Ухвала суду № 56913127, 30.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/5018/15

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Фурмана В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» (далі Уповноважена особа ФГВФО) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи ФГВФО щодо не включення ОСОБА_3 до переліку вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Уповноважену особу ФГВФО надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до загального реєстру вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позову зазначалось, що 14 січня 2015 року між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ОСОБА_3 було укладено договір за № НОМЕР_1 банківського рахунку (в національній валюті), за умовами якого банк відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_3 // НОМЕР_4. 15 січня 2015 року позивачем укладено з ПАТ «ІМЕКСБАНК» договір за № НОМЕР_2 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року, згідно якого банк приймає від позивача на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_5 // НОМЕР_6 грошові кошти в сумі 11407 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 20 квітня 2015 року, з можливістю поповнення рахунку протягом усього строку, та зобов'язується сплачувати проценти за його використання. 16 січня 2015 року ОСОБА_4, яка є близьким родичем позивача, на депозитний рахунок № НОМЕР_5 було перераховано грошові кошти в сумі 10000 грн.. На підставі постанови Правління Національного банку України від 26 січня 2015 року № 50 «Про віднесення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26 січня 2015 року № 16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «ІМЕКСБАНК», згідно з яким з 27 січня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ІМЕКСБАНК» Северина Ю.П.. Листом від 13 травня 2015 року за № 5988 Уповноважена особа ФГВФО повідомила позивача, що ряд операцій за участю ОСОБА_3 можуть містити ознаки нікчемності та підпадати під критерії нікчемності, передбачені п. 7 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому виплати сум гарантованого відшкодування за всіма операціями зупинено. 19 травня 2015 року позивач звернулась до Уповноваженої особи ФГВФО з письмовими поясненнями, проте відповідачами не включено ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. На думку позивача, бездіяльність відповідачів є протиправною.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2015 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправними дії Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Ю.П. щодо надання змін до бази даних вкладників АТ «ІМЕКСБАНК» в частині тимчасового виключення з розрахунку загальної гарантованої суми по залишкам коштів за операціями ОСОБА_3. Зобов'язано Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, представник Уповноваженої особи ФГВФО в апеляційній скарзі зазначає, що при вирішенні справи судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, а саме частин 2 та 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та п. 2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні. Так, судом не враховано, що позивач не надав належним чином оформлений документ банківської установи, який міг би свідчити про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору були внесені позивачем на депозитний рахунок. Крім того, судом не прийнято до уваги, що вказана операція по перерахуванню коштів була проведена в період застосування обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 15 січня 2015 року № 16/БТ «Про віднесення банку до категорії проблемних». У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позивача в апеляційному порядку не оскаржено.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що 14 січня 2015 року між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ОСОБА_3 було укладено договір банківського рахунку (в національній валюті) за № НОМЕР_1, за умовами якого банк відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_3 // НОМЕР_4.

15 січня 2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ІМЕКСБАНК» укладено договір за № НОМЕР_2 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року, згідно якого банк приймає від позивача на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_5 // НОМЕР_6 грошові кошти в сумі 11407 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 20 квітня 2015 року, з можливістю поповнення рахунку протягом усього строку, та зобов'язується сплачувати проценти за його використання.

16 січня 2015 року ОСОБА_4, яка є близьким родичем позивача, на депозитний рахунок № НОМЕР_5 було перераховано грошові кошти в сумі 10000 грн..

На підставі постанови Правління Національного банку України від 26 січня 2015 року № 50 «Про віднесення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26 січня 2015 року № 16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «ІМЕКСБАНК», згідно з яким з 27 січня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ІМЕКСБАНК» - Северина Ю.П..

Листом від 13 травня 2015 року за № 5988 Уповноважена особа ФГВФО повідомила позивача, що ряд операцій за участю ОСОБА_3 можуть містити ознаки нікчемності та підпадати під критерії нікчемності, передбачені п. 7 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому виплати сум гарантованого відшкодування за всіма операціями зупинено.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що Уповноваженою особою ФГВФО не надано до суду жодних доказів, які б свідчили про нікчемність договорів, укладених між АТ «ІМЕКСБАНК» та позивачем.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно ч. 2 названої статті Закону на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, такі функції:

- веде реєстр учасників Фонду;

- здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

- здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Частинами 1 та 2 ст. 26 Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Статтею 27 Закону (у названій вище редакції) встановлено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Як встановлено матеріалами справи, 14 січня 2015 року між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ОСОБА_3 було укладено договір банківського рахунку (в національній валюті) за № НОМЕР_1, за умовами якого банк відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_3 // НОМЕР_4 (а. с. 7-8).

