Постанова № 56913615, 09.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 лютого 2016 року 10:18 № 826/24422/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Сабодаша Р.Б.,

представника відповідача - Чуйко О.В.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, мотивуючи позовні вимоги тим, що позивачем подано митному органу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а відтак заявлена митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України.

В позовній заяві позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС №209000011/2015/200178/1 від 30.09.2015 року про коригування митної вартості товару;

визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації від 30.09.2015 року №209140000/2015/00628;

судові витрати покласти на відповідача.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав того, що у митниці були обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів у відповідності до ч. 3 ст. 53 МК України. При цьому, представник відповідача зазначив, що декларант не звертався до митниці із вимогою про надання письмової інформації щодо причин, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена, порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 52 МК України та проведення письмової консультації, а відтак посадові особи Львівської митниці ДФС при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши думки представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

17.08.2011 р. між ТОВ «Компанія «Керамхолл» та компанією Polcolorit S.A. (Polska) укладено контракт №DE/01/08/2011, відповідно до п. 1 § 1 Контракту продавець продає, а покупець купує продукти та товари продавця: керамічні плитки і декори, стенди.

До митного оформлення надано: копію експортної декларації №15РL454010Е0129520, де серед поданих документів значаться рахунки-проформи за номерами ZК201510375, ZК201510377 на підставі яких товар було оформлено у режимі експорту. Відповідно до п. 9 параграфу 4 контракту №DЕ/01/08/2011 від 17.08.11, проформа-інвойс є підставою для передоплати товару; відповідно до п. 5 параграфу 4 контракту № DЕ/01/08/2011 від 17.08.11, поставка кожної партії товару відбувається на підставі замовлення; довідка про транспортні витрати від 23.09.2015 №2309, видана ФОП ОСОБА_3

Відповідно до п. 3 ст. 53 МК України посадовими особами Львівської митниці ДФС виписана вимога про надання додаткових документів, а саме: висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; бухгалтерської організації (видаткових накладних).

Декларантом на вимогу митного органу надано: податкові накладні №189 від 16.04.2015 р., №141 від 10.02.2015 р.; висновок Львівської ТПП №19-09/1551 від 28.09.2015 р.; прайс-лист виробника від 19.01.2015 р.

За результатами вивчення наданих додаткових документів було встановлено наступне:

ціни у прайс-листі на 2015 рік відрізняються від цін, зазначених у інвойсі на 76-84%; податкові накладні, видані за 5 та більше місяців до моменту ввезення товару на митну територію України;

у табл. 5 висновку Львівської ТПП №19-09/1551 від 28.09.2015 р. експерт вводить коефіцієнт К1- «коефіцієнт, що враховує знижки на інтернет-торгівлю та стимулювання збуту, просування товару на ринку, враховують знижки на гурт, відповідно до отриманого експортного прайсу та даних інвойсу було визначено розмір коефіцієнту, що коливається від 0,16 до 0,24».;

відповідно до довідки на транспортні витрати від 23.09.2015 р. №2309 вказано, що сума транспортних витрат з Piechowine (Польша) до державного кордону України становить 8000,00 грн. (відстань 700 км), а від кондору України п/п Рава-Руська до м. Києва 12000,00 грн. (відстань 600 км.), що на думку митного органу є незрозумілим, чому при більшій відстані з місця відправлення товару до кордону України вартість перевезення є нижчою, ніж вартість від кордону до м. Києва.

Митний орган, зазначаючи, що декларантом при декларуванні товару за МД від 24.09.2015 р. №209140000/2015/31482 не були подані платіжні документи, проформи-інвойси, належні додаткові документи (видаткові накладні, висновки експертних організацій), прийняв рішення №209000011/2015/200178/1 від 30.09.2015 року про корегування митної вартості товару та картка відмови у прийнятті митної декларації від 30.09.2015 року №209140000/2015/00628.

Незгода позивача з рішеннями зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якої суд виходить з наступного.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

При цьому, під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції (п. 2 параграфу (b) статті VII ГАТТ).

Відповідно до п. 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Разом з цим, згідно ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Суд зазначає, що при вирішення спору по суті застосуванню підлягають положення Митного кодексу України, які діяли на час прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови.

Так, частиною 1 ст. 246 МК України регламентовано, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 1 ст. 264 КАС України).

Водночас, згідно ч. 6 ст. 264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

В силу приписів ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Разом з цим, згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Частиною 1 ст. 53 МК України регламентовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, документами, які підтверджують митну вартість товарів у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України є :

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В той же час, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз зазначеного дає суду підстави дійти до висновку, що ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Як зазначив відповідач, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, приводом для висновку останнього про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту (договору) щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що документально не підтверджено та не встановлено всіх складових митної вартості.

Суд оцінюючи вказані вище доводи, звертає увагу на наступне.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України №21-127а15 від 31.03.2015, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Судом встановлено, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем були надані всі необхідні документи, які містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, при визначені митної вартості методом за ціною договору щодо ідентичних товарів, митниця не обґрунтувала у спірному рішенні із посиланням на подані декларантом документи неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, заявленої позивачем. Ненадання ж декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.01.2011 у справі №21-56а10, від 07.02.2011 у справі №21-76а10, від 14.11.2011 у справі №21-213а11, від 06.02.2012 у справі №21-418а11 та від 11.09.2012 у справі №21-262а12, в ухвалах Вищого адміністративного суду України, зокрема, від 20.08.2015 у справі №К/800/31736/15, від 15.10.2015 у справі №К/800/65268/14 та від 24.11.2015 у справі №К/800/63867/13.

При цьому, в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору. В той же час, судом вказаних обставин не встановлено.

З огляду на вказане, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним, а відтак адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги, у той час коли, відповідачем на підставі ч. 2 ст. 71 КАС України доводи позивача не спростовано.

З урахуванням вищевказаного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної фіскальної служби України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС №209000011/2015/200178/1 від 30.09.2015 року про коригування митної вартості товару.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації від 30.09.2015 року №209140000/2015/00628.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «КЕРАМХОЛЛ» (код ЄДРПОУ 37245255) здійснений ним судовий збір у розмірі 1894,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39420875).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов