Постанова № 56914235, 29.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/5815/15

Категорія: 11.4 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря - Авраменка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу м.Києва Єгорової Марини Євгенівни, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання неправомірним та скасування запису про право власності, -

В С Т А Н О В И В:

23.09.2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу м.Києва Єгорової Марини Євгенівни, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання неправомірним та скасування запису про право власності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

В апеляційній скарзі апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт посилається на те, що згідно ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», в редакції, яка була чинна на 19.06.2015 року, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови у ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії. Апелянт вважає, що відповідач в даному випадку не мав права здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_1, оскільки вилучення запису про іпотеку, з яким звернулось ТОВ «ФК «Вектор плюс», не відноситься до нотаріальних дій. Позивач зазначає також, що ТОВ «ФК «Вектор плюс» не мало право відчужувати спірну квартиру, зважаючи на дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який ввів тимчасовий мораторій на право іпотеко держателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

В апеляційній скарзі позивач вказувала на те, що вона не була належним чином повідомлена про укладення між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор плюс» договору факторингу та про відступлення права вимоги, а наданий товариством реєстр відправки поштової кореспонденції не може бути прийнятий як доказ такого повідомлення, оскільки не містить інформації щодо осіб, які його підписали, їх посадові обов'язки, обсяг повноважень, а також з огляду на те, що відправка здійснювалась ТОВ «Франко пак», яке не має жодного відношення до її правовідносин з банком.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 року та прийняття нової, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 17.04.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №0315/0408/71-074 (а.с.167-171).

За умовами кредитного договору від 17.04.2008 року №0315/0408/71-074 Банк зобов'язується надати Позичальнику (ОСОБА_2) грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 70 000 доларів США на строк з 17.04.2008 року по 16.04.2029 року включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.

22.04.2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).

22.04.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №0315/0408/71-074-Z-1 (а.с.148-149).

Відповідно до п.2 зазначеного договору іпотеки на забезпечення виконання основного зобов'язання, Іпотекодавець (ОСОБА_2) передала в іпотеку Іпотекодержателю (Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк») належну їй на праві власності квартиру під номером АДРЕСА_1, належну Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 22.04.2008р. Р№6368, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 22.04.2008р. №2852765.

28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступник ВАТ «Сведбанк») та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу №15 від 28.11.2012р.(а.с.150-163), згідно п.2.1 якого банк відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку.

28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступник ВАТ «Сведбанк») та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами та згідно додатку №1 до зазначеного договору ПАТ «Сведбанк» відступив свої права вимоги заборгованості, зокрема, з позичальника ОСОБА_2 по кредитному договору від 17.04.2008р. №0315/0408/71-074 ТОВ «ФК «Вектор Плюс» (а.с.165-166).

01.11.2014 року ТОВ "ФК "Вектор плюс" за вих. №01/11-14 було направлено на адресу ОСОБА_2 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, в якому товариство запропонувало позивачу добровільно у тридцятиденний строк з моменту отримання вказаного листа погасити борг за кредитним договором від 17.04.2008 року, та повідомило, що у разі невиконання такої вимоги товариство має намір набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» або продати вищевказане майно в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Вимоги викладені, у листі ТОВ "ФК "Вектор плюс" виконані не були.

19.06.2015 року ТОВ "ФК "Вектор плюс" як іпотекодержатель звернулося до Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу м.Києва Єгорової Марини Євгенівни з заявою №11946211 про державну реєстрацію виникнення права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку зі зверненням стягнення на Предмет іпотеки за кредитним договором №0315/0408/71-074 (а.с.178-180).

19.06.2015р. о 12:02 год. приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Єгоровою Мариною Євгенівною було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №22219365, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована у АДРЕСА_1 за ТОВ "ФК "Вектор плюс", про що було зроблено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10103673 (а.с.181-182).

Також, 19.06.2015р. ТОВ "ФК "Вектор плюс" було надано Приватному нотаріусу Київського нотаріального округу м.Києва Єгоровій Марині Євгенівні заяву №11947326 про припинення іпотеки нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на задоволення якої нотаріусом було зроблено запис про припинення іпотеки 19.06.2015р. о 12:18 год., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 183-184).

Не погоджуючись з прийнятим приватним нотаріусом рішенням про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, позивачка оскаржила його до суду першої інстанції, посилаючись на його протиправність та необґрунтованість.

Позивач посилалась на те, що всупереч ч.2 ст.24 Закону України «Про іпотеку» жодних повідомлень про відступлення права вимоги від банку та товариства відносно укладеного нею з ВАТ «Сведбанк» кредитного договору №0315/0408/71-074 від 17.04.2008р. та договору іпотеки №0315/0408/71-074-Z-1 від 22.04.2008р. не отримувала, а також не отримувала повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки. Крім того, позивачка зазначала про протиправність дій приватного нотаріуса, з огляду на відсутність повноважень щодо здійснення такої реєстраційної дії.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно та у порядку встановленому чинним законодавством України. Приватний нотаріус зазначила, що приймаючи оскаржуване рішення, вона діяла у відповідності до ч.2 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та абз. 6 п. 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. за №868, згідно яких державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, що є похідними від права власності, проводиться після державної реєстрації права власності на таке майно відповідно до вимог цього Порядку. В даному випадку іпотека є похідним правом від права власності.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що приватний нотаріус діяв у межах повноважень, правомірно та обґрунтовано, а тому рішення про державну реєстрацію права власності скасуванню не підлягає.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Спірні правовідносини регулюються Закону України «Про іпотеку», Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Законом України «Про нотаріат».

Ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 35 Закону України «Про іпотеку» визначає, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» вказує, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до п.12.3.1 Договору іпотеки №0315/0408/71-074-Z-1 від 22.04.2008р. було передбачено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов'язання у порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з п.11 зазначеного Договору іпотеки сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет іпотеки в разі, якщо на день, визначений Основним зобов'язанням, Іпотекодавець не поверне Іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з Основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених Основним зобов'язанням та цим Договором, в тому числі у випадку одноразового прострочення Основного зобов'язання (як основного боргу так і процентів за ним).

При настанні зазначених у абзаці першому цього пункту договору випадків Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення Основного зобов'язання та зобов'язань, передбачених цим Договором, у не менш ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав» (далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав (ст. 3 Закону).

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Ч. 1 ст. 9 Закону передбачено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Ч. 5 ст. 3 Закону встановлено, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Ч. 2 ст. 9 Закону визначено, що нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

При цьому, ч. 2 ст. 9 Закону закріплено повноваження державного реєстратора.

Так, державний реєстратор, зокрема:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень та ін.

Ст. 15 Закону встановлено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Ч. 4 ст. 15 Закону встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно до ч.9 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У разі коли у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном виникають речові права, що є похідними від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі прав нотаріус, яким вчиняється нотаріальна дія, одночасно проводить державну реєстрацію права власності на таке майно та державну реєстрацію речового права, що є похідним від нього.

З огляду на викладені положення чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення законодавства, встановлено, що законодавець чітко визначив, що нотаріуси України мають повноваження щодо проведення реєстрації права власності, користування нерухомим майном, усіх інших речових прав і їх обтяжень лише безпосередньо під час вчинення нотаріальної дії. Повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов'язуються законодавцем виключно із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.

Згідно зі ст.34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо); вживають заходів щодо охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину; видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя; видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися; провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме; видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса; накладають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації; засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах; засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту; посвідчують факт, що фізична особа є живою; посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці; посвідчують час пред'явлення документів; передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам; приймають у депозит грошові суми та цінні папери; вчиняють виконавчі написи; вчиняють протести векселів; вчиняють морські протести; приймають на зберігання документи.

В свою чергу, як встановлено з матеріалів справи, в даному випадку, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу нотаріальна дія, передбачена Законом України «Про нотаріат», з нерухомим майном не вчинялася.

Таким чином, рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя є протиправним, у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що прийняте приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Єгоровою Мариною Євгенівною рішення від 19.06.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №22219365, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована у АДРЕСА_1 за ТОВ "ФК "Вектор плюс", про що було зроблено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10103673 підлягає скасуванню.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Судом першої інстанції було встановлено, що 01.11.2014р. за №01/11-14 ТОВ "ФК "Вектор плюс" було направлено на адресу ОСОБА_2 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки (а.с.176). Згідно зазначеного повідомлення ТОВ "ФК "Вектор плюс" повідомило ОСОБА_2 про те, що ТОВ "ФК "Вектор плюс" придбало право вимоги заборгованості по Кредитному договору №0315/0408/71-074 від 17.04.2008р. на підставі договору факторингу №15 від 28.11.2012р., укладеного з АТ «Сведбанк», є іпотекодержателем нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки № 0315/0408/71-074-2-1 від 17.04.2008р., яким забезпечено виконання зобов'язань по зазначеному кредитному договору.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вказане поштове відправлення з повідомленням про намір звернути стягнення на предмет іпотеки було вручено ОСОБА_2 особисто 04.12.2014р. за місцем проживання АДРЕСА_1 (а.с.27,173).

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що в ході розгляду справи не було встановлено належного повідомлення позивача про відступлення права вимоги, а саме про те, що право вимоги заборгованості по кредитному договору №0315/0408/71-074 від 17.04.2008р. було відступлено ПАТ «Сведбанк» товариству з обмеженою відповідальністю "ФК "Вектор плюс" згідно укладеного договору факторингу №15 від 28.11.2012р., укладеного з АТ «Сведбанк».

Наявний в матеріалах справи Список згрупованих рекомендованих відправлень (листи рекомендовані) з відміткою прийняття установою поштового зв'язку, згідно якого ОСОБА_2 нібито направлено повідомлення про відступлення права вимоги, не може вважатись належним доказом, з огляду на те, що по-перше, з вказаного Списку не можливо встановити, що саме було відправлено позивачеві. По-друге, відправлення вказаної кореспонденції здійснювалось ТОВ «Франко-Пак», а не ПАТ «Сведбанк». При цьому, встановити яке відношення вказане товариство має до ПАТ «Сведбанк» не виявилось можливим.

Що стосується позовних вимог щодо визнання неправомірним та скасування запису про право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ ФК «Вектор плюс», колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Згідно Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3502/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 р. за № 1429/20167 для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

При цьому, п. 2.6 вказаного Порядку передбачено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Таким чином, скасування запису про державну реєстрацію прав здійснюється в установленому чинним законодавством порядку тим же реєстратором, яким було проведено державну реєстрацію прав на підставі рішення суду саме про скасування рішення державного реєстратора про проведення такої реєстрації права, тобто відноситься до компетенції державного реєстратора.

Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського нотаріального округу м. Києва Єгорової Марини Євгенівни про державну реєстрацію прав та обтяжень від 19.06.2015 року на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв