,0 кв.м. *30к.д. = 1938,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору замовник здійснює розрахунки з ринком за отримані послуги згідно наданого рахунку не пізніше 15 числа поточного місяця.

Пунктом 3.5 договору сторони узгодили, що послуги за період, за який надійшла оплата від замовника вважаються наданими належним чином і в повному обсязі, якщо торговельне місце ринку фактично зайнято майном замовника (розміщений торговельний об'єкт та інші речі). У разі, якщо замовник не здійснює торговельну діяльність та не повідомив про це ринок письмово, не звільнив торгівельне місце від речей та не розірвав договір, він продовжує діяти, а послуги надаються в повному обсязі, передбаченому договором.

Строк дії, порядок зміни та розірвання договору визначені в розділі 6 договору. Відповідно до п.6.1 договору, останній укладено строком на шість місяців. Набуває чинності з 23.04.2012 та діє до 31.12.2012 року. В разі якщо жодна із сторін договору за 10 календарних днів, попередніх закінченню строку дії цього договору, не повідомить протилежну сторону в письмовому вигляді про наміри зупинити відносини, які виникли та існували на основі даного договору, останній рахується щорічно продовженим (пролонгованим) на той же строк на тих умовах (діючих) на момент пролонгації.

28.08.2015 року, на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір № 236 від 23.04.2012 року припинив строк своєї дії, в зв'язку з вилученням у міського ринку земельної ділянки, на якій було розташоване торговельне місце.

Отже, судом було з'ясовано, що договір № 236 від 23.04.2012 року діяв з 23.04.2012р. по 28.08.2015р.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утримуватися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконати його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 23 квітня 2012р. по 28 серпня 2015р. ринком замовнику надано послуг на загальну суму 80089,04 грн. Замовником сплачено 61499,20 грн. Несплачена сума заборгованості за період грудень 2014р. по 28 серпня 2015р. складає 18589,84 грн.

30.09.2015р. на адресу відповідача позивачем направлено лист № 332 від 30.09.2015р., в якому зазначено про наявність за відповідачем заборгованості за отримані послуги за договором № 236 від 23.04.2012р. в розмірі 18589,84 грн. та вимагав погасити існуючу заборгованість до 20.10.2015р. До листа було додано акт звіряння розрахунків.

Проте, відповідач на претензію не відреагував, заборгованість не погасив.

Оскільки судом встановлено, що замовником отримані послуги за договором № 236 від 23.04.2012р., а також враховуючи, що відповідач не заперечив проти позовних вимог, двічі в судове засідання не з'явився, відзив та витребувані судом документи не надав, то суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 18589,84 грн. законними, обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до положень ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.3 договору, за несвоєчасну оплату послуг замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нарахована пеня.

Позивачем пеня нарахована за наступні періоди:

З 16.12.2014р. по 16.06.2015р. на суму 2002,60 грн. - 392,72 грн.

З 16.01.2015р. по 16.07.2015р. на суму 2002,60 грн. - 491,48 грн.

З 16.02.2015р. по 16.08.2015р. на суму 1808,80 грн. - 524,50 грн.

З 16.03.2015р. по 16.09.2015р. на суму 2002,60 грн. - 602,43 грн.

З 16.04.2015р. по 16.10.2015р. на суму 1938 грн. - 558,57 грн.

З 16.05.2015р. по 16.11.2015р. на суму 2002,60 грн. - 553,27 грн.

З 16.06.2015р. по 16.12.2015р. на суму 1938 грн. - 506,75 грн.

З 16.07.2015р. по 16.01.2016р. на суму 2571,76 грн. - 641,73 грн.

З 16.08.2015р. по 16.02.2016р. на суму 2322,88 грн. - 531,27 грн.

Загальна сума пені, що заявлена до стягнення складає 4799,72 грн.

Судом, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», перевірено нарахування пені за вказаний період та встановлено, що в межах заявлених вимог розрахунок здійснений вірно, а тому пеня в розмірі 4799,72 грн. підлягає стягненню в заявленому розмірі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані 3 % річних за періоди:

З 16.12.2014р. по 10.02.2016р. на суму 2002,60 грн. - 69,44 грн.

З 16.01.2015р. по 10.02.2016р. на суму 2002,60 грн. - 64,34 грн.

З 16.02.2015р. по 10.02.2016р. на суму 1808,80 грн. - 53,51 грн.

З 16.03.2015р. по 10.02.2016р. на суму 2002,60 грн. - 54,63 грн.

З 16.04.2015р. по 10.02.2016р. на суму 1938 грн. - 47,92 грн.

З 16.05.2015р. по 10.02.2016р. на суму 2002,60 грн. - 44,59 грн.

З 16.06.2015р. по 10.02.2016р. на суму 1938 грн. - 37,88 грн.

З 16.07.2015р. по 10.02.2016р. на суму 2571,76 грн. - 44,36 грн.

З 16.08.2015р. по 10.02.2016р. на суму 2322,88 грн. - 34,16 грн.

Всього позивачем заявлено до стягнення 451,16 грн. 3 % річних.

Судом, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», перевірено нарахування 3 % річних за вказаний період та встановлено, що в межах заявлених вимог розрахунок здійснений вірно, а тому 451,16 грн. 3 % річних підлягає стягненню в заявленому розмірі.

Також позивачем нараховані 2564,36 грн. інфляційних витрат за загальний період з 16.12.2014р. по 10.02.2016р. по кожному рахунку окремо.

Пунктом 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Судом, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», перевірено нарахування інфляційних витрат за вказані періоди та встановлено, що в межах заявлених вимог розрахунок здійснений вірно, а тому інфляційні витрати в розмірі 2564,36 грн. підлягає стягненню в заявленому розмірі.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, враховуючи встановлення судом факту порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 236 від 23.04.2012р. щодо своєчасної оплати за надані замовником послуги, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий стягується з відповідача на користь позивача в повному обсязі, в розмірі 1378 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, 69068 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Комунального підприємства "Дніпрорудненський міський ринок" Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області 71630 м. Дніпрорудне Василевський район Запорізької області, вул. Леніна, 2 код ЄДРПОУ 33256572 основний борг в розмірі 18589 (вісімнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 84 коп., пеню в сумі 4799 (чотири тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 72 коп., 3 % річних в сумі 451 (чотириста п'ятдесят одна) грн. 16 коп., інфляційні витрати в сумі 2564 (дві тисячі п'ятсот шістдесят чотири) грн. 36 коп. та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 04.04.2016 р.

Суддя О.А. Топчій