Рішення № 56914919, 30.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2016Справа №910/15472/15За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ЛОГІСТІК"

До Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс"

Про стягнення заборгованості з страхової виплати у розмірі 210 687,58 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: Старчук ЄВ.

від відповідача: Вострєцова С.М. (дов.№2 від 01.01.2015)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому 30.03.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУД ЛОГІСТІК" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" про стягнення заборгованості з страхової виплати у розмірі 210 687,58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2015 порушено провадження у справі № 910/15472/15 та призначено її розгляд на 15.07.2015 року.

03.07.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, клопотання про витребування доказів та додаткові документи для долучення до матеріалів справи

07.07.2015 від позивача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли додаткові письмові пояснення по суті справи.

За наслідками розгляду справи 15.07.2015 суд виніс ухвалу про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів, у задоволення клопотання представників сторін, та оголосив у судовому засіданні перерву до 20.08.2015 року. Також, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів від 03.07.2015 року.

05.08.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

12.08.2015 відповідач через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надав додаткові заперечення до відзиву на позов.

У судовому засіданні 20.08.2015 оголошено перерву до 25.08.2015 року.

21.08.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання із переліком питань для поставлення на вирішення судової експертизи.

У судовому засіданні 25.08.2015 представник позивача підтримав заявлене 21.08.2015 клопотання та просив витрати по проведенню експертизи розподілити порівну між сторонами.

Представник відповідача, у свою чергу, підтримав заявлене ним до початку судового засідання через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва клопотання із переліком питань, які на його думку, необхідно поставити на вирішення судової експертизи.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши подані до суду докази, дійшов висновку, що існує потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних.

За результатами розгляду справи, судом призначена судова комплексна експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, про що зазначено в ухвалі суду від 25.08.2015, наявної у матеріалах справи.

Ухвалою суду від 25.08.2015 провадження у справі №910/15472/15 зупинено до проведення вищевказаної експертизи.

Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання від експерта про надання додаткових матеріалів для проведення судової експертизи та матеріали справи №910/15472/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 поновлено провадження у справі №910/15472/15 та зобов'язано сторін виконати клопотання експерта. Також, судом наголошено, що проведення судової експертизи має відбуватися у межах питань, поставлених в ухвалі суду від 25.08.2015 про призначення у справі судової експертизи.

Ухвалою суду провадження у справі №910/15472/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ЛОГІСТІК" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" про стягнення заборгованості з страхової виплати у розмірі 210 687,58 грн. - зупинено.

24.02.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/15472/15 із висновком судової товарознавчої експертизи № 16252/15-53 від 17.02.2016.

У зв'язку із припиненям повноважень щодо здійснення правосуддя у судді Полякової К.В. Відповідно до пункту 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/15472/15.

За результатом повторного автоматичного розподілу справу передано судді Лиськову М.О.

26.02.2016 ухвалою суду прийнято справу до свого провадження, поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 16.03.2016.

09.03.2016 через канцелярію суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом і подальший розгляд справи відбуватиметься з урахуванням положень вказаної заяви.

16.03.201 в судовому засіданні оголошено перерву до 30.03.2016.

В судове засідання, призначене на 30.03.2016, представник позивача з'явився та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 30.03.2106, представник відповідача з'явився проти задоволення позовних вимог заперечував.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2014 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір добровільного страхування вантажу № 01704/03/222.

Відповідно до п. 4.1 Договору був застрахований вантаж, а саме FIREWORKS, IMO 1.4 G UN 0036, У кількості 1 379 коробок, загальною вагою 24 853 КГ.

24.11.2014 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування та надав необхідні документи.

30.12.2014 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи це тим, що намокання відбулося внаслідок атмосферних осадів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 16 Закону України «Про страхування» Договір страхування - це письмова страхувальника і страховика, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідач вказує, що відповідно до п. 5.1 Договору страхування, передбачені ризики за варіантом - «З відальністю за всі ризики».

