Ухвала суду № 56913979, 04.04.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Галасюк Р.А.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"04" квітня 2016 р. Справа № 296/28/12-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Гунько Л.В. ,

за участю сторін:

апелянт- Мартинюк Т.М.;

представник апелянта ОСОБА_3;

позивач - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "14" серпня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Житомирської міськї ради, Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області, ОСОБА_5 третя особа: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про скасування рішень, державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом в якому просив скасувати рішення комісії по земельних спорах Житомирської міської ради від 25.06.2007 р. (протокол № 8) та рішення цієї ж комісії від 06.12.2007 р. (протокол № 18) в частині безоплатної передачі у власність гр. ОСОБА_5 земельної ділянки, розміром 0,0193 га по АДРЕСА_1, також скасувати державний акт на право приватної власності ОСОБА_5 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача ОСОБА_5 повернути незаконно зайняті нею 45 м2 землі, яка повинна знаходитись у користуванні позивача та інших співвласників, і не чинити перешкоди в користуванні вказаною земельною ділянкою. Крім цього просив стягнути понесені ним судові витрати.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 14.08.2014 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Скасовано рішення комісії по земельних спорах Житомирської міської ради від 25.06.2007 р. (протокол № 8) та рішення цієї ж комісії від 06.12.2007 р. (протокол № 18) в частині безоплатної передачі у власність громадянці ОСОБА_5 земельної ділянки розміром 0,0193 га по АДРЕСА_1.

Скасовано Державний акт на право приватної власності ОСОБА_5 на земельну ділянку по АДРЕСА_1, зобов'язано ОСОБА_5 повернути незаконно зайняту нею земельну ділянку та не чинити ОСОБА_4 перешкоди в користуванні вказаною земельною ділянкою

Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права , просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, відповідачці ОСОБА_8, та іншим співвласникам, на праві спільної часткової власності належить жилий будинок АДРЕСА_1. За даним домоволодінням закріплена у користування земельна ділянка розміром 0,602 га, з яких позивачу належить 204/800 ід.ч., що відповідає його частці у праві власності на будинок. Відповідачці ОСОБА_5 належить 32/100 ід.ч..

22.03.2007 року між співвласниками вказаного домоволодіння була укладена угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . Однак у її складанні і прийнятті позивач ОСОБА_4 участі не приймав. За змістом цієї угоди, відповідачці ОСОБА_5 на її 32/100 ід.ч. було виділено 0,0193 га. із загальної земельної ділянки. При цьому, вказана угода була підписана головним інженером та землевпорядником відділу земельних ресурсів міськради ОСОБА_10 та ОСОБА_9. На підставі даної угоди, комісія по земельних спорах Житомирської міської ради 25.06.2007 р. (протокол № 8) рекомендувала затвердити порядок користування земельною ділянкою, згідно ідеальних часток в домоволодінні. Дане рішення залишено в силі рішенням цієї ж комісії від 06.12.2007 р. (протокол № 18). Вказані угода і рішення комісії по земельних спорах затверджені рішенням 22 сесії 5 скликання Житомирської міськради від 06.02.2008 року № 553, і за цим рішенням ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1. Використовуючи даний державний акт, відповідачка ОСОБА_5 фактично зайняла 45 м2 закріпленої за будинком земельної ділянки, тобто понад розміри, вказані в самому акті, при цьому спорудивши на близькій відстані від вікна позивача капітальну огорожу, якою за твердженням останнього порушує його право на користування земельною ділянкою.

Житомирська міськрада листом № 15/925 на запит суду першої інстанції, вказала про відсутність відомостей про своєчасне повідомлення, позивача ОСОБА_4 щодо розгляду спору на засіданнях міської комісії по вирішенню земельних спорів з приводу встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1. Крім цього, не надано довідку про своєчасне вручення рішення міської комісії по вирішенню земельних спорів співвласникам будинку за вказаною адресою, у зв'язку із відсутністю підтверджених відомостей про це.

За рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29 січня 1997 року було встановлено порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1. Рішення було прийнято на підставі технічної експертизи. В той же час, рішенням Корольовського районного суду від 4 квітня 1997 року вищевказане рішення суду скасовано. За позовом ОСОБА_4 до інших співвласників будинковолодіння АДРЕСА_1 питання розподілу вказаної земельної ділянки та частин жилого будинку розглядалось в Корольовському суді м. Житомира і за рішенням від 10 січня 2003 року в задоволенні вимог ОСОБА_4 відмовлено. Однак, надати акт технічної експертизи № 567 розподілу земельної ділянки немає можливості, в зв'язку з його відсутністю в архівній справі. Спеціалістами КП «Житомирський міський центр земельних відносин» було запропоновано один варіант розподілу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, який затверджений рішеннями комісій по вирішенню земельних спорів, які оспорює позивач. При цьому, відомості щодо укладення між співвласниками нотаріально посвідченої угоди про порядок використання земельної ділянки за вказаною адресою - відсутні, що призвело порушень при оформленні права власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_5 в частині збільшення частки земельної ділянки за рахунок інших співвласників домоволодіння по АДРЕСА_1.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.

В даному випадку відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Згідно з частиною 1 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Положеннями статті 170 Цивільного кодексу України закріплено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що комісія міської ради у даній справі є суб'єктом цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин.

Реалізуючи право розпорядження майном, Житомирська міська рада відповідно Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження житлового будинку, земельної ділянки. Тобто, при здійсненні повноважень є рівноправним суб'єктом цивільних правовідносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися майном.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 названого Кодексу (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Колегія суддів вважає, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про розподіл земельної ділянки та надання у власність, користування чи оренду, тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної частини будинку має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, тому що виникає спір про право цивільне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Не вдаючись в обговорення питання правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вважає, що в цьому випадку суд першої інстанції розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, тому не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Слід зазначити, що відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

На переконання колегії суддів між даними особами склалися відносини, що стосуються встановлення рівноправного розподілу та користування між користувачами земельної ділянки , які у свою чергу, регулюються цивільним законодавством.

Враховуючи те, що фактично між відповідачем у цій справі та позивачем існує спір про право, колегія суддів дійшла до висновку, що заявлені ОСОБА_4 вимоги повинні бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково відкрито, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "14" серпня 2014 р. скасувати.

Провадження по справі закрити.

Розяснити ОСОБА_4, що для вирішення спору йому необхідно звернутися до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "05" квітня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_4 АДРЕСА_1,10012

- ОСОБА_3, АДРЕСА_2, 10000

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська міська рада майдан С.П. Корольова, 4/2,м.Житомир,10014

-Державна інспекція сільського господарства в Житомирській області майдан ім. С.П.Корольова,2,м.Житомир,10014

-ОСОБА_5 АДРЕСА_3

4-третій особі: ОСОБА_6 - АДРЕСА_4,10012,

-ОСОБА_7 - АДРЕСА_4