Окрема думка судді № 56913838, 29.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

Окрема думка

В порядку ч. 3 ст. 25 КАС України

"29" березня 2016 р. Справа № 820/233/16

З ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 року по справі № 820/233/16 я незгодна, оскільки вважаю, що судові рішення прийняті при неповному з'ясуванню обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20.05.1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» банківський нагляд (banking supervision) це система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

Завданнями банківського регулювання та нагляду є: захист інтересів клієнтів і вкладників, які розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління та шахрайства; створення конкурентного середовища в банківському секторі; забезпечення прозорості банківського сектору; підвищення стійкості та ефективності банківської діяльності; підтримка необхідного рівня стандартів і професіоналізму в банківському секторі.

Основними принципами організації банківського нагляду: 1) багаторівневість системи нагляду за банками; 2) постійне вдосконалення нормативного та методичного забезпечення наглядових процесів; 3) вдосконалення наукового, матеріально-технічного та кадрового забезпечення банківського нагляду; 4) постійне підвищення кваліфікації спеціалістів банківського нагляду; 5) посилення публічності та прозорості фінансового стану банків, широке використання механізмів ринкової самодисципліни; 6) використання досвіду інших країн, запровадження міжнародних стандартів і кращої практики банківського нагляду.

Нагляд за діяльністю банківських установ визначається на підставі аналізу: видів і структури активних операцій (напрямки розміщення коштів банку); видів і структури пасивних операцій (джерел коштів банку); підходів до управління капіталом і капіталізацією банку; ліквідності банку та ліквідності балансу банку; збалансованості витрат і доходів, а також рівня прибутковості банку; рівня адміністративно-господарського, фінансового та стратегічного управління (менеджменту); рівня ризик-менеджменту в банку; системи внутрішнього контролю та аудиту; характеру взаємозв'язків банку з клієнтами та кредиторами тощо.

Так, ст.ст. 66, 67 Закону України від 07.12.2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» установлено, що державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

I. Адміністративне регулювання:

1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

4) нагляд за діяльністю банків;

5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

II. Індикативне регулювання:

1) встановлення обов'язкових економічних нормативів;

2) визначення норм обов'язкових резервів для банків;

3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

4) визначення процентної політики;

5) рефінансування банків;

6) кореспондентських відносин;

7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

9) імпорту та експорту капіталу (ст. 66).

Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності (ч.ч. 1, 2 ст. 67).

На мій погляд, відповідач не надав судам першої та апеляційної інстанцій пояснень (відповідно - доказів в їх підтвердження) , які б свідчили саме про адекватність (достатність) заходів впливу, вжитих НБУ до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з урахуванням показників його діяльності, а також стан виконання банком своїх зобов'язань перед кредиторами та вкладниками. В свою чергу, висновок суду про те, що судовим розглядом не встановлено, що застосування заходів, на яких наполягає позивач, є більш адекватним ніж ті, що були застосовані, невмотивований.

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Мельнікова Л.В.