Постанова № 56914302, 04.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2016 року 16:10 №826/610/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПЛАНЕТА» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПЛАНЕТА» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2015 №0006162202.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПЛАНЕТА» податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛАКШЕРІ СТАЙЛ» та товариством з обмеженою відповідальністю «МГВ ПРОДАКШЕН», не відповідають дійсності. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даними контрагентами у періоді, що перевірявся. За наведених обставин позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на неналежно складені первинні документи. За таких обставин, відповідач зазначає, що господарські операції позивача з даними контрагентами не мали реального характеру. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним.

16.03.2016 суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПЛАНЕТА» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛАКШЕРІ СТАЙЛ» та товариством з обмеженою відповідальністю «МГВ ПРОДАКШЕН» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПЛАНЕТА» пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 350 333,34 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 16.07.2015 №324/26-59-22-02/35647516 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2015 №0006162202, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 437 916,00 грн., у тому числі: 350 333,00 грн. - основний платіж, 87 583,00 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 05.08.2015 №0006162202, товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПЛАНЕТА» оскаржило його до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з акта перевірки від 16.07.2015 №324/26-59-22-02/35647516 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПЛАНЕТА» та його контрагентами:

товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛАКШЕРІ СТАЙЛ» за договором від 25.04.2014 №EX5648;

товариством з обмеженою відповідальністю «МГВ ПРОДАКШЕН» за договором від 27.05.2014 №PS0425.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПЛАНЕТА» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛАКШЕРІ СТАЙЛ» (виконавець) укладено договір від 25.04.2014 №EX5648, відповідно до якого виконавець в період дії цього договору бере на себе зобов'язання надавати замовникові послуги з проведення рекламних кампаній замовника та/або клієнта замовника, відповідно до погоджених і затверджених сторонами додатків до цього договору, а замовник зобов'язується оплатити і прийняти надані виконавцем послуги, на умовах визначених цим договором і додатком до нього.

Також, встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПЛАНЕТА» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛАКШЕРІ СТАЙЛ» (виконавець) укладено та підписано додаткові угоди до договору від 25.04.2014 №EX5648 від 28.07.2014 №3 та №4 (а.с. 68, 73 Т.I), відповідно до яких сторонами досягнуто згоди про проведення виконавцем рекламної кампанії замовника шляхом розміщення (трансляції) рекламних матеріалів замовника на зовнішніх носіях реклами.

З додатків №3 та №4 до договору від 25.04.2014 №EX5648 видно, що сторонами досягнуто згоди щодо місць розміщення рекламоносіїв, на яких буде транслюватись рекламний матеріал, зокрема, узгоджено: вид та кількість рекламоносіїв, термін проведення рекламної кампанії, загальна кількість виходів (трансляцій) рекламного матеріалу, вид, формат та хронометраж рекламного матеріалу, адреса місцезнаходження рекламоносіїв, розмір рекламоносіїв, кількість виходів рекламних матеріалів на добу, тривалість показів рекламоносіїв за 31 день.

Пунктом 3 договору від 25.04.2014 №EX5648 визначено, що розміщення рекламних матеріалів замовника здійснюється відповідно до затверджених сторонами медіа-планів, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання пункту 3 договору від 25.04.2014 №EX5648 та додатків №3 та №4 до нього, позивачем надано копії затверджених медіа-планів (а.с. 69, 74 Т.I).

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору від 25.04.2014 №EX5648, рахунків-фактури, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних.

Також, на підтвердження реальності отримання товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПЛАНЕТА» від товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛАКШЕРІ СТАЙЛ» рекламних послуг, позивачем надано CD-диск з відеороликом.

Рекламний відеоролик був виготовлений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на підставі укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПЛАНЕТА» договору від 18.02.2009 №Е_MedPlan_000321.

Згідно письмових пояснень позивача, рекламний відеоролик містить інформацію про послуги, які надає товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПЛАНЕТА», а тому інформація, викладена у рекламному ролику за 2009 рік є актуальною.

На підставі акта прийому-передачі рекламних матеріалів від 25.04.2014 рекламний відеоролик був переданий товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПЛАНЕТА» товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛАКШЕРІ СТАЙЛ» для проведення останнім рекламної кампанії на підставі договору від 25.04.2014 №ЕХ5648.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПЛАНЕТА» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «МГВ ПРОДАКШЕН» (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг від 27.05.2014 №PS0425, відповідно до якого виконавець бере на себе зобов'язання надати в період і на умовах, обумовлених сторонами шляхом підписання додатків до цього договору, рекламні послуги з розміщення рекламних матеріалів клієнтів замовника на території підприємств транспорту загального користування, зазначених в додатках до цього договору, а замовник, що діє від свого імені і за рахунок своїх клієнтів, зазначених в додатках до договору, - прийняти надані належним чином послуги і сплатити їх.

