Ухвала суду № 56913199, 30.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 876/2974/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Бедрій Х.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.02.2015р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

30.01.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неврахуванні його заробітку за період з 01.09.1986р. по 31.12.1993р. у Українській нафтогазорозвідувальній експедиції глибокого буріння об'єднання «ЗапУкргеологія»; зобов'язати відповідача перерахувати пенсію за віком врахувавши заробіток за період з 01.09.1986р. по 31.12.1993р. в Українській нафтогазорозвідувальній експедиції глибокого буріння об'єднання «ЗапУкргеологія» згідно з архівною довідкою № 823 від 23.04.2009р. відділу у справах архіві адміністрації міста Новий Урєнгой.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.02.2015 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області, яка полягає у неврахуванні заробітку ОСОБА_1 за період з 01.09.1986р. по 31.12.1993р. в Українській нафтогазорозвідувальній експедиції глибокого буріння об'єднання «ЗапУкргеологія».

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсію за віком, врахувавши заробіток за період з 01.09.1986 р. по 31.12.1993р. в Українській нафтогазорозвідувальній експедиції глибокого буріння об'єднання «ЗапУкргеологія» згідно з архівною довідкою № 823 від 23.04.2009р. відділу у справах архівів адміністрації міста Новий Урєнгой, починаючи з 04.08.2014 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Управління Пенсійного фонду України м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області, в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Управління Пенсійного фонду України м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області немає права зарахувати заробітну плату за період з 01.09.1986р. по 31.12.1993р., оскільки відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата за період до 01.07.2000р. зараховується у разі наявності акту звірки або завірених копій первинних документів (особові рахунки по нарахуванні заробітної плати). На запит органу Пенсійного фонду про проведення акту звірки був надісланий лист від 27.11.2014р. № 14218-15, в якому йдеться про відмову в проведенні акта звірки. Відтак, УПФУ в м.Калуші та Калуському районі позбавлене законних підстав для зарахування архівної довідки № 823 від 23.04.2009р..

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, що 04.08.2014р. ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в м.Калуші та Калуському районі із заявою про призначення пенсії за віком до Списку № 1, додавши архівні довідки адміністрації м.Новий Урєнгой відділу у справах архіві від 11.09.2013р. № 1204/02/2669 та від 23.04.2009р. за № 823 за період роботи в Українській нафтогазорозвідувальній експедиції глибокого буріння об'єднаня «ЗапУкргеологія» з 01.09.1986р. по 31.12.1993р..

Протоколом № 2910 від 07.08.2014р. УПФУ в м.Калуші та Калуському районі призначило ОСОБА_1 пенсію за віком по Списку № 1 з 04.08.2014р.. При обрахунку розміру пенсії зараховано 20 років 1 місяць трудового стажу, в тому числі 5 років 9 місяців 2 дні - робота по Списку № 1.

Також листом Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі № 9519/03 від 25.12.2014р. відмовлено позивачу у зарахуванні заробітної плати за період з 01.09.1986р. по 31.12.1993р., оскільки відсутній акт звірки і завірені копії первинних документів, а на запит щодо проведення звірки був надісланий лист, в якому йдеться про відмову в проведенні акта звірки.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що довідка позивача про заробіток від 23.04.2009р. № 823, видана відділом у справах архівів адміністрації м.Новий Урєнгой за період роботи з 01.09.1986р. по 31.12.1993р. є належним доказом, оскільки зазначена довідка не визнана нечинною. При цьому, як вбачається з відповіді відділення пенсійного фонду Російської Федерації по Ямало-Ненецькому автономному округу, відділення пенсійного фонду залишило запит про проведення перевірки довідки про заробітну плату ОСОБА_1 без виконання, оскільки, архівна довідка оформлена належним чином і не викликає сумнівів, а архівні установи видають довідки на підставі первинних документів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних міркувань.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

За приписами ст.21 Основного закону усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Таким чином, право особи на забезпечення її у старості є невідчужуваним і непорушним, гарантується Конституцією України та реалізовано, зокрема, через норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Із ст.24 вказаного Закону вбачається, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менший, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Згідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно п. п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що слід визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м.Калуші та Калуському районі перерахувати позивачу пенсію за віком врахувавши заробіток за період з 01.09.1986р. по 31.12.1993р. в Українській нафтогазорозвідувальній експедиції глибокого буріння об'єднання «ЗапУкргеологія» згідно з архівною довідкою № 823 від 23.04.2009р. відділу у справах архіві адміністрації м.Новий Урєнгой.

Таким чином, судом першої інстанції вірно визначено характер спірних правовідносин та обраний правильний спосіб захисту прав позивача, який гарантує дотримання його прав та інтересів у розглядуваній ситуації.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Калуші та Калуському районі залишити без задоволення, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.02.2015р. у справі № 345/314/15-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст

Виготовлено 04.04.2016 року.