Рішення № 56914432, 31.03.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 березня 2016 р. Справа № 902/72/16

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Банаська О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - інвестиційна компанія "Сатурн", м.Київ

до: Приватного підприємства "Сервіс - Дорбуд", м.Вінниця

про стягнення 53 105,06 грн

За участю секретаря судового засідання Віннік О.В.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" подано позов до Приватного підприємства "Сервіс-Дорбуд" про стягнення 53 105,06 грн за договором № 07/08-14 ПР від 04.08.2014 р., з яких: 27 209,36 грн - основного боргу, 12 713,11 грн - пені за період з 26.11.2014 р. по 06.11.2015 р., 12 408,80 грн - інфляційних втрат за період з 26.11.2014 р. по 06.11.2015 р., 773,79 грн - 3 % річних за період з 26.11.2014 р. по 06.11.2015 р.

Ухвалою суду від 25.01.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/72/16 та призначено до розгляду на 17.02.2016 р.

Ухвалою від 17.02.2016 р. розгляд справи відкладено до 10.03.2016 р. у зв'язку з неявкою сторін.

В судовому засіданні 10.03.2016 р. представником позивача подано клопотання про відмову від позовних вимог про стягнення 12 713,11 грн - пені за період з 26.11.2014 р. по 06.11.2015 р., 12 408,80 грн - інфляційних втрат за період з 26.11.2014 р. по 06.11.2015 р., 773,79 грн - 3 % річних за період з 26.11.2014 р. по 06.11.2015 р.

Ухвалою суду від 10.03.2016 р. розгляд справи відкладено до 31.03.2016 р. з огляду на неявку відповідача та продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

30.03.2016 р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності останнього.

Даним клопотанням позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі щодо стягнення заборгованості в сумі 27 209, 36 грн.

В засідання суду призначене на 31.03.2016 р. представник відповідача не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 10.03.2016 р., яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією, факт отримання якої відповідачем за адресою місцезнаходження відповідача - вул.Фурманова, 28, м.Вінниця, 21000, яка міститься в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 21634982 від 25.01.2016 р. підтверджується наявним у справі поштовим повідомленнями про вручення поштових відправлень № 2103600647815 від 18.03.2016 р. (а.с.114, т.1).

З огляду на неявку в судове засідання представника позивача суд зауважує, що присутній в судовому засіданні 10.03.2016 р. уповноважений представник (ОСОБА_1В.) повідомлявся про дату, час та місце наступного судового засідання під розпис, що підтверджується наявною в справі письмовою розпискою (а.с.110, т.1).

Також суд зазначає, що ухвали суду про порушення провадження та відкладення розгляду справи від 25.01.2016 р., 17.02.2016 р., які надсилались рекомендованим листом за адресою місцезнаходження відповідача, що є ідентичною тій яка міститься в позовній заяві та договорі № 07/08-14 ПР від 04.08.2014 р. до суду повернулись без доказів їх вручення відповідачу з відміткою поштового відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Також вищезазначені ухвали надсилалися судом керівнику ПП "Сервіс-Дорбуд" ОСОБА_2, які також повернуті до суду з відміткою поштового відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи наведене суд приймає до уваги такі положення законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В абзаці 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 вказаної постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, сторони своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористались, а тому, беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності представників сторін справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами у відповідності до приписів ч. 8 ст. 811 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

04.08.2014 р. між ТОВ "Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" (ОСОБА_3) та ПП "Сервіс-Дорбуд" (Замовник) було укладено договір № 07/08-14 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с.14-17, т.1).

За умовами даного Договору ОСОБА_3 зобов'язується за замовленням Замовника доставити ввірений йому для перевезення вантаж, найменування, маршрути, відстань, тариф на перевезення вказуються в Додаткових угодах до Договору, підписаних уповноваженими представниками Сторін та скріплених печаткою Сторін, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену цим Договором плату (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору ОСОБА_3 подає автомобіль в пункт навантаження, зазначений в Додаткових угодах до цього Договору з моменту отримання повідомлення від Замовника про готовність вантажу до навантаження та перевезення.

Згідно п. 1.3 Договору ОСОБА_3 надає автомобіль в повністю справному технічному стані, заправленими паливно-мастильними матеріалами, а також несе експлуатаційні витрати, провадить технічне обслуговування і оплату праці водіїв.

Відповідно до п. 3.2.5 Договору Замовник зобов'язується своєчасно сплатити послуги ОСОБА_3 з перевезення вантажу у повному обсязі відповідно до договору.

Розділом 4 Договору сторони домовились про порядок здійснення розрахунків за перевезення.

Так, вартість послуг ОСОБА_3 по перевезенню вантажів Замовника з пункту завантаження до пункту розвантаження (маршрут) вказується сторонами у Додатковій угоді до Договору (п.4.1 Договору).

Оплата послуг по перевезенню вантажу здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ОСОБА_3 за реквізитами вказаними в п.10 даного договору (п.4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору Замовник сплачує на рахунок ОСОБА_3 авансовий платіж в розмірі 100 %, з урахуванням ПДВ (20%) згідно рахунку-фактури протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури від ОСОБА_3, на підставі Заявки, підписаної та поданої Замовником.

Сторони домовились, що підтвердженням факту надання транспортних послуг є оригінал ОСОБА_3 виконаних робіт за надані послуги по перевезенню вантажу, підписаний та скріплений печатками обох сторін (п.4.4 Договору).

В п. 4.5 Договору зазначається, що Замовник зобов'язується підписати отриманий від ОСОБА_3 не пізніше 2 (двох) робочих днів з дати його отримання. В разі прострочення Замовником строків підписання ОСОБА_3 останній вважається підписаний Замовником і підлягає оплаті. В такому випадку доказами надання послуг є дані товарно-транспортних накладних, вартість надання послуг розраховується на підставі цих даних.

Відповідно до п. 4.6 Договору, його сума визначається на підставі виставлених рахунків, які повинні бути сплачені протягом одного банківського дня з моменту отримання такого рахунку

Датою здійснення оплати є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 4.7 Договору).

Згідно з п.4.8 Договору умови оплати можуть здійснюватись виключно за письмовим погодженням Сторін, а саме відповідними додатковими угодами до даного Договору, підписаними уповноваженими представниками Сторін та скріплені печатками Сторін.

В подальшому сторонами укладено ряд Додаткових угод до Договору на перевезення вантажу автомобіль транспортом № 07/08-14ПР від 04.08.2014 р., а саме: Додаткова угода № 3 від 13.09.2014 р., Додаткова угода № 4 від 03.10.2014 р., Додаткова угода № 4.1 від 08.10.2014 р., Додаткова угода № 5 від 09.10.2014 р., Додаткова угода № 6 від 18.10.2014 р., Додаткова угода № 7 від 23.10.2014 р., Додаткова угода № 8 від 08.11.2014 р., Додаткова угода № 9 від 11.11.2014 р., Додаткова угода № 10 від 22.11.2014 р., Додаткова угода № 11 від 24.11.2014 р., якими визначено вид вантажу, найменування, маршрути, відстань, тариф на перевезення вантажу тощо (а.с. 84-88, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 за період з серпня 2014 року по листопад 2014 року здійснив перевезення вантажу (асфальту та щебеню) на загальну суму 439 960,80 грн за яке Замовник здійснив оплату з 06.08.2014 р. по 17.07.2015 р. на суму 412 932,66 грн, що підтверджується наявними у справі обпільнопідписаними актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, оборотно-сальдовими відомостями (а.с.18-26, 30-33,60-83, 90-105, т.1).

З урахуванням наведеного вище розмір заборгованості відповідача становить 27 028,14 грн (439 960,80 - 412 932,66).

Дійшовши такого висновку судом враховано, що оборотно-сальдова відомість надана позивачем містить неточності у сумі наданих послуг за актом від 10.10.2014 р., оскільки згідно останнього сума за ним складає 25 606,42 грн, в той час як в оборотно-сальдовій відомості зазначено 25 783,64 грн.

Із матеріалів справи слідує, що 20.05.2015 р. та 09.11.2015 р. позивач звертався з вимогами № 20/05, № 09/11 до відповідача про погашення заборгованості (а.с.27-28, т.1).

Також судом встановлено, що 11.03.2016 р. позивачем на адресу відповідача та його директора було надіслано вимогу про сплату заборгованості № 11/03 до якої долучено акти здачі-прийняття робіт від 20.11.2015 р. та від 25.11.2015 р. та відповідні рахунки-фактури.

Із матеріалів справи слідує, що 18.03.2016 р. така вимога була отримана відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції № 0300502272644.

Матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості відповідачем та будь-якого реагування на подані вимоги чи позовну заяву.

Непроведення відповідачем оплати за надані позивачем послуги слугувало підставою звернення останнього з даним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Надаючи правову кваліфікацію договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 07/08-14ПР від 04.08.2014 р., суд з огляду на його зміст та положення цивільного законодавства приходить до висновку, що останній є договором перевезення правовідносини за яким регулюються главою 64 Цивільного кодексу України "Перевезення".

Згідно 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, в п.4.3 Договору вказано, що Замовник сплачує на рахунок ОСОБА_3 авансовий платіж в розмірі 100 %, з урахуванням ПДВ (20 %) згідно рахунку-фактури протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури від ОСОБА_3, на підставі Заявки, підписаної та поданої Замовником.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено як факт надсилання позивачем вимог на адресу відповідача, зокрема і від 11.03.2016 р. до якої було долучено відповідні рахунки-фактури так і факт отримання останнім цієї вимоги 18.03.2016 р.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про те, що відповідач прострочив сплату заборгованості у розмірі 27 028,14 грн в зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Дійшовши такого висновку судом враховано положення п.71 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" в якому звернуто увагу господарських судів на те, що питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.

Оскільки борг у розмірі 181,22 грн матеріалами справи не підтверджено у стягненні зазначеної суми боргу суд відмовляє.

В засіданні суду розглянуто клопотання позивача № б/н від 10.03.2016 р. про відмову від позову в частині стягнення 12 713,11 грн - пені за період з 26.11.2014 р. по 06.11.2015 р., 12 408,80 грн - інфляційних втрат за період з 26.11.2014 р. по 06.11.2015 р., 773,79 грн - 3 % річних за період з 26.11.2014 р. по 06.11.2015 р.

Давши оцінку даному клопотанню суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову.

Частина 6 названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи.

При цьому судом враховано, що заява про відмову від позовних вимог підписана уповноваженим представником позивача ОСОБА_1, якій у відповідності до довіреності № 02/03-16 від 02.03.2016 р., з-поміж іншого, надано право відмовлятись від позовних вимог.

В зв'язку з цим провадження у справі в частині стягнення - 773,79 грн - 3% річних, 12 408,80 грн - інфляційних втрат та 12 713,11 грн - пені підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову із врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в стягненні 181,22 грн боргу та припинення провадження в частині позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Розподіляючи судовий збір суд з огляду на положення ч.2 ст.49 ГПК України дійшов висновку, що витрати понесені позивачем на оплату судового збору за вимоги про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат від яких він в подальшому відмовився слід покласти на відповідача.

31.03.2016 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 48, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Сервіс-Дорбуд", вул.Фурманова, 28, м.Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 34004702) на користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн", вул. Василя Липківського 16, м.Київ, 03035 (ідентифікаційний код - 34662689) 27 028 грн 14 коп. - боргу, 1 373 грн 30 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою судового збору.

3. Відмовити в стягненні 181 грн 22 коп. боргу.

4. Прийняти відмову позивача від позовних вимог про стягнення 773 грн 79 коп. - 3 % річних, 12 408 грн 80 коп. - інфляційних втрат та 12 713 грн 11 коп. - пені.

5. Провадження у справі про стягнення 773 грн 79 коп. - 3 % річних, 12 408 грн 80 коп. - інфляційних втрат та 12 713 грн 11 коп. - пені припинити згідно п.4ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

6. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення надіслати сторонам (в т.ч. керівнику відповідача ОСОБА_2В.) рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 05 квітня 2016 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Василя Липківського 16, м.Київ, 03035.

3, 4, 5 - відповідачу - вул.Айвазовського, буд. 26, м.Вінниця, 21000; вул.Фурманова, 28, м.Вінниця, 21000; ОСОБА_2 - вул.Івана Богуна, 6, м.Хмільник, Вінницька область, 22000.