Матеріалами справи також встановлено, що 15 січня 2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ІМЕКСБАНК» укладено договір за № НОМЕР_2 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року, згідно якого банк приймає від позивача на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_5 // НОМЕР_6 грошові кошти в сумі 11407 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 20 квітня 2015 року, з можливістю поповнення рахунку протягом усього строку, та зобов'язується сплачувати проценти за його використання. Крім того, згідно виписки ПАТ «ІМЕКСБАНК» з особового рахунку вкладника ОСОБА_3 на депозитний рахунок № НОМЕР_5 було перераховано 16 січня 2015 року грошові кошти в сумі 10000 грн.. (а. с. 9, 10).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 26 січня 2015 року № 50 «Про віднесення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26 січня 2015 року № 16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «ІМЕКСБАНК», згідно з яким з 27 січня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ІМЕКСБАНК» - Северина Ю.П..

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно ч. 2 ст. 38 названого Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 13 травня 2015 року за № 5988 Уповноважена особа ФГВФО повідомила позивача, що ряд операцій за участю ОСОБА_3 можуть містити ознаки нікчемності та підпадати під критерії нікчемності, передбачені п. 7 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому виплати сум гарантованого відшкодування за всіма операціями зупинено (а. с. 26).

Разом з цим, ч. 3 ст. 38 названого Закону (у вказаній вище редакції) встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

- банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

- банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

- банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

- банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Крім того, поняття нікчемності правочинів наведено у ст. 228 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 названої статті Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, Уповноважена особа ФГВФО наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину.

При цьому висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися на встановлених обставинах, які за визначенням у законі тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема, визнання нікчемною угоди. У разі не встановлення передбачених Законом підстав визнання правочину нікчемним, висновок про нікчемність укладених правочинів не може бути визнаний обґрунтованим.

Отримання банком коштів від вкладника згідно договору від 15 січня 2015 року за № НОМЕР_2 в сумі 11407 грн. та перерахування грошових коштів від ОСОБА_4 в сумі 10000 грн. на рахунок № НОМЕР_5 підтверджуються випискою ПАТ «ІМЕКСБАНК» з особового рахунку позивача за період з 15 січня по 25 лютого 2015 року, що свідчить про спрямованість названих операцій на реальне настання правових наслідків (а. с. 10).

Вказані відповідачем підстави в обґрунтування нікчемності названих операцій не відносяться до переліку підстав, за якими останні можна вважати нікчемними.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частинами 1 та 2 ст. 71 названого Кодексу визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з цим, Уповноваженою особою ФГВФО не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що укладання договору від 15 січня 2015 року за № НОМЕР_2 та перерахування ОСОБА_4 коштів на рахунок ОСОБА_3 в сумі 10000 грн. були здійснені з метою отримання коштів не від банку і не за рахунок банку, а від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тобто за рахунок державних коштів.

Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на те, що вказана операція по перерахуванню коштів була проведена в період застосування обмежень, встановлених постановою Правління НБУ від 15 січня 2015 року № 16/БТ «Про віднесення банку до категорії проблемних», оскільки позивач не міг знати про існування названої постанови Правління НБУ у зв'язку з тим, що названа інформація відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею.

Із врахуванням викладеного та наведених вище норм законодавства, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 має право на включення до переліку вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а відтак рішення суду першої інстанції є правильним.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що представник Уповноваженої особи ФГВФО в судовому засіданні апеляційного суду зазначив, що 29 лютого 2016 року Уповноважена особа ФГВФО направила на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб лист за № 1143 із додатковими відомостями щодо включення осіб до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, серед яких є ОСОБА_3, що фактично підтверджує визнання апелянтом правильності висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скарги без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 4 квітня 2016 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко