Постанова № 56913221, 31.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/1851/15

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Николина О.Я.;

представника відповідача - Караханяна А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «О-ТД1» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «О-ТД1» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «О-ТД1» (далі - ТОВ «О-ТД1») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси) та згідно заяви про збільшення позовних вимог просило (а.с.3-11, 108-111):

- визнати протиправними дії щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «О-ТД1» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині декларування від'ємного значення (різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ПДВ) в податковій декларації за березень та квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 04 листопада 2014 року №5433/15-52-22-02/39069850/105;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2014 року № 0003812202, яким зменшено розмір від'ємного значення за квітень 2014 року на суму 5 900 000 грн.

В обґрунтування позову зазначено про те, що наявність первинних документів підтверджує фактичність здійснення господарської операції та реальне виконання умов укладеного договору з контрагентом ТОВ «ДАРВИКОН-М», а висновки контролюючого органу ґрунтуються лише на припущеннях, без зазначення чітких порушень податкового законодавства.

Крім цього, обґрунтовуючи позов, ТОВ «О-ТД1» наголошувало на тому, що документальна позапланова невиїзна перевірка була проведена без його письмового повідомлення про дату початку та місця її проведення, а тому невиконання цього обов'язку контролюючим органом призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «О-ТД1» ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняття нової постанови, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21 жовтня 2014 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси винесено наказ №1545 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «О-ТД1» (а.с.13).

Підставою для проведення перевірки було дотримання платником податку вимог податкового законодавства в частині декларування від'ємного значення податку на додану вартість в податковій декларації, яке становить більше 100 000,00 грн.( п.п.78.1.8. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України).

У даному наказі зазначено, що перевірка буде проводитися з 22 жовтня 2014 року тривалістю п'ять робочих днів, дослідженню підлягає період - березень та квітень 2014 року.

21 жовтня 2014 року податковим органом було направлено поштою ТОВ «О-ТД1» даний наказ разом із повідомлення про проведення такої перевірки (а.с.14), які надійшли до підприємства лише 21 листопада 2014 року (а.с.172).

Незважаючи на те, що зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення не було отримано контролюючим органом, останній розпочав та провів перевірку за результатами якої, 04 листопада 2014 року склав Акт №5433/15-52-22-02/39069850/105 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «О-ТД1» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині декларування від'ємного значення з податку на додану вартість в податковій декларації за березень та квітень 2014 року».

У висновках даного акту зазначено про порушення позивачем: п. 198.1, п. 198.2, 198.3, ст.198 Розділу V Податкового Кодексу України, а саме про завищення суми задекларованої у ряд. 19 (від'ємне значення різниці між сумоюподаткового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) по деклараціях з ПДВ за березень 2014 року в сумі 5 900 000 грн.

Внаслідок даного декларування, як зазначив контролюючий орган, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24) за квітень 2014 року в сумі 5 900 000 грн.

На підставі таких висновків ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняте податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2014 року № 0003812202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 5 900 000 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем первинні документи не доводять фактичного виконання умов договору, оскільки не доведено, що контрагент позивача ТОВ «Дарвикон-М» передало товар, який в подальшому було використано ТОВ «О-ТД1» у господарській діяльності в межах оподатковуваних операцій.

Також суд зазначив, що дії контролюючого органу щодо проведення перевірки відповідають нормам податкового законодавства, оскільки відповідачем на адресу підприємства були надіслані наказ про проведення перевірки та письмове повідомлення про дату, час та місце її проведення, що відповідає ст.79 Податкового кодексу України.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції та його правова позиція не відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин), документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 21 квітня 2014 року подано до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - березень 2014 року, яким заявлено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 5 900 000 грн.

Відповідно до вимог п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Отже, виходячи з викладених норм Податкового кодексу України, можливо зробити висновок, що тільки виконання умов належного сповіщення платника податків про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, надає право контролюючому органу розпочати таку перевірку.

Про обґрунтованість такого висновку також свідчить п.п. 17.1.6 ст. 17 Податкового кодексу України, який встановлює, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Проте, наказ про проведення перевірки та повідомлення про її проведення отримано позивачем 21 листопада 2014 року, вже після проведення такої перевірки та складання відповідного акту, що не спростовано відповідачем.

Також необхідно зауважити, що недотримання вимог статей 75-81 Податкового кодексу України порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що аналізованими нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14 за позовом ТОВ «Будгарантінвест-55» до ДПІ у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій.

Колегія суддів вважає помилковим тлумачення суду першої інстанції п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України як такого, що не містить жодної вимоги про необхідність отримання платником податків наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце її проведення саме виключно до початку перевірки.

Апелянт у своєї скарзі заперечує проти висновків суду першої інстанції щодо відсутності проведення господарської операції між ним та ТОВ «Дарвикон-М», наголошує на тому, що судом необґрунтовано не взято до уваги докази, які свідчать про наявність у ТОВ «О-ТД1» право на віднесення сум податку до податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів.

Аналіз доказів, які містяться в матеріалах справи, свідчать про наступне.

Між ТОВ «О-ТД1» (Покупець) та ТОВ «Дарвикон-М» (Продавець) укладено договір №2014-2 від 03 березня 2014 року, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати (поставити) Покупцю, а останній зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму на умовах, що передбачені дійсним Договором (т.1 а.с.173).

