Ухвала суду № 56914579, 04.04.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.04.16р. Справа № 904/1452/16

За позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

до Публічного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари № 950 від 01.10.2006 у загальному розмірі 196 343 грн. 48 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - провідний юрисконсульт (довіреність № 10 від 15.02.2016)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд" (далі - відповідач) заборгованість за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари № 950 від 01.10.2006 у загальному розмірі 196 343 грн. 48 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 108 984 грн. 06 коп. - основний борг;

- 81 270 грн. 25 коп. - інфляційні втрати;

- 6 089 грн. 17 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари № 950 від 01.10.2006 в частині розрахунків за спожиту в період з січня 2014 року по березень 2014 року теплову енергію у встановлений договором строк, наявністю боргу у сумі 108 984 грн. 06 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2014 року по грудень 2015 року у сумі 81 270 грн. 25 коп. та 3% річних за період прострочення з 15.02.2014 по 15.01.2016 у сумі 6 089 грн. 17 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 04.04.2016.

У судове засідання 04.04.2016 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 04.04.2016 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.03.2016, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Орджонікідзе, будинок 10, на вказану адресу і направлялась кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.31).

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2016 була отримана відповідачем 16.03.2016, що підтверджується поштовим повідомленням № 4994532266114 (5005101291839).

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду від 10.03.2016 була надіслана сторонам у справі завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, отримав ухвалу завчасно, але не скористався своїм правом на участь його представника у судовому засіданні, протягом двох тижнів з моменту отримання ухвали суду будь-яких клопотань чи заперечень не подав.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

У судовому засіданні 04.04.2016 представником позивача було повідомлено, що на теперішній час у справі відсутній предмет спору, у зв'язку з чим було подано заяву (вх.суду 20215/16 від 04.04.2016), в якій позивач просить суд припинити провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. На підтвердження викладених у заяві обставин позивач долучив до матеріалів справи довідку від 31.03.2016 про відсутність заборгованості у відповідача перед позивачем, а також картку рахунку 361 по контрагенту - Публічне акціонерне товариство "Криворіжіндустрбуд" за період з 01.03.2016 по 30.06.21016, з якої вбачається погашення відповідачем заборгованості в сумі 108 984 грн. 06 коп., яка є предметом спору у даній справі. Також у вказаній заяві позивач просить суд у зв'язку з припиненням провадження у справі через відсутність предмету спору, повернути із бюджету судовий збір в сумі 2 945 грн. 15 коп., сплачений ним при зверненні із позовом до суду.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, заслухавши представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

Так, 01.10.2006 між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Криворіжіндустрбуд" (далі - споживач, відповідач) було укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари № 950 (далі - договір, а.с.10-12), відповідно до умов якого постачальник відпускає споживачеві теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пару на технологічні потреби, а споживач оплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в строки, передбачені договором (пункт 1.1. договору).

У пункті 6.1. договору сторони погодили, що договір діє з 01.10.2006 по 01.10.2007 та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява однієї зі сторін про відмову від договору або його перегляду. У випадку наявності заяви однієї зі сторін про розірвання договору за один місяць і відсутності заборгованості споживача перед постачальником договір може бути розірваний. При наявності заборгованості за споживачем, нарахування за договором припиняються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості.

Доказів зміни, розірвання або визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений договір № 950 від 01.10.2006 за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання норм § 5 "Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу" глави 54 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, норм § 3 "Енергопостачання" глави 30 розділу VІ Господарського кодексу України та спеціального закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з пунктом 1.2. договору під час виконання договору сторони керуються діючим законодавством України, діючими "Правилами користування тепловою енергією", Правилами технічної експлуатації теплоспоживаючих установок теплових мереж, рішеннями виконавчого комітету Криворізької міської ради та іншими законодавчими актами.

Постачальник відпускає споживачеві теплову енергію на обєкти, вказані в таблиці № 2 згідно з встановленим планом теплоспоживання з 01.10.2006 по 01.10.2007 (див. таблиці № 1 та № 2, акт меж розподілу, як невідємні частини договору). Оплата здійснюється з моменту зазначеного періоду дії договору (пункт 1.3. договору).

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. договору облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом за їх відсутності. Щомісячна сума оплати по договору коригується з урахуванням фактичної середньомісячної температури зовнішнього повітря, кількості днів та годин роботи.

За змістом пункту 4.2. договору, теплова енергія відпускається споживачеві в кількості згідно даних таблиці № 2, у вигляді гарячої води і (або) пари на такі потреби:

-опалення та вентиляцію - період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання - протягом року, за винятком ремонтного періоду;

- технологічні потреби;

- кондиціювання повітря.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору позивачем відпускалась теплова енергія у відповідності до щорічних розпоряджень виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду" та до визначених пунктом 4.2. періодів.

