Ухвала суду № 56914170, 22.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 березня 2016 року

справа № 2а-3848/09/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Лукманової О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об’єднання «ЕТАЛ»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року

у справі № 2а-3848/09/1170

за позовом приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об’єднання «ЕТАЛ»

до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,–

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року відкрите акціонерне товариство «Науково-виробниче об’єднання «ЕТАЛ» звернулося у Кіровоградський окружний адміністративний суд з позовом до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2009 року № 0000072310/3, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 116742,17 грн. та рішення від 13 березня 2009 року № 0000032200/3, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1700,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року, позовні вимоги задоволено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2015 року касаційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби задоволено частково. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року скасовано в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2009 року № 0000072310/3; в частині нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 18889,75 грн. за основним платежем та 9444,88 грн. за штрафними санкціями за цим податковим повідомленням-рішенням справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; у задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2009 року № 0000072310/3 в решті нарахування відмовлено. В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року залишено без змін.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об’єднання «ЕТАЛ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Олександрійською об’єднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну документальну перевірку відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об’єднання «ЕТАЛ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт від 01 серпня 2008 року №459/23-10-05814256.

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, підпункту 5.4.9 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пунктів 1.6, 3.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143, у зв’язку з чим при складанні декларації з податку на прибуток завищено валові витрати по рядку 04.13 «інші витрати, крім визначених у 04.1/4.11» Декларації в розмірі 151118,00 грн., у тому числі за 2007 рік – 137899,00 грн., за І квартал 2008 року – 13219,00 грн., у зв’язку з врахуванням до їх складу витрат по утриманню бази відпочинку.

На підставі акта перевірки від 01 серпня 2008 року Олександрійською об’єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2008 року №0000962310/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 297402,20 грн., у тому числі 195156,00 грн. за основним платежем та 102246,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В подальшому, за результатами адміністративного оскарження та з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду повторної скарги Олександрійською об’єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2009 року №0000072310/3, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 116742,17 грн., у тому числі 67771,97 грн. за основним платежем та 48970,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

При цьому, податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2009 року №0000072310/3 у частині суми 18889,75 грн. основного платежу та 9444,48 грн. штрафних (фінансових) санкцій винесено у зв’язку з включенням позивачем до складу валових витрат сум понесених на утримання бази відпочинку «Штормове».

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.7 цієї статті.

Пунктом 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлені особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку.

Так, відповідно до підпункту 5.4.9 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об’єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації): дитячих ясел або садків; закладів середньої та середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення кваліфікації працівників такого платника податку; дитячих, музичних та художніх шкіл, шкіл мистецтв, у разі якщо вони не надають платних послуг та не займаються іншою комерційною діяльністю; закладів охорони здоров’я, пунктів безоплатного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам; спортивних залів і площадок, що використовуються безоплатно для фізичного оздоровлення та психологічного відтворення працівників, клубів і будинків культури, в разі якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів); приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку; багатоквартирного житлового фонду, включаючи гуртожитки, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об’єктів житлово-комунального господарства, які перебувають на балансі юридичних осіб, щодо яких платником податку прийнято документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад; дитячих таборів відпочинку за умови, що вони не здаються в оренду, не використовуються для надання платних послуг або іншої комерційної діяльності.

При цьому, згідно з пунктом 5 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, пов’язані із забезпеченням основної діяльності об’єктів соціальної інфраструктури, визначених у підпункті 5.4.9, та пунктів медичного огляду, передбачених підпунктом 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включаються до складу валових витрат платника податку у розмірі 50 відсотків від суми понесених витрат до моменту передачі таких об’єктів і пунктів на баланс відповідного бюджету або їх приватизації згідно із законом.

З аналізу зазначених норм можна дійти висновку, що платник податків наділений правом віднесення до складу валових витрат суми будь-яких витрат пов’язаних з його господарською діяльністю з урахуванням законодавчо встановлених обмежень.

Водночас у випадку понесення витрат на утримання експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об’єктів соціальної інфраструктури, визначених у підпункті 5.4.9 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податків має право віднести до складу валових витрат лише 50 відсотків від суми понесених витрат.

Судом першої інстанції установлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем понесені витрати на утримання бази відпочинку. Однак, будинки відпочинку, туристичні бази та інші подібні заклади, з огляду на зміст підпункту 5.4.9 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не є об’єктами соціальної інфраструктури на які поширюється дія зазначеної норми.

Таким чином, суд першої інстанції правильного дійшов висновку щодо необґрунтованості висновку податкового органу про необхідність декларування витрат на утримання бази відпочинку відповідно до вимог підпункту 5.4.9 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» шляхом віднесення до складу валових витрат 50 відсотків від суми понесених витрат.

Разом з тим, позивачем безпідставно віднесено витрати на утримання бази відпочинку до складу валових витрат на підставі підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до довідок з ЄДРПОУ одним із видів діяльності відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об’єднання «ЕТАЛ» у перевіряємий період було надання інших місць для тимчасового проживання, н.в.і.г., який, згідно з поясненнями до КВЕД-2005, включав діяльність щодо надання місць для тимчасового, переважно короткотермінового, проживання, наприклад, у молодіжних гуртожитках, дитячих та студентських таборах, школах-інтернатах для приїжджих, гуртожитках для робітників-мігрантів, університетських містечках, гуртожитках вищих навчальних закладів, технікумів, училищ, шкіл, спальних вагонах, будинках готельного типу та в інших приміщеннях, які здають для тимчасового проживання.

Судом установлено, що згідно з розрахунками путівок на базу відпочинку «Штормове» на 2007-2008 роки позивачем при розрахунку вартості 659 путівок в 2007 році враховано планові витрати у сумі 153200,00 грн., заплановано отримання виручки у розмірі 153200,00 грн., у зв’язку з чим визначено 200 путівок для працівників підприємства по ціні 140,00 грн. за путівку на загальну суму 28000,00 грн., 60 – для дітей працівників підприємства по 150,00 грн. за путівку на загальну суму 9000,00 грн., 270 – для членів сімей працюючих по 170,00 грн. за путівку на загальну суму 45900,00 грн., 50 – для пенсіонерів ветеранів заводу по 300,00 грн. за путівку на загальну суму 15000,00 грн., 79 – для інших відпочиваючих по 700,00 грн. за путівку на загальну суму 55300,00 грн. При розрахунку вартості 660 путівок в 2008 році враховано планові витрати у сумі 197300,00 грн., заплановано отримання виручки у розмірі 197300,00 грн., у зв’язку з чим визначено 200 путівок для працівників підприємства по ціні 170,00 грн. за путівку на загальну суму 34000,00 грн., 60 – для дітей працівників підприємства по 180,00 грн. за путівку на загальну суму 10800,00 грн., 270 – для членів сімей працюючих по 200,00 грн. за путівку на загальну суму 54000,00 грн., 50 – для пенсіонерів ветеранів заводу по 330,00 грн. за путівку на загальну суму 16500,00 грн., 80 – для інших відпочиваючих по 1025,00 грн. за путівку на загальну суму 82000,00 грн.

Між тим, протягом 2007 та І кварталу 2008 року позивачем не реалізовано жодної путівки запланованої для інших відпочиваючих.

Доказів економічної вигоди від реалізації путівок до бази відпочинку «Штормове» за 2007 рік та І квартал 2008 року, а також відображення позивачем у звітному періоді у складі валових доходів доходи від реалізації путівок до бази відпочинку «Штормове» приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче об’єднання «ЕТАЛ» не надано.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки під час розрахунку вартості путівок запланований підприємством дохід не перевищував планових витрат, то діяльність бази відпочинку не є для позивача суттєвою у розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому не може розцінюватися як його господарська діяльність.

За таких умов, витрати пов’язані з утриманням бази відпочинку «Штормове» не підлягають включенню до складу валових витрат, натомість доходи підлягають віднесенню до складу валових доходів відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо відмови у задоволенні позовної вимоги приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об’єднання «ЕТАЛ» про скасування податкового повідомлення рішення від 13 березня 2009 року №0000072310/3 в частині суми 18889,75 грн. основного платежу та 9444,48 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об’єднання «ЕТАЛ» – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: О.М. Лукманова