Ухвала суду № 56914219, 05.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15793/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

05 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Собківа Я.М.,

за участю секретаря Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Габіони Будпроект" до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Габіони Будпроект» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Габіони Будпроект») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач-1, ДФС України), Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі по тексту - відповідач-2, ДПІ у Печерському районі ГУ Міністерства доходів і зборів України у м. Києві) про:

- визнання протиправними дій ДФС України щодо відмови у прийнятті поданого TOB «Габіони Будпроект» 08.02.2015 року податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за 4 квартал 2014 року, який було доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 08.02.2015 року в 22:49;

- вважати прийнятим та зареєстрованим 08.02.2015 року податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за 4 квартал 2014 року, що було доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 08.02.2015 року в 22:49;

- зобов'язання ДФС України прийняти та визнати поданим 08.02.2015 року податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за 4 квартал 2014 року, який було доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 08 лютого 2015р. в 22:49;

- зобов'язання ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняти та визнати поданим 08.02.2015 року податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за 4 квартал 2014 року, який було доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 08.02.2015 року в 22:49.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення діючих норм податкового законодавства України, ДФС України, ДПІ у Печерському районі ГУ Міністерства доходів і зборів України у м. Києві протиправно не прийняла податкову звітність позивача в електронному вигляді.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Габіони Будпроект» задоволено частково. Прийнято рішення вважати прийнятим та зареєстрованим 08.02.2015 року податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за 4 квартал 2014 року, що було доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 08.02.2015 року в 22:49. В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач ДФС України звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує на допущення судом першої інстанції неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не переглядає рішення в частині відмови у задоволенні адміністративного позову, оскільки в цій частині постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року позивачем в апеляційному порядку не оскаржується.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 26 лютого 2014 року між позивачем та ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві укладено Договір №260220141 (реєстраційний номер документу: №9009996705) про визнання електронних документів (далі за текстом - Договір).

08 лютого 2015 року засобами електронного зв'язку позивач надіслав до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за 4 квартал 2014 року.

Відповідач - 1 не прийняв зазначений вище податковий документ, мотивуючи відмову існуючою забороною у прийомі звітності по електронній пошті через можливу відсутність договору з ДФСУ, що зазначено у квитанції №1 від 08 лютого 2015 року.

Податкову звітність позивача не прийнято, запропоновано позивачу звернутись до ДПІ за місцем реєстрації.

Даючи правову оцінку діям відповідачів, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України на платника податків покладено обов'язок подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пункт 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначає податкову декларацію, розрахунок, як документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України установлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно пункту 48.2 статті 48 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України установлено, що до обов'язкових реквізитів податкової декларації віднесено: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Згідно пункту 49.8 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За приписами пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

З матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 2015 року позивачу вручено лист Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, в якому зазначено, що за результатами здійснення заходів, передбачених п.12.5 розділу 12 наказу Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 №1588 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 29 грудня 2011 за №1562/20300 (із змінами та доповненнями) щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, місцезнаходження ТОВ «ГАБІОНИ БУДПРОЕКТ» за податковою адресою, не встановлено.

Як вбачається з тексту листа, на думку відповідача - 2, за результатами здійснення заходів, передбачених п.12.5 розділу 12 наказу Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011р. №1588 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 29 грудня 2011р. за №1562/20300 (із змінами та доповненнями) щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, місцезнаходження ТОВ «ГАБІОНИ БУДПРОЕКТ» за податковою адресою, не встановлено.

Таким чином, на думку відповідача - 2, у зв'язку із порушенням істотних умов Договору, зобов'язання сторін визначених договором № 9009996705 від 26 лютого 2014р. припиняються, а податкова звітність, подана засобами електронного зв'язку, вважається не прийнятою.

За умовами пункту 4 глави 6 Договору, орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником податків місця реєстрації.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Частиною 1 статті 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року №851-IV визначено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 р. №233 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 р. за № 320/15011 (надалі за текстом - Інструкція).

Відповідно до пункту 1 Розділу II Інструкції платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Згідно пункту 5 Розділу II Інструкції у разі подання податкового документа в електронному вигляді платник податків має право не подавати податкові документи на паперових носіях.

Із наведеного випливає, що подання звітності засобами електронного зв'язку в електронній формі є правом платника податків.

Підпунктом 6.4 пункту 6 Розділу III Інструкції передбачено, що орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору.

Таким чином, відповідач - 2 ігноруючи наведені норми матеріального права та розірвавши в односторонньому порядку Договір без належних правових підстав, порушив указане право позивача.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року №755-ІУ (надалі за текстом - «Закон №755-ІУ») місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно частини 2 статті 17 Закону №755-ІУ в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 5 названої статті Закону №755-ІУ в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

За приписами статті 18 Закону №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Стаття 1 Закону №755-IV визначає виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, як документ, що містить відомості про юридичну особу або її відокремлені підрозділи, або фізичну особу - підприємця, визначені цим Законом, і використовується для їх ідентифікації під час провадження господарської діяльності та відкриття рахунку в банку.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням ТОВ «ГАБІОНИ БУДПРОЕКТ» є м. Київ, бульвар Лихачова, будинок 1/27, кімната 205. При цьому, згідно названому Витягу відомості про юридичну особу позивачем підтверджено.

Судом першої інстанції вірно враховано той факт, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2015 року у справі №826/2684/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 року, дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №260220141 від 26.02.2014 року визнано протиправними. Отже, контролюючим органом було неправомірно відмовлено позивачу у прийнятті податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Відповідно до п.49.13 ст.49 Податкового кодексу України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині, у якій позивач просить вважати прийнятим та зареєстрованим 08.02.2015 року податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за 4 квартал 2014 року, що було доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 08.02.2015 року в 22:49.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачами в даному випадку не виконано.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 05.04.2016.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

Я. М. Собків

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.