За Договором страхування, укладеному на цих умовах, відшкодовуються:

а) збитки від пошкодження або повної загибелі усього або частини вантажу та/або ажу, що сталися з будь якої причини, крім випадків, передбачених у пунктах 4.1.,4.2., 4.3. цих Правил;

б) збитки, витрати та внески по загальній аварії;

в) збитки відповідно до умови зіткнення з вини всіх суден, що зіткнулися.

Якщо збиток відшкодовується за умовами Договору страхування, підлягають шкодуванню усі необхідні і доцільно здійснені витрати:

по рятуванню (спасінню) вантажу та/або багажу;

по уникненню або зменшенню розміру збитку;

які розподілені або встановлені договором про перевезення та/або чинним законодавством і процесуальними нормами.

Відповідно до розділу 4 Правил страхування встановлене виключення із страхових випадків і обмеження страхування.

Згідно п. 4.3 розділу 4 Правил страхування не відшкодовуються збитки, що сталися внаслідок:

г) підмочки вантажу та/або багажу атмосферними опадами;

з) впливу температури, трюмного повітря або особливих властивостей та природних стей вантажу та/або багажу, усушки (утруски), гниття, бродіння, корозії, окислення, іродної зміни маси та/або об'єму;

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до п. 4.3 Правил встановлено, що якщо інше не зазначене у мовами Договору , що укладений на умовах, зазначених у підпунктах 3.2.2, 3.2.3, 3.2.4 Правил, крім цього та на додаток виключень, зазначених у 4.4.1 та 4.2 цих Правил, не відшкодовуються збитки, що сталися внаслідок зокрема підмочки вантажу.

Відповідно до висновку експерта № 16252/15-53 від 17.02.2016 причиною пошкодження досліджуваного вантажу, який знаходився у контейнері MRKU5182088, є вплив досить великої кількості рідини на нижній шар штабельованого у контейнері вантажу, яка могла проникнути всередину

Відповідач, зазначає, що із проведеної експертизи йому стало відомо, що причини пошкодження вантажу відносяться до виключення із страхових випадків, а саме п. 3.1.5 та 3.1.6. розділу 3 Договору страхування та п.п. а), є) п. 4.1 розділу 4 Правил добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) за № 0980780, зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 23.05.2008р., а саме: навмисні дії або грубої недбалості Страхувальника або вигодонабувача щодо порушення встановлених правил перевезення, пересилання ба збереження вантажів та/або багажу та невідповідного розміщення та кріплення вантажу та/або багажу, недоліків при навантажені чи недоцільного способу навантаження, якщо страхувальник здійснює навантаження самостійно, навантаження у необладнаний відповідним чином транспортний засіб, або навантаження понад норми, а тому не відшкодовуються.

Разом з тим, а не з матеріалів справи а ні відповідачем не було доведено, що вплив великої кількості рідини на нижній шар штабельованого у контейнері вантажу, яка могла проникнути всередину відбувся в наслідок дій позивача чи вантажоодержувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування" визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Так, положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи вищенаведене та встановлене судовим експертом, суд приходить до висновку, що причиною псування товару стало саме підмочування товару, а отже позовні вимоги в частині стягнення 212 912, 70 грн. страхового відшкодування.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 46 350,80 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено п. 5.4.3 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 46 350,80 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 82 644,86 грн. інфляційних втрат та 3 772,87 грн. 3 відсотків річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку.

Разом з тим, щодо стягнення інфляційних нарахувань , суд зазначає, що вказані нарахування на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні заяви, щодо стягнення інфляційної складової боргу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

За наведених обставин, витрати з оплати експертизи в сумі 14 784 грн. згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" (01042, м. Київ, вулиця Філатова, будинок 22/8; ідентифікаційний код: 34348559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ЛОГІСТІК" (01135, м. Київ, вулиця Чорновола, будинок 20, офіс 203; ідентифікаційний код: 39353364) страхове відшкодування - 212 912 грн. 70 коп., 46 350 грн. 80 коп. - пені, 3 772 грн. 87 коп. - три відсотки річних, 14 784 грн. 00 коп. - витрати на оплату експертизи та судовий збір в сумі 3 945 грн. 95 коп.

3. В частині стягнення інфляційної складової боргу - відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 05.04.2016

Суддя М.О. Лиськов