Так, між товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПЛАНЕТА» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «МГВ ПРОДАКШЕН» (виконавець) укладено та підписано додаткову угоду №1 до договору від 27.05.2014 №PS0425, згідно якої виконавець надає замовнику послуги з розміщення рекламних матеріалів на території міжнародного аеропорту «Бориспіль» для рекламної кампанії Київстар «Імідж Роумінг» на період з 01.06.2014 по 31.12.2014 (а.с. 111 Т.I).

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору про надання рекламних послуг від 27.05.2014 №PS0425, рахунку-фактури, акту здачі-прийняття робіт, податкової накладної.

Окрім того, на підтвердження реальності отримання товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПЛАНЕТА» послуг від товариства з обмеженою відповідальністю «МГВ ПРОДАКШЕН», позивачем надано фото-звіт (роздрукований та збережений на CD-диск).

Також, позивачем надано копію договору укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Інішейтів» від 21.12.2007 №ІМ_001411/ІМ_SC_000025, на виконання якого і був укладений спірний договір від 27.05.2014 №PS0425.

З додатку від 01.08.2014 до договору від 21.12.2007 №ІМ_001411/ІМ_SC_000025 видно, що товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПЛАНЕТА» взяло на себе зобов'язання надати товариству з обмеженою відповідальністю «Інішейтів» послуги з розміщення рекламних матеріалів на території міжнародного аеропорту «Бориспіль» для рекламної кампанії Київстар «Імідж Роумінг» на період з 01.06.2014 по 31.12.2014.

На підставі акта прийому-передачі рекламних матеріалів від 30.05.2014 рекламний матеріал (плівки) з зображенням реклами Київстар «Імідж Роумінг» був переданий товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПЛАНЕТА» товариству з обмеженою відповідальністю «МГВ ПРОДАКШЕН» для проведення останнім рекламної кампанії.

З акта перевірки від 16.07.2015 №324/26-59-22-02/35647516 видно, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на спростування реальності господарських операцій вчинених між товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПЛАНЕТА» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛАКШЕРІ СТАЙЛ» та товариством з обмеженою відповідальністю «МГВ ПРОДАКШЕН» посилається на:

- податкову інформацію Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20.03.2015 №2487/7/26-50-22-08 щодо неможливості проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛАКШЕРІ СТАЙЛ» по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками за червень-грудень 2014 року;

- відсутність таких документів як: регістрів бухгалтерського обліку та дозволів на розміщення реклами.

Суд відхиляє посилання відповідача на податкову інформацію Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20.03.2015 №2487/7/26-50-22-08 щодо неможливості проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛАКШЕРІ СТАЙЛ», як на доказ відсутності реального характеру здійснених правочинів між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛАКШЕРІ СТАЙЛ», оскільки з назви та змісту вказаного акта вбачається, що звірка товариства з обмежено відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛАКШЕРІ СТАЙЛ» фактично не проводилась і обставини щодо господарських операцій здійснених даним товариством податковим органом реально не встановлювались.

Заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки.

Посилання відповідача на відсутність регістрів бухгалтерського обліку є необґрунтованими, оскільки облікові регістри поділяються за рядом ознак: зовнішнім виглядом (книги, картки, окремі листки), за характером записом (хронологічні, систематичні і комбіновані), за обсягом змісту записів (синтетичного, аналітичного обліку і комбіновані), а контролюючим органом не було уточнено, які саме регістри бухгалтерського обліку витребовувались у позивача та які саме ним не були надані.

Водночас, згідно доводів позивача, товариством подавались до контролюючого органу роздруківки оборотно-сальдової відомості та картки рахунку по його контрагентам, які відповідно містяться в матеріалах справи.

Також, суд відхиляє посилання відповідача на порушення позивачем приписів Закону України «Про рекламу», оскільки за спірними договорами товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПЛАНЕТА» є замовником рекламних послуг, а дозволи на розміщення засобів зовнішньої реклами отримують саме власники таких засобів при встановленні засобів зовнішньої реклами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у позивача умов для здійснення господарської діяльності, в тому числі із залученням третіх осіб, а також порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для такого контрагента, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, викладеною, зокрема, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Отже, податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору позивачем з його контрагентами, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків не довів наявності умислу у керівників вказаних юридичних осіб на здійснення протиправної діяльності.

Також, відповідач не довів факту узгодженості дій позивача з недобросовісним виконавцем (на думку податкового органу) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента, яка б слугувала підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.09.2014 К/800/64137/13.

Суд, проаналізувавши первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, встановив, що вони видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим положеннями законодавства та їхні реквізити відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між позивачем та його контрагентами документально підтверджені та мали реальний характер.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено наявності належних доказів неправомірного формування позивачем податкового кредиту; матеріали справи аналогічних доказів в собі також не містять, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 05.08.2015 №000616220 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПЛАНЕТА» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 05.08.2015 №0006162202.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ПЛАНЕТА» (код ЄДРПОУ 35647516) судові витрати в сумі 6 568 (шість тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн. 74 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський