Постанова № 56914150, 29.03.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року 10:55м. ПолтаваСправа № 816/167/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Прудкої І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

15 лютого 2016 року ОСОБА_3 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_3) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі відповідач, ГУ Держгеокадастру у ПО), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 (надалі по тексту - третя особа, ОСОБА_4) про визнання протиправною бездіяльності, яка полягала у відмові у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 18,0 га для ведення фермерського господарства на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, визнання незаконним та скасування наказу від 05 листопада 2015 року № 2379/0/75-15-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", зобов'язання вчинити дії, а саме розглянути і вирішити відповідно до чинного законодавства клопотання ОСОБА_3 від 25 грудня 2014 року та від 05 серпня 2015 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 18,0 га для ведення фермерського господарства на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність відмови у наданні вказаного вище дозволу, оскільки Земельним кодексом України передбачений вичерпний перелік підстав відмови у наданні дозволу, в порушення вимог якого відповідачем відмовлено за повторним зверненням позивача. Також, зауважив на бездіяльність відповідача в частині ненадання відповіді на клопотання ОСОБА_3 від 25 грудня 2014 року та зволікання в частині розгляду повторного клопотання від 05 серпня 2015 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 18,0 га для ведення фермерського господарства на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області. При цьому, зауважує на протиправність дій відповідача щодо надання дозволу на таку розробку ОСОБА_4, чим порушено право позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію правомірністю відмови, оскільки позивачем не надано повного пакету документу, у той час як третьою особою надано документи у повному обсязі, на підставі чого і було видано наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 05 листопада 2015 року № 2379/0/75-15-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Третя особа у судове засідання не з'явилась, хоча повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за даної явки.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 25 грудня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держземагенства у Полтавській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 18,0 га для ведення фермерського господарства на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, для ведення фермерського господарства, разом з доданими до неї: викопіювання із плану сільськогосподарських угідь, копіями паспорту та картки фізичної особи-платника податків, копією документу про освіту, копіями трудової книжки та обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства /а.с. 48/.

Рішенням тридцять шостої сесії шостого скликання Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області від 17 липня 2015 року "Про погодження щодо розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", було надано таке погодження ОСОБА_3 щодо відведення земельної ділянки с/г призначення (рілля) із земель запасу державної власності орієнтовною площею 16,0 га для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області /а.с.49, 94/.

Не отримавши відповіді на вказане клопотання, позивач 05 серпня 2015 року повторно звернувся до Головного управління Держземагенства у Полтавській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 16,0 га для ведення фермерського господарства на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, для ведення фермерського господарства, разом з доданими до неї: викопіювання із плану сільськогосподарських угідь, копіями паспорту та картки фізичної особи-платника податків та іншими документами /а.с.80-97/.

Листом від 09 вересня 2015 року № 2136/0/72-15 відповідачем відмовлено з підстав невідповідності матеріалів, поданих до клопотання, статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", а саме відсутній досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі /а.с.98/.

На підставі клопотання, поданого 21 жовтня 2015 року, разом з доданими документами 05 листопада 2015 року відповідачем видано наказ від 05 листопада 2015 року № 2379/0/75-15-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким надано дозвіл громадянину ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 17,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с.56, 68-79/.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною в частині відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 18,0 га для ведення фермерського господарства на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, вважаючи за необхідне визнати незаконним та скасувати наказ від 05 листопада 2015 року № 2379/0/75-15-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", а також зобов'язати розглянути і вирішити відповідно до чинного законодавства клопотання від 25 грудня 2014 року та від 05 серпня 2015 року, позивач звернувся до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються насамперед Конституцією України та Земельним кодексом України (надалі по тексту - ЗК України).

Так, в силу положень статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 ЗК України, зокрема, частиною 2 передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 3 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача щодо визнання протиправною бездіяльності, яка полягала у відмові у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 18,0 га для ведення фермерського господарства на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 123 ЗК України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

В ході судового розгляду справи судом досліджено та встановлено, що клопотання позивача містять інформацію про цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим, відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" (надалі Закон № 973-IV) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство"). У таких правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом № 973-IV.

Так, згідно з абзацом 1 частини першої статті 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абзац 2 частини першої статті 7 Закону № 973-IV).

Частинами другою та четвертою статті 7 Закону № 973-IV передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Так, до клопотань позивача було додано: викопіювання із плану сільськогосподарських угідь, копії паспорту та картки фізичної особи-платника податків, копія документу про освіту, копія трудової книжки та обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, а також копія Рішення Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області від 17 липня 2015 року "Про погодження щодо розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" /а.с. 81-97/.

Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача від 05 серпня 2015 року, ГУ Держгеокадастру у ПО мотивував невідповідністю матеріалів поданих разом з таким клопотанням статті 7 Закону N 973-IV, а саме відсутній досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі /а.с.98/.

При цьому, відповідачем не було враховано того факту, що така земельна ділянка вже надавалась позивачеві в оренду та використовувалась для вирощування с/г продукції в межах та на підставі діючого законодавства.

На підтвердження вказаної обставини ОСОБА_3 долучено до його заяви від 25.12.2014 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки /а.с. 48/, а також до матеріалів справи - копії договорів оренди спірної земельної ділянки, разом з додатковими договорами актами приймання-передачі, укладені з ним з травня 2003 року, а також копію Розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області від 18 травня 2007 року №137 "Про надання земельних ділянок на умовах оренди" та рішення виконавчого комітету Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області від 20 січня 2010 року № 4 /а.с. 31-47/.

При цьому, суд зауважує, що відповідачем проігноровано клопотання позивача, подане 25 грудня 2014 року, що представником ГУ Держгеокадастру у ПО не заперечувалось в ході судового розгляду.

Для належного захисту свого порушеного права ОСОБА_3 звертався із заявою до Прокуратури Полтавської області, та до Держгеокадастру /а.с. 53-55/.

Таким чином, позивач в межах та на підставі діючого законодавства, звернувся із відповідною заявою від 25.12.2014 року та доданими до неї документами до відповідача, однак останній в свою чергу не вчинив дій щодо розгляду його заяви у встановлений законодавством строк.

У зв'язку із відсутністю відповіді на своє звернення від 25.12.2014, позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування (оренду) для ведення фермерського господарства від 05.08.2015 року.

При цьому, судом встановлено та не спростовано представниками сторін, що листом відповідача від 09 вересня 2015 року № 2136/0/72-15 повідомлено, що подані позивачем документи не відповідають статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", а саме відсутній досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі /а.с.98/.

Варто зауважити, що посилання ОСОБА_3 на отримання відомостей про таку відмову у відповіді Держгеокадастру як на факт порушення його права судом не приймається, оскільки надання такої відмови з додержанням встановленого місячного строку підтверджується матеріалами справи та не може слугувати підставою для визнання бездіяльності.

Підстав не врахування відповідачем досвіду роботи позивача у сільському господарстві виходячи із наявних у нього договорів оренди цієї ж земельної ділянки, яку він орендував до звернення до відповідача із відповідними заявами з метою вирощування на них сільськогосподарської продукції - представник відповідача пояснити не зміг.

Щодо підстав не віднесення відповідачем освіти здобутої позивачем у Київському інституті народного господарства ім. Д.С. Коротченка до освіти здобутої в аграрному навчальному закладі - представник відповідача пояснити не зміг.

Суд звертає увагу, що частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, в супереч вказаним вимогам чинного законодавства відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав належних та допустимих доказів щодо правомірності своєї бездіяльності в частинні не надання відповіді на заяву від 25.12.2014 та в частині правомірності відмови у задоволені заяви позивача від 05.08.2015 року в надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування (оренду) для ведення фермерського господарства, яка викладена у листі відповідача від 09 вересня 2015 року № 2136/0/72-15.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Як встановлює частина друга статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи наведену процесуальну норму, суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача в рамках даного адміністративного спору та з огляду на встановлені ознаки протиправності відмови відповідача, яка мала місце за наслідками розгляду клопотання позивача, з підстав зазначених у такій відмові, то суд вважає за необхідне, вийти за межі позовних вимог та, визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо несвоєчасного розгляду заяви ОСОБА_3 від 25 грудня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 18,0 га для ведення фермерського господарства на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача щодо визнання незаконним та скасування наказу від 05 листопада 2015 року № 2379/0/75-15-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", суд виходив з наступного.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що ОСОБА_4 звернувся з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 18,0 га для ведення фермерського господарства на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області 21 жовтня 2015 року.

До вказаного клопотання ним було додано наступні документи: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки; документи, що підтверджують наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі; копії паспорту та ідентифікаційного коду; обґрунтування використання земельної ділянки /а.с. 68-79/.

05 листопада 2015 року відповідачем видано наказ від 05 листопада 2015 року № 2379/0/75-15-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким надано дозвіл громадянину ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 17,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с.56/.

