Постанова № 56914241, 28.03.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2016 року Чернігів Справа № 825/1202/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Поліщук Л.О.,

за участі секретаря Клименок А.С.,

за участі позивача ОСОБА_1,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, компенсації втрати частини заробітку та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

08.04.2015 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці, враховуючи уточнення позовних вимог, просить суд: змінити запис в трудовій книжці: замість «запис за п. 11 вважати не дійсним» написати: «запис за №11 є недійсним, поновлено на попередній роботі»; визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 25.03.2015 №202; визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці від 25.03.2015 №24о/с «По особовому складу»; стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 25.02.2015 по 07.04.2015 в розмірі 4162,50 грн. (чотири тисячі сто шістдесят дві гривні 50 копійок); стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати через порушення термінів її виплати в сумі 595,24 грн. (п'ятсот двадцять п'ять гривень 24 копійок); стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці на користь ОСОБА_1 1500,00 грн. (одну тисячу п'ятсот гривень) завданої моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено строки для притягнення до дисциплінарної відповідальності оскільки факт порушення службової дисципліни стався 26.12.2014, а до відповідальності позивача притягнуто 25.03.2015 з порушення місячного строку встановленого законодавством. Підставою звільнення за п.64 «є» (за порушення дисципліни) став проступок за який позивача вже було притягнуто до відповідальності у вигляді звільнення із органів внутрішніх справ України, оскільки накази начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці від 31.12.2014 № 716 та від 06.01.2015 № 2 о/с «По особовому складу», які повністю ідентичні із наказами начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно- Західній залізниці від 25.03.2015 № 202 та від 25.03.2015 № 24 о/с «По особовому складу». Отже, позивача двічі притягнуто до відповідальності за одне і те ж правопорушення, що суперечить діючому законодавству. Крім того, при поновленні на роботі відповідно до рішення суду (роботодавцем видається наказ про поновлення працівника на роботі), вносяться зміни й до трудової книжки працівника та робиться відповідний запис: «Запис за № ____ є недійсним, поновлено на попередній роботі». У графі 4 трудової книжки робиться посилання на наказ про поновлення на роботі, що виданий на виконання рішення суду, зазначені дії відповідачем не вчинено. Орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди членів профспілкового органу на їх звільнення, проте, таких доказів відповідач не надав. Таким чином, з викладеного вбачається, що звільнення відбулося без законної на те підстави, а тому, відповідно до положень КЗпП України відповідач зобов'язаний поновити позивача на попередній роботі.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечення на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 працював оперуповноваженим державної служби боротьби з економічною злочинністю лінійного відділення на станції Чернігів лінійного відділу на станції Дарниця УМВС України на Південно-Західній залізниці.

20.03.2015 начальником відділу кадрового забезпечення УМВС України на Південно-Західній залізниці подано рапорт начальну УМВС України на Південно-Західній залізниці про проведення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни оперуповноваженим ДСБЕЗ лінійного відділення на ст. Чернігів ЛВ на ст. Дарниця Управління МВС України на Південно-Західній залізниці майором міліції ОСОБА_1 (а.с.45-46).

20.03.2015 наказом начальника Управління МВС України Південно-Західної залізниці №194 призначено проведення службового розслідування (а.с.47).

20.03.2015 наказом начальника Управління МВС України Південно-Західної залізниці №23 о/с «По особовому складу» на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 майора міліції ОСОБА_1 поновлено на посаді оперуповноваженого державної служби боротьби з економічною злочинністю лінійного відділення на станції Чернігів лінійного відділу на станції Дарниця Управління МВС України на Південно-Західній залізниці з 13.01.2015 (а.с.50-51).

Висновком службового розслідування за фактом порушення дисципліни майором міліції ОСОБА_1 від 25.03.2015 встановлено, що за вчинення дисциплінарного проступку, який полягає у порушенні вимог статтей 1, 2, 3, 5 Закону України "Про міліцію", вимог пунктів 1, 2, 6, 11 частини 1 статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року та вимог п.1.1. розділу ІV наказу МВС України від 22 лютого 2012 року №155 "Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України" на оперуповноваженого державної служби боротьби з економічною злочинністю лінійного відділення на ст. Чернігів ЛВ на ст. Дарниця Управління МВС України на Південно-Західній залізниці майора міліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни (а.с.68-73).

