Ухвала суду № 56913194, 29.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 р.Справа № 580/2414/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 26.02.2016р. по справі № 580/2414/15-а

за позовом ОСОБА_1 до Голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області Шкурка Володимира Олексійовича про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

24.12.2015р. ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області Шкурка Володимира Олексійовича, в якому після уточнення позовних вимог 08.02.2016р. остаточно просив суд:

1. Визнати протиправними дії Голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області Шкурка Володимира Олексійовича при розгляді його заяви та відмову в наданні інформації, як такі, що порушили його права на розгляд звернень та отримання інформації і створили перешкоди для здійснення його прав та законних інтересів.

2. Зобов'язати відповідача протягом п'яти днів з моменту винесення судом рішення, розглянути його заяву №54 від 01.07.2015р. та надати обґрунтовану відповідь по суті запитань.

3. Стягнути з відповідача спричинену позивачу моральну шкоду в розмірі 425 грн.

4. Компенсувати судові витрати на підставі додатково наданих розрахунків.

24.02.2015р. та 08.02.2016р. позивачем подано до суду першої інстанції заяву про звільнення його від оплати судового збору у зв'язку з скрутним матеріальним становищем позивача.

На підтвердження доводів поданої заяви позивачем було надано до суду першої інстанції копію довідки центру зайнятості, згідно якої позивачу протягом вересня- листопада 2015 року нараховано дохід в загальному розмірі 1251 грн. 20 коп.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 26.02.20 16р. в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору в дохід держави у справі за позовом до голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області Шкурка Володимира Олексійовича про визнання дій протиправними відмовлено.

Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у справі за позовом до голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області Шкурка Володимира Олексійовича про визнання дій протиправними до ухвалення судового рішення у справі.

В апеляційній скарзі позивач, ОСОБА_1, зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції приймаючи рішення про відстрочення оплати судового збору необгрутновано вийшов за межі заявлених вимог викладених у заяві від 08.02.2016р. про звільнення від оплати судового збору, оскільки мав звільнити його від оплати судового збору, або обґрунтовано відмовити в задоволенні такої вимоги та залишити позовну заяву без руху.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.02.2016 року ОСОБА_1 подано заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог та оригінал заяви про звільнення його від сплати судового збору у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.

Мотивуючи оскаржувану ухвалу від 26.02.2016р. судом першої інстанції було враховано матеріальний стан ОСОБА_1, відсутність постійного місця роботи, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про можливість розглянути питання щодо розміру і порядку сплати позивачем судових витрат, проте не звільняти його від обов'язку оплати судового збору у повному обсязі а відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення у справі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведених положень Закону вбачається, що їх застосування підлягає виключно до осіб, рівень статків яких обмежений, для усунення для таких осіб перешкод фінансового характеру для доступу до правосуддя. Інших (ніж незадовільний майновий стан особи) підстав для звільнення від сплати судових витрат, законодавством не визначено.

Таким чином, фактично єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є незадовільний майновий стан скаржника.

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Основний зміст принципу змагальності affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження) полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, на підставі своїх вимог або заперечень.

Отже, аналіз норм чинного процесуального закону дозволяє дійти висновку, що у клопотанні про звільнення від оплати судового збору сторона повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та подати суду відповідні докази.

Судом встановлено, що на підтвердження доводів поданої заяви про звільнення від оплати судового збору за подання позовної заяви, позивачем було надано до суду першої інстанції копію довідки центру зайнятості, згідно якої позивачу протягом вересня- листопада 2015 року нараховано дохід в загальному розмірі 1251 грн. 20 коп.

Крім цього, до апеляційної скарги було додано копію довідки центру зайнятості, згідно якої позивачу протягом грудня 2015р. - січня 2016 року нараховано дохід в загальну суму 1088 грн..

Законом України "Про Державний бюджет на 2015 рік" та Законом України "Про Державний бюджет на 2016 рік" установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень.; у 2016 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22 травня 2015 року N 484-VIII та які набули чинності з 01 вересня 2015 року встановлено, що розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлено судовий збір - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшла висновку, що лише факт отримання допомоги по безробіттю у розмірі 540 грн. на місяць, за відсутності будь яких інших доказів про майновий стан позивача, як то документів про заборгованість перед іншими особами, наприклад, за комунальні послуги; документів про стягнення заборгованості з позивача в межах виконавчого провадження; документів про наявність утриманців; документів про наявність або відсутність майна, у тому числі грошових коштів, у власності позивача, тощо, саме по собі не свідчить про неможливість виконання позивачем процесуального обов'язку по оплаті судового збору.

Інших доказів, щодо наявності підстав для звільнення від оплати судового збору або інших поважних причин, які б позбавляли можливості позивача сплатити судовий збір за подання позовної заяви позивачем до суду першої та апеляційної інстанції надано не було.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що клопотання про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

В пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безпосереднім судом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 р. та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 р.) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух, а право на право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Сплата судового збору за подання позовної заяви в силу положень ст. 106 КАС України процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведена норма кореспондується зі статтею 8 Закону України "Про судовий збір" згідно якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

У рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини констатував, що оплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Аналіз наведених норм чинного процесуального закону, а також прецедентної практики ЄСПЛ, дозволяє дійти висновку, що суд, вирішуючи питання судових витрат, враховуючи майновий стан позивача, маючи на меті недопущення порушення законного права позивача на доступ до правосуддя та зберігаючи баланс між цим правом та інтересами держави в частині справляння судового збору на викогання вимог Закону, вправі ухвалити рішення про відстрочення оплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, у тому числі, з власної ініціативи.

Згідно ч. 2 ст. 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи позивача про можливе ускладнення його матеріального становища у зв'язку з перенесенням судом строку виконання його обов'язку щодо оплати судових витрат на інший час, тобто, до ухвалення судового рішення у цій справі, у разі розподілу судових витрат не на його користь, оскільки позивач не позбавлений права на відкликання позовної заяви на підставі п. 5 ч. 1 ст. 155 КАС України. У цьому разі суд першої інстанції постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, яка не перешкоджає повторному зверненню до суду першої інстанції з тим самим позовом.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою. Підстав для її скасування не встановлено.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.41, ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 26.02.2016р. по справі № 580/2414/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Кононенко З.О. Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 04.04.2016 р.