Ухвала суду № 56913209, 29.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 р.Справа № 644/9817/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.01.2015р. по справі № 644/9817/14-а

за позовом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради

до ОСОБА_5

про стягнення надміру виплаченої допомоги внаслідок зловживання з боку відповідача,

ВСТАНОВИЛА:

Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради звернулось до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_5, в якому просило суд стягнути з відповідача на користь управління надміру перераховану суму допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) у розмірі 19408 грн. 20 коп.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 січня 2015 року адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н.НОМЕР_1, на користь Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради надміру виплачену допомогу внаслідок зловживання з боку відповідача у сумі 19408,20 грн. на р/р 35413004026919, банк отримувача -ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код 26281752, КПК 090303.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н.НОМЕР_1 на користь держави судові витрати по справі у розмірі 73 грн.08 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм процесуального права, відповідач просить постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 січня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким провадження у справі закрити; визнати виконавчий лист, виданий Оржонікідзевським районним судом м. Харкова по справі № 644/9817/14-а від 19.08.2015 року таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 2, 4, 17, 21, 49, 69-71, п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 15 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення справи з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, пояснення відповідача та його представника, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі заяви відповідачу - ОСОБА_3, було призначено допомогу, як одинокому батькові.

Згідно повідомлення Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації від 23.12.2013 року № 4322, при проведенні аналізу баз даних щодо наявності подвійних виплат відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", зокрема на дітей одиноким матерям (батькам) та пенсії у разі втрати годувальника, було виявлено, що Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області на ОСОБА_6 , оформлена пенсія по втраті годувальника.

При оформленні допомоги ОСОБА_3 не повідомив факт оформлення пенсії в разі втрати годувальника на ОСОБА_6

За даними Пенсійного фонду у Фрунзенському районі м. Харкова та управління Пенсійного фонду в Вовчанському районі Харківської області, пенсію на ОСОБА_6, як опікун, отримала ОСОБА_7, 1948 р.н., з 11.11.2003 року по 30.11.2007 року - в управління Пенсійного фонду у Фрунзенському районі м. Харкова та з 01.12.2007 по 31.03.2013 року - управління Пенсійного фонду в Вовчанському районі Харківської області.

У зв'язку із вищевикладеним, позивач вважає, що права на отримання допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) у період з 01.10.2006 року по 31.03.2013 року ОСОБА_3 не мав. Розмір переодержаної допомоги за період з 01.10.2006 року по 31.03.2013 року склав 19408,20 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, в порушення вимог ст. 22 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" не повідомив управління про вищенаведені обставини, а тому не мав права на отримання допомоги на дітей одиноким матерям (батькам).

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки вирішуючи спір по суті, суд не звернув увагу на наступне.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо стягнення необґрунтовано виплаченої соціальної допомоги.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією із визначальних особливостей Кодексу адміністративного судочинства України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Згідно із статтею 50 Кодексу адміністративного судочинства України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.

В справі позов заявлений про стягнення грошових коштів, а тому на думку колегії суддів, не підпадає під дію пункту 4 частини 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Згідно статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

За пунктом 4 частини 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

У пункті 5 частини четвертої статті 50 КАС України зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень.

Разом з цим, позивач не вказав закон, у якому зазначено про можливість звернення суб'єкта владних повноважень з таким адміністративним позовом до фізичної особи, а перелічені у пунктах 1-4 цієї норми випадки, коли особа може бути відповідачем у адміністративній справі за позовом суб'єкта владних повноважень, до предмета спору у справі, що розглядається, не відносяться.

За приписами ст. 22 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 року №2811-ХІІ, одержувачі державної допомоги зобов'язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги. Суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно з законом. Органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, мають право перевіряти матеріальний стан сімей з дітьми.

Водночас, за змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав.

Отримавши спірну допомогу, ОСОБА_3 набув право власності на неї, та йому як власникові цих грошових коштів належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження.

Отже, оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності набуття ОСОБА_3 права власності на грошову допомогу у розмірі 19 408,20 грн. та стягнення цієї суми з нього, як з недобросовісного набувача, даний спір має приватно-правовий, а не публічний характер, а відтак, його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 18 червня 2013 року у справі № 21-204а13 та від 22 вересня 2015 року у справах № № П/811/3781/14, 804/6131/14.

Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що за суб`єктним складом сторін, змістом заявлених позивачем вимог та предметом спору дана справа підлягає розгляду місцевими загальними судами у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано обставину щодо підвідомчості спору, а тому постанова Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.01.2015 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

З приводу вимог апеляційної скарги щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 2-3 ст. 259 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неприбуття у судове засідання стягувача і боржника, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за виконавчим листом, а також витребувати виконавчий лист.

Отже, дана норма передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, судом який його видав, в даному випадку - Орджонікідзевським районним судом м. Харкова. Вказане питання розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін виконавчого провадження.

За таких обставин, вимога апеляційної скарги в частині визнання виконавчого листа, виданого Оржонікідзевським районним судом м. Харкова по справі № 644/9817/14-а від 19.08.2015 року таким, що не підлягає виконанню, не підлягає задоволенню.

Керуючись п. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.01.2015р. по справі № 644/9817/14-а - скасувати.

Провадження у адміністративній справі № 644/9817/14-а за позовом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради до ОСОБА_5 про стягнення надміру виплаченої допомоги внаслідок зловживання з боку відповідача - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 04.04.2016 р.