Наказом Управління МВС України на Південно-Західній залізниці від 25.03.2015 майора міліції ОСОБА_1 звільнено у запас за пп. "є" п. 64 Положення проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, на підставі наказу Управління № 202 від 25.03.2015 (а.с.10,75-77).

25.03.2015 складено акт про відмову позивача від ознайомлення з висновком службового розслідування та акт про відмову від ознайомлення з наказом (та отримання документів) (а.с.74,78).

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся з адміністративним позовом до суд.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України №3460-IV від 22 січня 2006 року.

Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно зі Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до абзацом 1 статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було виконано всі дії щодо попередження та ознайомлення позивача з матеріалами службового розслідування, його висновками та наказом по особовому складу.

Пунктами 10, 22 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991 встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Частиною сьомою статті 18 Закону України "Про міліцію" передбачено, що працівники міліції вправі створювати професійні спілки.

Право кожної людини створювати професійні спілки і входити до них для захисту своїх інтересів закріплене у Загальній декларації прав людини, прийнятій і проголошеній резолюцією 217 А(ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначаються Законом № 1045-ХІУ.

За приписами пункту 10 статті 38 вказаного Закону передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, які є членами профспілкового органу, і застосовуються із дотриманням загальних норм.

Проте, таких доказів позивачем суду не надано.

Відповідно до частини 6 статті 21 Закону України "Про міліцію", звільнення працівника міліції зі служби, у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину, допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили.

Крім того, згідно з пп. "й" п. 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ №114 від 29 липня 1991 року, особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину у сфері службової діяльності або адміністративної відповідальності за корупційне адміністративне правопорушення.

09.12.2015 колегією суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42014270000000287 та винесено вирок, яким ОСОБА_1 визнати винуватими та призначити покарання: за ч.2 ст. 190 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 27, ч.3 ст. 369 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого остаточно призначити 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 54 КК України позбавити спеціального звання «майора міліції». На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки. Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 зобов'язання: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції (а.с.124-133).

Виходячи з вище викладено, суд приходить до висновку, що відповідач під час звільнення ОСОБА_1 з займаної посади діяв лише на підставі, в межах повноважень та на виконання вимог чинного законодавства України.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що відповідачем порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, а саме статті 148 Кодексу законів про працю України, де зазначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Оскільки порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991.

Пунктом 10 даного Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Статтею 16 Закону України № 3460-ІV від 22.02.2006 «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Підставою для проведення службового розслідування став лист від 17.03.2015 №17/1-101-287 вих 14 за підписом слідчого в ОВС прокуратури області (а.с.48-49). З якого вбачається, що ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення за вчинення злочинів передбачених частиною 2 статті 130, частиною 4 статті 27, частини 3 статті 369 Кримінального кодексу України та обвинувальний акт направлено до суду для розгляду по суті.

Службове розслідування проведено з підстав та для встановлення обставин, які раніше не були відомі Управлінню Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці в зв'язку з відсутності зазначеної інформації.

Крім того, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 якою визнано протиправним та скасовано наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-західній залізниці від 31.12.2014 № 716, визнано протиправним та скасовано наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-західній залізниці від 06.01.2015 року № 2 о/с "По особовому складу" та поновлено позивача на посаді оперуповноваженого державної служби боротьби з економічною злочинністю лінійного відділення на станції Чернігів лінійного відділу на станції Дарниця Управління МВС України на Південно-Західній залізниці у спеціальному званні майора міліції з 13.01.2015 скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015 та відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Враховую постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015 суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про зміну запису в трудовій книжці: замість «запис за п. 11 вважати не дійсним» написати: «запис за №11 є недійсним» не підлягає задоволенню. Оскільки формулювання вважати не дійсним фактично не впливає та не порушує прав позивача.

Отже, обставини викладені у позовній заяві є не обґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаних позовних вимог, то відповідно немає підстав для вирішення питання про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини заробітної плати через порушення термінів її виплати в сумі 595,24 грн. (п'ятсот двадцять п'ять гривень 24 копійок) та стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці на користь ОСОБА_1 1500,00 грн. (одну тисячу п'ятсот гривень) завданої моральної шкоди.

Оскільки, відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» можливість відшкодування такої шкоди має бути прямо передбачена нормами відповідного матеріального закону. На підставі якого суд вирішив справу.

Спеціальним законодавством, що регулює порядок проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ України, не передбачені можливості відшкодування моральної шкоди.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.04.2011 по справі № 6-23686св08.

У відповідності до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, дані позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій та рішення.

Таким чином. суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Поліщук