Представником відповідача додано до матеріалів справи засвідчені копії викопіювання з кадастрової карти (плану) та плану розташування земельної ділянки, на яких схематично зображено розташування земельних ділянок, на виготовлення технічної документації відносно яких зверталися позивач та ОСОБА_4 /а.с. 201-202/. Також представником відповідача у судовому засіданні надано пояснення відносно того що місцерозташування вказаних земельних ділянок співпадає. Тобто, у той час, коли відповідач вчиняв бездіяльність відносно розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо відведення земельної ділянки та щодо відмови у погоджені, одночасно розглядав аналогічне клопотання ОСОБА_4 відносно ті є ж земельної ділянки.

При цьому, відповідачем при здійсненні перевірки поданої ОСОБА_4 заяви разом з доданими документами не надав оцінки обставинам та умовам, зазначеним у клопотанні третьої особи, не перевірив, як ним обґрунтовано розмір земельної ділянки - 17,00 га, про яку просив в заяві, які перспективи діяльності власного фермерського господарства наводила при цьому та які з них були враховані при прийнятті спірного наказу. Зокрема, чи мав (має) ОСОБА_4 можливість самостійно, силами та працею членів фермерського господарства вести фермерську діяльність, чи мав (має) він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мав (має) останній потенційних контрагентів, ресурси яких він може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом, чи проводить діяльність на наданих земельних ділянках саме його фермерське господарство.

Зазначені порушення, допущені відповідачем, не дають можливості пересвідчитися в дійсності волевиявлення ОСОБА_4 на створення фермерського господарства та раціонального використання земельної ділянки, відносно якої було прийнято відповідачем рішення щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо її відведення.

При цьому, суд зауважує, що відповідач, будучи обізнаним щодо волевиявлення ОСОБА_3 на отримання спірної земельної ділянки в оренду на підставі клопотань від 25 грудня 2014 року та від 05 серпня 2015 року, проігноровано даний факт та надано перевагу третій особі при винесенні наказу від 05 листопада 2015 року № 2379/0/75-15-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

За змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону № 973-IV умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 3 лютого 2016 року.

Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Частиною першою статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Мотивів для відступлення від вказаної правової позиції Верховного Суду України при розгляді цієї справи, судом не встановлено та сторонами не зазначено.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_3 в цій частині.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача щодо зобов'язання розглянути і вирішити відповідно до чинного законодавства клопотання ОСОБА_3 від 25 грудня 2014 року та від 05 серпня 2015 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 18,0 га для ведення фермерського господарства на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, суд виходив з наступного.

Як вже встановлено вище, листом відповідача від 09 вересня 2015 року № 2136/0/72-15 відмовлено з підстав невідповідності матеріалів, поданих до клопотання, статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", а саме відсутній досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі /а.с.98/.

Таким чином, ГУ Держгеокадастру у ПО дотримано встановленого частиною третьою статті 123 ЗК України місячного строку, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано доводами позивача.

Суд наголошує, що в ході судового розгляду відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження належного розгляду клопотання ОСОБА_3, поданого 25 грудня 2014 року. При цьому, факт подання такого клопотання підтверджено відміткою уповноваженої особи відповідача та не спростовувалось представником ГУ Держгеокадастру у ПО в ході всього судового розгляду.

Таким чином, судом встановлено та відповідачем не заперечувалось, що останнім не розглянуто належним чином клопотання ОСОБА_3 від 25 грудня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 18,0 га для ведення фермерського господарства на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Додаткової уваги потребує, також, факт відсутності державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки станом на дату судового розгляду, що встановлено відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29 березня 2016 року № 56157815 /а.с. 205/.

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення прав позивача в частині не розгляду відповідачем його клопотання від 25 грудня 2014 року в межах та на підставі повноважень, встановлених нормами ЗК України та Закону України "Про фермерське господарство".

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

З огляду на встановлені ознаки протиправності відмови відповідача, яка мала місце за наслідками розгляду клопотання позивача, з підстав зазначених у такій відмові, то суд приходить до висновку про задоволення вказаних вимог в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області розглянути і вирішити відповідно до чинного законодавства клопотання ОСОБА_3 від 25 грудня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 18,0 га для ведення фермерського господарства на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірної відмови покладено на відповідача.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо несвоєчасного розгляду заяви ОСОБА_3 від 25 грудня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 18,0 га для ведення фермерського господарства на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 05 листопада 2015 року № 2379/0/75-15-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області розглянути і вирішити відповідно до чинного законодавства клопотання ОСОБА_3 від 25 грудня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 18,0 га для ведення фермерського господарства на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1240,2 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 04 квітня 2016 року.

Суддя І.Г. Ясиновський