Постанова № 56913356, 11.02.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ11 лютого 2016 р. Справа № 804/15743/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій А.В. за участю: предстанивків позивача представників відповідача Вельтищевої Л.В., Сорокіна В.В. Глущенко Ю.О., Бондаренко М.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Межрегіонального Головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000958812 від 18.11.11 р. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки від 08.11.2011 р. №1597/08-02/2-05393122, за результатами якої винесено спірне податкові повідомлення - рішення №0000958812 від 18.11.11 р. Позивач мотивує це тим, що право публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» на податковий кредит підтверджено належно оформленими документами і товариством правомірно визначено різницю між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду, тому правомірно заявлені суми ПДВ до бюджетного відшкодування.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому контролюючий орган при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В подальшому замінено відповідача на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 03 листопада 2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2011 року, за результатами якої складено акт №157/08-02/2-05393122 від 08.11.11 р.

Перевіркою встановлені порушення:

1) п.198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту за червень 2011 року на загальну суму 59910,26 грн.

Дане порушення призвело до порушення п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2011 р. на суму 59910,26 грн.

2) абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 р. на 1063631,00 грн.

На підставі акту №157/08-02/2-05393122 від 08.11.11р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000958812 від 18.11.11р. щодо нарахування грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 1595446,5 грн., з яких 1063631,00 грн. - за основним платежем та 531815,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Так, перевіркою встановлено, що ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року від 22.08.11 №9007148273.

Відповідно до даних декларації від 22.08.11 року №9007148273 сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 1063631,00 грн., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в періодах: травень 2011 року на суму 196048,00 грн., червень 2011 року на суму 867583,00 грн.

Підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що відповідачем при перевірці використано наступну податкову інформацію:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську направлено запит від 15.09.11р. №36587/7/08-02/2-16 до ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "АГ СЕРВИС", яке є безпосереднім постачальником ПАТ «Дніпропетровський трубний завод». На зазначений запит отримано відповідь про неможливість проведення зустрічної звірки від 28.10.11р. №60798/7/23-509/09, в зв'язку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою (стан 23-місцезнаходження не встановлено);

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську направлено запит від 15.09.11 №36577/7/08-02/2-16 до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, щодо проведення зустрічної звірки ТОВ ФІРМА "АВТОЕП" яке є безпосереднім постачальником ПАТ «Дніпропетровський трубний завод». На зазначений запит отримано відповідь про неможливість проведення зустрічної звірки від 19.09.11 №26402/7/23-4 у зв'язку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою (стан 23-місцезнаходження не встановлено);

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську направлено запит від 15.09.11 №36575/7/08-02/2-16 до ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "ПС ИНСТРУМЕНТ", яке є безпосереднім постачальником ПАТ «Дніпропетровський трубний завод». На зазначений запит отримано відповідь про неможливість проведення зустрічної звірки від 30.09.11 №42586/7/23-610 у зв'язку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою (стан 23-місцезнаходження не встановлено);

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську направлено запит від 15.09.11 №36573/7/08-02/2-16 до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо проведення зустрічної звірки з ТОВ "СТАНДАРТ-ДНІПРО", яке є безпосереднім постачальником ПАТ «Дніпропетровський трубний завод». На зазначений запит отримано акт від 05.10.11 №22697/7/23-314 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "СТАНДАРТ-ДНІПРО" з ПАТ «Дніпропетровський трубний завод». Підприємство має стан 23 - місцезнаходження не встановлено;

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську направлено запит від 15.09.11 №36586/7/08-02/2-16 до Лівобережної міжрайонної ДПІ м. Дніпропетровська щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "АГРАРНО ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР "ГАРАНТ", яке є безпосереднім постачальником ПАТ «Дніпропетровський трубний завод». На зазначений запит отримано відповідь від 28.09.11 №30487/7/23-309-175 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "АГРАРНО ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР "ГАРАНТ" з ПАТ «Дніпропетровський трубний завод». Підприємство має стан 23 - місцезнаходження не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Враховуючи зазначені вище висновки суду, суд вважає, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи підтверджують реальність господарської операції позивача і своїми контрагентами.

Більше того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, судом на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2015 року досліджено поставлені питання та позивачем документально підтверджені відповідні обставини.

Частиною 5 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що судовими рішеннями неодноразово підтверджувались господарські відносини позивача зі своїми контрагентами.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000958812 від 18.11.2011 року, що винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 2178,19 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Межрегіонального Головного управління ДФС.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 лютого 2016 року

Суддя О.В. Єфанова