Зокрема, в період з січня 2014 року по березень 2014 року тарифи на теплову енергію, передбачені постановою Національної комісії державного регулювання ринку комунальних послуг України № 383 від 31.12.2013 "Про встановлення тарифів на теплову енергію КПТМ "Криворіжтепломережа", які складають 892 грн. 16 коп. за 1 Гкал (з ПДВ).

На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку теплової енергії відповідачу за період з січня 2014 року по березень 2014 року на загальну суму 108 984 грн. 06 коп. та, відповідно, позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури, а саме:

- рахунок-фактура № 950 від 31.01.2014 на суму 48 673 грн. 77 коп. за січень 2014 року (а.с.19);

- рахунок-фактура № 950 від 28.02.2014 на суму 43 689 грн. 27 коп. за лютий 2014 року (а.с.18);

- рахунок-фактура № 950 від 31.03.2014 на суму 16 621 грн. 02 коп. за березень 2014 року (а.с.20).

Згідно з нормами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Також, законом визначений обов'язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.

Вказане законодавче положення знайшло своє відображення у пункті 3.1. договору, в якому зазначено, що оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем щомісяця, самостійно, в грошовій формі, та іншими формами розрахунку за погодженням сторін до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим. В іншому випадку постачальник має право без додаткового попередження припинити повністю або частково обмежити подачу теплової енергії споживачу.

Згідно з пунктом 3.4. договору споживач здійснює передплату в грошовій формі, в розмірі 75% планового місячного споживання в термін до 20 числа кожного місяця.

Відповідачем зобовязання в частині розрахунків за спожиту в період з січня 2014 року по березень 2014 року теплову енергію у встановлений договором строк були порушені, відпущена теплова енергія ним оплачена не була, що призвело до утворення заборгованості перед позивачем в сумі 108 984 грн. 06 коп. Наявність вищевказаної суми боргу і є причиною спору.

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати спожитої теплової енергії (пункт 3.1. договору) господарський суд встановив, що строк оплати за переліченими вище рахунками-фактурами є таким, що настав.

В подальшому, від позивача надійшла заява про припинення провадження у справі (вх.суду 20215/16 від 04.04.2016), в якій позивач просить суд припинити провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. На підтвердження викладених у заяві обставин позивач долучив до матеріалів справи довідку від 31.03.2016 про відсутність заборгованості у відповідача перед позивачем, а також картку рахунку 361 по контрагенту - Публічне акціонерне товариство "Криворіжіндустрбуд" за період з 01.03.2016 по 30.06.21016, з якої вбачається погашення відповідачем заборгованості в сумі 108 984 грн. 06 коп., яка є предметом спору у даній справі.

Також у вказаній заяві позивач просить суд у зв'язку з припиненням провадження у справі через відсутність предмету спору, повернути із бюджету судовий збір в сумі 2 945 грн. 15 коп., сплачений ним при зверненні із позовом до суду.

Суд вважає за необхідне припинити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору, з огляду на такі обставини.

Згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, предметом спору у даній справі була заборгованість в сумі 108 984 грн. 06 коп. за спожиту в період з січня 2014 року по березень 2014 року теплову енергію за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари № 950 від 01.10.2006, при цьому, з доданих до заяви про припинення провадження у справі документів вбачається, що заборгованість в сумі 108 984 грн. 06 коп. на теперішній час погашена відповідачем.

Суд звертає увагу, що частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Частиною 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

При зверненні до суду із позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2 945 грн. 15 коп. (1,5 відсотка ціни позову).

При цьому, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Враховуючи викладене, а також надходження заяви позивача щодо повернення йому судового збору, суд вважає за доцільне в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" повернути позивачу суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2 945 грн. 15 коп., оскільки провадження у справі припиняється з підстави, яка не віднесена до виключень, зазначених в пункті 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", що, відповідно, є причиною для повернення судового збору позивачу.

Керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 904/1452/16 за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Публічного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд" про стягнення заборгованості за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари № 950 від 01.10.2006 у загальному розмірі 196 343 грн. 48 коп. - припинити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Дежньова, будинок 9; ідентифікаційний код 03342184) судовий збір у сумі 2 945 (дві тисячі дев'ятсот сорок п'ять) грн. 15 коп., сплачений згідно з платіжним дорученням № 11308 від 16.02.2016, оригінал якого повернути Комунальному підприємству теплових мереж "Криворіжтепломережа".

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення господарським судом та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя ОСОБА_2