Ухвала суду № 56914465, 05.04.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 квітня 2016 року Справа № 904/8797/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.суддіДанилова Т.Б., Фролова Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиГоловного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській областіна постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 рокуу справі№ 904/8797/15господарського судуДніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рим 2000"доГоловного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській областіпростягнення 89 246, 10 грн.

В с т а н о в и в:

Касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року у справі № 904/8797/15 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 111 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, передбачено, що до скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду, становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, в якості доказу про сплату судового збору за подання касаційної скарги Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області надано оригінал платіжного доручення № 284 від 03.03.2016 року на суму 1 653, 60 грн. Проте зазначений документ не може бути прийнятий в якості належного доказу, оскільки не може вважатися таким, що свідчить про його сплату у встановленому порядку.

Відповідно до листа Головного управління Державного казначейства України у м. Києві № 06-08/512-1512 від 07.02.2012 встановлені наступні реквізити для сплати судового збору за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України:

N рахунку - 31211254700007

банк -ГУ ДКУ у м. Києві

одержувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва

код банку - 820019

код за ЄДРПОУ - 38004897

код бюджетної класифікації 22030104 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)"

символ звітності банку 254.

В той же час, як вбачається з доданого до матеріалів касаційної скарги платіжного доручення від 03.03.2016 № 284, грошові кошти були перераховані на рахунок отримувача № 31213207700007, тобто відмінний від рахунку отримувача Вищого господарського суду України, що свідчить про сплату скаржником судового збору на не належні реквізити, що, також, підтверджується довідкою ВГСУ № 09.03-02/1350/16 від 01.04.2016 року, згідно якої відповідно до виписки за рахунком 31211254700007 УДКСУ у Печерському районі м. Києва кошти судового збору в сумі 1 653, 60 грн. сплачені ГУ ДФС у Дніпропетровській області платіжним дорученням від 03 березня 2016 року № 284 до спеціального фонду Державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22030104 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)" не зараховано. Відтак, зазначене платіжне доручення не може бути прийняте в якості доказу сплати судового збору у встановлених порядку.

Відповідно до п. 4 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У зв'язку з поверненням касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2015 року та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року у даній справі не розглядається.

Відповідно до ч. 3 ст. ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу.

За таких обставин, Вищий господарський суд України не може прийняти вказану касаційну скаргу до провадження і вона підлягає поверненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року у справі № 904/8797/15 повернути скаржнику.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіТ.Б. Данилова Г.М. Фролова