Рішення № 56914541, 01.04.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.03.16р. Справа № 904/1189/16

За позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Житлово-будівельного кооперативу "Орбіта", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 74 086, 33 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: начальник юридичного відділу ОСОБА_1, довіреність №1 від 04.01.2016;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Орбіта", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення 62061,64 грн боргу за надані послуги з водопостачання та відведеня стічних вод, 9276,06 грн пені за прострочку платежу, 603,67 грн 3% річних та 2144,96 грн інфляційних нарахувань на суму боргу

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що станом на 14.03.2016 борг складає 11762,56 грн, решту додаткових нарахувань вважає завищеними.

По справі відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву з 15.03.2016 до 31.03.2016.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.01.2011 між Комунальне підприємство "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області та житлово-будівельним кооперативом "Орбіта", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області укладений договір № 78, згідно з яким позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з водопостачання та відведення стічних вод, а відповідач зобов'язався оплачувати отримані послуги за встановленими тарифами у встановлені сторонами в договорі строки.

Згідно з п. 3.1 договору оплата отриманих послуг здійснюється відповідачем у грошовій формі протягом 5 банківських днів після пред'явлення платіжної вимоги, рахунку або квитанції.

Відповідно до п. 1.8 договору сторонами щомісячно складались акти, в яких відображались об'єми наданих послуг. Також на підставі п. 3.1 договору позивачем щомісячно виписувались рахунку для оплати наданих послуг, які отримані відповідачем, про що свідчать підписи посадових осіб відповідача та печатка кооперативу.

Як вбачається з розрахунку позивача, у 2015 році ним надані відповідачу послуги на суму 89027,64 грн, оплачено відповідачем 29000,00 грн, борг складає 60027,84 грн. В 2014 році мала місце переплата в сумі 5216,40 грн, в січні 2016 надані послуги на суму 7250,40 грн, які не оплачені. Таким чином загальний розмір боргу склав 62061,64 грн, який і заявлений позивачем до стягнення.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що у даному випадку відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, що стало підставою звернення позивача до суду з цим позовом.

Після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості, залишок боргу станом на 14.03.2016 склав 11762,56 грн, що підтверджено сторонами в акті звірки взаємних розрахунків.

31.03.2016 позивачем до справи подана заява про зменшення позовних вимог, якою він виключив з позовних вимог вимогу про стягнення основного боргу у зв'язку з повним погашенням відповідачем заборгованості. Решта вимог залишені без змін. Заява не протирічить вимогам ст. 22 ГПК України, тому прийнята судом до розгляду. В заяві позивач просить припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення 62061,64 грн основного боргу, проте, позивач подав саме заяву про зменшення позовних вимог, тому судом розглядаються вимоги про стягнення сум, які позивач залишив у заяві, вимоги про стягнення боргу не розглядаються і процесуальне рішення по ним не приймається.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 5.5 договору передбачено відповідальність за порушення строку оплати споживачем отриманих послуг у вигляді сплати пені у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно оплачених послуг за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що позивачем при розрахунку пені, 3% річних та інфляційних нарахувань не враховані здійснені ним часткові оплати заборгованості. Проте, з наданого до справи розрахунку слідує, що всі додаткові нарахування здійснені станом по 11.02.2016, коли розмір боргу складав 62061,64 грн, а погашення боргу відбулось починаючи з 24.02.2016.

Всі додаткові нарахування позивачем здійснені за прострочку оплати послуг, наданих за період з травня 2015 року по грудень 2015 року по кожному місяцю окремо за загальний період з 13.06.2015 по 11.02.2016. На борг за послуги за січень 2016 року нарахування не здійснювались.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, суд дійшов висновку про невірно визначений період їх нарахування, оскільки за отримані в травні 2015 року послуги відповідач здійснив дві часткові оплати боргу - 17.08.2015 та 17.09.2015, але позивач нарахував пеню та 3% річних і на дні оплати на ту суму, що існувала до проведення оплати, що протирічить змісту п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", яким передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно здійсненого судом розрахунку розмір пені за прострочку оплати послуг за травень 2015 року складає 1634,24 грн, загальний розмір пені 9255,34 грн, розмір 3% річних за цей період 86,40 грн, загальний розмір 3% річних 602,59 грн.

Пунктом 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р;

Судом здійснено розрахунок інфляційних нарахувань окремо за кожний місяць надання послуг, починаючи з місяця, який є наступним за місяцем, у якому виник борг та по січень 2016 року включно. За розрахунком суду загальний розмір інфляційних нарахувань на суму боргу складає 1170,25 грн.

Таким чином позов слід визнати обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення 1170,25 грн інфляційних нарахувань на суму боргу, 9255,34 грн пені та 602,59 грн 3% річних, в решті позову слід відмовити.

Згідно з п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. В даному випадку звернення позивача до суду викликане невиконанням відповідачем свої зобов'язань з оплати отриманих послуг, зменшення розміру позовних вимог пов'язане з здійсненням відповідачем оплати після порушення судом провадження у справі, тому відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно, з урахуванням розміру задоволених вимог та розміру обгрунтовано заявлених вимог, оскільки 5000,00 боргу відповідачем погашено 24.02.2016 - до дня звернення позивача до суду, в сумі 1266,47 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "Орбіта", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Бульварний, 19, код 21929303 на користь комунального підприємства "Кривбасводоканал", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6а, код 03341316 пеню в сумі 9255,34 грн, 1170,25 грн інфляційних нарахувань на суму боргу, 602,59 грн 3% річних, 1266,47 грн витрат по сплаті судового збору, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 05.04.2016.

Суддя В.Д. Воронько