Ухвала суду № 56913779, 29.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 р.

Справа № 876/7584/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Багрія В.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання – Бадівській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Горохів-насіння» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горохів-насіння» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області (далі - УПФ) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горохів-насіння» (далі - ТОВ) про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень-квітень 2015 року в сумі 66760,93грн, покликаючись на те, що підприємством підлягають відшкодуванню вказані витрати Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) у відповідності до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV) та «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженою постановою правління ПФУ від 19.12.2003 №21-1 (далі - Інструкція).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі №803/1120/15 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ТОВ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в позові, оскільки вважає, що позивачем не доведено наявності у підприємства заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Позивач в письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки підприємство зобов’язане згідно чинного законодавства відшкодовувати УПФ його витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, отримало від позивача необхідні розрахунки, однак вказаного не вчинило та доказів сплати суду не надало, то вимоги УПФ є підставними.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ТОВ з 01.01.2015 є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому у відповідності до Закону №1058-IV, Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №400/97-ВР), УПФ надсилались відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до пунктів «б-з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-ХІІ) за січень-квітень 2015 року в сумі 66760,93грн.

Відповідачем наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій залишається не сплаченою, у зв’язку із чим позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Обов'язок відшкодування відповідних витрат УПФ встановлено Законом №400/97-ВР.

Згідно з абзацом 4 п.1 ст.2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону №1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 цього ж Закону.

Абзацом 3 п.1 ст.4 Закону №400/97-ВР встановлено ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 п.1 ст.2 цього Закону.

Обов'язок відшкодування витрат з виплати пенсій, призначених за ст.13 Закону №1788-ХІІ передбачений п.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, за правилами якого пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ), та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону №1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону №1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №1058-IV діяв Закон №400/97-ВР, абзацом 4 п.1 ст.2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст.1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону №1788-ХІІ.

Відповідно до абзацу 4 пп.1 цього ж пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим КМУ, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Враховуючи, що положення абзацу 4 п.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV є спеціальними щодо абзацу 3 п.2 Прикінцевих положень цього ж Закону, апеляційний суд приходить до висновку про існування у відповідача обов'язку відшкодовувати органам ПФУ суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону №1788-ХІІ.

Пунктом 6.4. Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів ПФУ щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно п.6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Слід зауважити, що з 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, яким фіксований сільськогосподарський податок виключено з переліку загальнодержавних податків та зборів.

Отже, платники, які в 2014 році перебували на обліку як платники фіксованого сільськогосподарського податку, з 01.01.2015 зобов'язані відшкодовувати органам ПФУ суми понесених з цієї дати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених їх працівникам.

Апеляційний суд вважає безпідставним посилання ТОВ в апеляційній скарзі на те, що відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону №1788-XII, не повинно проводитись за рахунок позивача, оскільки, обов'язок відшкодування таких витрат покладений саме на підприємства.

Також, Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію у справах цієї категорії, зокрема, у постановах від 12 червня, 10 липня 2012 року (№№21-107а12, 21-205а12 відповідно), 10 вересня 2013 року (№21-215а13), 11 лютого, 15 липня 2014 року (№№21-471а13, 21-261а14 відповідно).

Як вбачається із матеріалів справи, надіслані УПФ розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно ч.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону №1788-ХІІ за січень-квітень 2015 року ТОВ отримано, що відповідачем не заперечується та підтверджено матеріалами справи (а.с.6-16), однак у встановлений строк не сплачено в сумі 66760,93грн.

Наявність у працівників підприємства, по яким Пенсійним органом було виставлено розрахунки, призначеної пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» - «з» ст.13 Закону №1788-ХІІ, відповідачем не заперечується.

Підприємство отримало розрахунки УПФ фактичних витрат на виплату та доставку пенсій (вказане не заперечується і не спростовано), які з моменту отримання є узгодженими і обов'язковими для виконання, а оскільки розрахунки відповідач не оскаржив (доказів протилежного не надано), вони є обов'язковими для виконання.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо підставності позовних вимог УПФ про стягнення заборгованості з ТОВ по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень-квітень 2015 року в сумі 66760,93грн.

Покликання УПФ на те, що згідно Закону України «Про внесення зміни до Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» щодо уточнення об’єкта оподаткування для платників, що обрали спрощену систему оподаткування» від 12.11.2015 №802-VIII, заборгованість ТОВ є списаною, не змінює наявність такої станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, та не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Горохів-насіння» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя В.М. Багрій

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 04 квітня 2016 року.