Покупець проводить оплату за поставлений товар на умовах відстрочки платежу на строк не пізніше 35 (тридцяти п'яти) календарних місяців від дня відвантаження товару. Оплата проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, або готівкою в касу підприємства.

ТОВ «Дарвикон-М» були виписані видаткові накладні та податкова накладна № 6 від 31 березня 2015 року на загальну суму 3 540 000 грн., в тому числі ПДВ - 5 900 000. (а.с.58-64, 175-184).

Сума податку на додану вартість за вказаною податковою накладною включено ТОВ «Дарвикон-М» до податкового кредиту за березень 2014 року.

Таким чином, позивачем, до матеріалів справи, на підтвердження реальності господарської операції, надані складені належним чином первинні документи, які є підставою для формування витрат підприємства та включенню їх до складу податкового кредиту, а також свідчать про реальне виконання господарської операції.

В акті перевірки посадові особи відповідача послалися як на доказ безтоварності вказаної господарської операції на акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дарвикон-М» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період лютий, березень 2014 року» від 13 червня 2014 року (т.1 а.с.129).

Але зустрічна звірка не є перевіркою і проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №?1232 від 27 грудня 2010?року, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби для документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, які здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

У даному випадку, податкова інспекція оформила перевірку актом про неможливість проведення зустрічної звірки та дала в ньому оцінку фінансово-господарським операціям товариства, що не відповідає меті та завданням звірки.

Однак, як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Дарвикон-М» за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року імпортувало товари на митну територію України за відповідними кодами згідно УКТЗЕД, що підтверджується листом Одеської митниці ДФС від 17 червня 2015 року (т.1 а.с.163-169).

Судом апеляційної інстанції було проаналізовано даний лист та встановлено, що дані товари були предметом договору купівлі-продажу, що був укладений у березні 2014 року між ТОВ «О-ТД1» та ТОВ «Дарвикон-М» та були поставлені позивачу.

Ствердження суду першої інстанції про те, що податкова накладна виписана на адресу позивача містить товари, які відсутні серед імпортованих товарів ТОВ «Дарвикон-М», не відповідають вищеозначеному листу, оскільки така розбіжність складає, приблизно 20 000,00 грн., а загальна сума придбаного товару - 3 540 000 грн.

Тобто, даний лист митного органу підтверджує, що на момент поставки товару ТОВ «Дарвикон-М» вело господарську діяльність та було реально діючим підприємством.

Також варто зазначити, що у сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка, з одного боку, передбачає надання правового захисту платникам, які у повному обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання та перерахування до бюджету законно встановлених податків, а також з дотримання необхідних умов для використання права на податкову вигоду; з іншого ж боку, розглядувана презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним.

У справі, що переглядається, податковий орган не спростував обставини реального виконання спірної операції, засвідченої поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували б висновок податкового органу про неможливість виконання контрагентом господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що висновки акту перевірки не є безпосереднім та беззаперечним доказом безтоварності господарської операції; такі висновки самі по собі не можуть спростовувати факти, засвідчені первинними документами.

Посилання податкового органу на те, що придбаний позивачем товар не був використаний в господарській діяльності не може бути прийнято як доказ безтоварності господарської операції, оскільки це не позбавляє ТОВ «О-ТД1» на формування податкового кредиту.

Дійсно, відповідно до договору відповідального зберігання №6/1 від 29 березня 2014 рок, укладеного позивачем з ПП «Крайміан Шугар Компанні», адреса місця зберігання придбаного товару - м. Сімферополь (т.1 а.с.200-201), яке є на даний час окупованою територією.

Використати даний товар у господарської діяльності ТОВ «О-ТД1» не має можливості, оскільки вимагається проведення з боку позивача операції з імпортуванням даного товару та сплати відповідних податків та зборів.

Наступний довід суду першої інстанції на користь контролюючого органу, це відсутність оплати товару.

Неможливо погодитися з таким доводом, ураховуючи наступне.

Пункт 5.1 Договору, укладеному між позивачем та ТОВ «Дарвикон-М» передбачає, що оплата за поставлений товар здійснюється на умовах відстрочки платежу на строк не пізніше 35 календарних місяців від дня відвантаження товару.

На день розгляду справи, даний строк не сплив, тому вважати, що відсутність оплати позивачем за отриманий товар свідчить про фіктивність правочину - немає підстав.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм у позивача виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема товар ТОВ «О-ТД1» був отриманий, що підтверджується податковими та видатковими накладними та знаходиться на зберіганні, відповідно до договору.

Оцінивши представлені платником докази за правилами статті 86 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо безтоварності господарської операції, оскільки колегія суддів вважає, що платником дотримано наведених умов формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ шляхом підтвердження належними первинними документами реальності розглядуваної господарської операції з придбання товару у спірного контрагенту.

Враховуючи, що судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин справи, рішення суду, відповідно до п.1 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нового - про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «О-ТД1» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року - скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «О-ТД1» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дії - задовольнити.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «О-ТД1» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині декларування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ПДВ в податковій декларації за березень та квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 04 листопада 2014 року №5433/15-52-22-02/39069850/105 - протиправними.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2014 року № 0003812202, яким зменшено розмір від'ємного значення за квітень 2014 року на суму 5 900 000 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова