Постанова № 56913062, 04.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 квітня 2016 рокусправа № 804/6948/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання: Фірсік Д.Ю.

за участі представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційні скарги ОСОБА_2 та Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2015 р. в справі № 804/6948/15 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області, Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області, управління Державної казначейської служби України у м. Новомосковську Дніпропетровської області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області, Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області, управління Державної казначейської служби України у м. Новомосковську Дніпропетровської області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми. З урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просила стягнути з Новомосковської ОДПІ 393,05 грн. на її користь як протиправно стягнуті УПФУ в м. Новомосковську та Новомосковському районі штрафні санкції в розмірі 393,05грн. з її пенсії; за невиконання рішення міськрайонного суду від 05.02.2014 р., порушення законів №1058-15 і №2464-VI, враховуючи дію прикінцевих положень закону №406-VII, за несвоєчасне повернення позивачу скасованої судом суми штрафних санкцій, стягнути з УПФУ в м. Новомосковську та Новомосковському районі на користь позивача пеню в сумі 65,49 грн., яка станом на 05.02.2015 р. складає 65,49 грн.; скасувати рішення Новомосковської ОДПІ № 0023691702 та протиправно нараховану в особовому рахунку позивача пеню в сумі 84,62 грн.; за невиконання гарантій ст. 57 Конституції України, порушення закону №2464-VI погашення частини нарахованої суми пені в розмірі 37,49 грн. виконати за рахунок Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів і зборів; за невиконання рішення міськрайонного суду від 05.02.14 р., не перерахування впродовж півроку в ОДПІ стягнутих УПФУ з пенсії коштів, які спричинили начислення пені після рішення суду, погашення частини нарахованої в ОДПІ пені в розмірі 46,93 грн. виконати за рахунок УПФУ в м. Новомосковську та Новомосковському районі; стягнути з УПФУ в м. Новомосковську та Новомосковському районі моральну шкоду в розмірі 2300 грн., з Новомосковської ОДПІ - 85 грн.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 р. справа передана на розгляд Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2015 р. позов задоволено частково, скасоване рішення Новомосковської ОДПІ № 0023691702 від 15.12.2014 р. та протиправно нараховану пеню в особовому рахунку позивача в сумі 84,62 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить прийняти рішення про відшкодування державою в особі УДКС моральної шкоди, яка завдана УПФУ, в розмірі 2300 грн., зобов'язати Новомосковську ОДПІ відшкодувати на її користь протиправно стягнуту суму в розмірі 393 грн. з одночасною виплатою нарахованої на цю суму пені за дні неповернення коштів із розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права, неправильний висновок суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі відповідач Новомосковська ОДПІ просить скасувати постанову в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що згідно з базою даних АІС «Податковий блок» в особовому рахунку позивача за кодом платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) станом на 01.10.2013 р. (момент передачі Пенсійним фондом до Міністерства доходів і зборів функцій з адміністрування єдиного соціального внеску) рахувалася недоїмка із застосованих фінансових санкцій в сумі 231,21 грн., яка виникла за терміном сплати застосованих Пенсійним фондом фінансових санкцій - 27.08.2013 р. 27.08.2014 р. до картки особового рахунку позивача по коду платежу 71040000 зараховано кошти в сумі 393,05 грн., в результаті чого недоїмку погашено в повному обсязі, тому за несвоєчасне зарахування коштів на погашення недоїмки з єдиного соціального внеску прийнято рішення № 0023691702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 84,62 грн.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, в задоволенні апеляційної скарги Новомосковської ОДПІ просив відмовити. Представники відповідачів до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутністю вказаних осіб.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційних скарг матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача Новомосковської ОДПІ задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець, є пенсіонером за віком. 12.08.2013 р. позивачем отримано рішення УПФУ в м. Новомосковську та Новомосковському району від 29.07.2013 р. № 1920 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 231,21 грн. та нарахована пеня в розмірі 161,84 грн.

Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.02.2014 р. в справі № 183/6819/13-а, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 р., визнане протиправним та скасоване рішення УПФУ від 29.07.2013 р. № 1920.

Рішення УПФУ № 1920 від 29.07.2013 р. звернуто до примусового виконання.

ОСОБА_2 звернулась до УПФУ в м. Новомосковську та Новомосковському районі із заявою про повернення утриманих з її пенсії штрафних санкцій з єдиного соціального внеску, які стягнуті протягом січня-лютого 2014 р. 09.10.2014 р. УПФУ повідомлено позивача, що згідно з постановою ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції від 29.11.2013 р. № 40021772 з пенсії позивача утримана заборгованість на користь УПФУ в м. Новомосковську та Новомосковському районі платіжними дорученнями від 23.01.2014 р. № 282 на суму 131,64 грн. та від 24.02.2014 р. № 642 на суму 261,41 грн. Згідно з постановою від 29.11.2013 р. № 40021772 стягнуто виконавчий збір на користь ВДВС платіжним дорученням від 23.01.2014 р. № 281 на суму 54,21 грн. З 01.10.2013р. рахунки Пенсійного фонду для зарахування єдиного соціального внеску стали транзитними рахунками, у зв'язку з чим кошти автоматично зараховані на рахунок Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області в січні та лютому 2014 р. З пенсії ОСОБА_2 в серпні 2014 р. не проводилось утримань.

01.12.2014 р. позивач звернулась до Новомосковської ОДПІ з питання нарахування пені в особовому рахунку позивача по коду платежу 71040000 за несвоєчасну сплату нарахованого єдиного соціального внеску.

12.12.2014 р. Новомосковською ОДПІ повідомлено позивача, що згідно з базою даних АІС «Податковий блок» Новомосковської ОДПІ по особовому рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) станом на 01.10.2013 р. (з моменту передачі Пенсійним фондом до Міндоходів функцій з адміністрування єдиного соціального внеску) рахувалася недоїмка із застосованих фінансових санкцій в сумі 231,21 грн., яка виникла по терміну сплати застосованих УПФУ фінансових санкцій - 27.08.2013 р. 27.08.2014 р. до картки особового рахунку позивача по коду платежу 71040000 зараховано кошти в сумі 393,05 грн., в результаті чого недоїмку погашено в повному обсязі, у зв'язку з чим за несвоєчасне зарахування коштів на погашення недоїмки по єдиному соціальному внеску в АІС «Податковий блок» на суму сплаченого боргу автоматично нараховано пеню за 366 днів прострочення платежу, яка становить 84,62 грн.

15.12.2014 р. Новомосковською ОДПІ прийнято рішення № 0023691702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачу нарахована пеня в розмірі 84,62 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для нарахування пені за несвоєчасне перерахування єдиного внеску через скасування рішення УПФУ про нарахування штрафних санкцій та пені.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що з 01.10.2013 р. перерахунок протиправно стягнутих штрафних санкцій в розмірі 393,05 грн. з пенсії позивача повинен здійснюватися з рахунку, на який зараховано таку суму, на підставі поданої заяви про таке повернення позивача до податкового органу, а у зв'язку з відсутністю зверненням позивача в порядку пп. 43.3.4 ст. 43 Податкового кодексу України до Новомосковської ОДПІ про повернення протиправно стягнутих штрафних санкцій в розмірі 393,05 грн., позовні вимоги до Новомосковської ОДПІ є передчасними. Також суд зазначив про відсутність правових підстав для стягнення пені у зв'язку з відсутністю вини з боку УПФУ та неправильним обчисленням суми пені позивачем. Крім того, суд першої інстанції не знайшов правових підстав для стягнення моральної шкоди.

Колегія суддів вважає такі висновки частково обґрунтованими, з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 якого платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

11.08.2013 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» № 406-VII від 04.07.2013 р., яким врегульовано питання щодо передачі функцій з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України, відповідно до п.3 Перехідних положень якого органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

Пунктом 5 Перехідних положень зазначеного Закону встановлено, що суми єдиного внеску, які надійшли на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду України, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах для зарахування таких сум, підлягають перерахуванню на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах.

Згідно зі ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як встановлено п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464, орган доходів і зборів за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум, а за положеннями ч. 10 ст. 25 Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, при цьому нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25).

Відтак, підставою для нарахування пені є несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, при цьому нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Новомосковська ОДПІ, обґрунтовуючи правомірність рішення № 0023691702, вказує, що згідно з базою даних АІС «Податковий блок» по особовому рахунку позивача по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) станом на 01.10.2013 р. (момент передачі Пенсійним фондом до Міністерства доходів і зборів функцій з адміністрування єдиного соціального внеску) рахувалася недоїмка із застосованих фінансових санкцій в сумі 231,21 грн., яка виникла по терміну сплати застосованих Пенсійним фондом фінансових санкцій - 27.08.2013 р. 27.08.2014 р. до картки особового рахунку позивача за кодом платежу 71040000 зараховано кошти в сумі 393,05 грн., в результаті чого недоїмку погашено в повному обсязі, тому за несвоєчасне зарахування коштів на погашення недоїмки з єдиного соціального внеску прийнято рішення № 0023691702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 84,62 грн.

Разом з тим, як зазначено вище, постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.02.2014 р. в справі № 183/6819/13-а, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 р., визнане протиправним та скасоване рішення УПФУ від 29.07.2013 р. № 1920. Вказаними судовими рішеннями встановлена протиправність рішення УПФУ щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені. При визнанні протиправним рішення суб'єкта владних повноважень таке рішення втрачає чинності з часу його прийняття.

Оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлена протиправність застосування до позивача штрафних санкцій та пені, факт несвоєчасного погашення недоїмки за таким рішенням взагалі немає правового значення та не може розцінюватися як порушення вимог Закону № 2464, що тягне за собою застосування штрафних санкцій.

Отже, доводи контролюючого органу не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині позовних вимог.

Щодо наявності правових підстав для стягнення на користь позивача з Новомосковської ОДПІ 393,05 грн. як протиправно стягнутих УПФУ в м. Новомосковську та Новомосковському районі штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено вище, суд першої інстанції при розв'язанні цієї частини позовних вимог керувався приписами пп. 43.3.4 п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України, що є помилковим, оскільки правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ч. 13 ст. 9 Закону України № 2464 суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує

державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування

бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З обставин справи вбачається, що 06.08.2014 р. позивач вперше звернулась до УПФУ в м. Новомосковську та Новомосковському районі із заявою про повернення утриманих з її пенсії штрафних санкцій з єдиного соціального внеску, які стягнуті протягом січня-лютого 2014 р.

Позивач не зверталась до Новомосковської ОДПІ з питання повернення утриманих штрафних санкцій та пені за рішенням № 1920.

Як зазначено вище, постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.02.2014 р. в справі № 183/6819/13-а, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 р., визнане протиправним та скасоване рішення УПФУ від 29.07.2013 р. № 1920.

На час здійснення утримання штрафних санкцій та пені за рішенням № 1920 протягом січня та лютого 2014 р. питання повернення надміру або помилково сплачених сум єдиного внеску регулювалось Порядком зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Міндоходів від 09.09.2013 р. № 450, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.09.2013 р. за № 1601/24133, в редакції наказу від 14.01.2014 р. № 12, відповідно до п. 5 якого повернення коштів у випадках, передбачених пунктом 4 цього Порядку (окрім випадку надходження до органу доходів і зборів рішення суду про визнання безпідставним стягнення ним з юридичних і фізичних осіб сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій), здійснюється виключно на підставі заяви платника про повернення надміру або помилково сплачених коштів (далі - заява), яка подається в довільній формі до органу доходів і зборів.

Тобто, у випадку надходження до органу доходів і зборів судового рішення про безпідставність стягнення з фізичної особи суми єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій платник не зобов'язаний подавати до контролюючого органу заяву про повернення надміру або помилково сплачених сум.

Оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлена безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені, а відповідно й стягнення таких сум протягом січня-лютого 2014 р., Новомосковська ОДПІ повинна бела повернути ОСОБА_2 безпідставно стягнуті суми без подання позивачем відповідної заяви.

Відтак, висновок суду першої інстанції щодо недотримання позивачем порядку повернення надміру сплачених сум єдиного внеску в частині неподання відповідної заяви є необґрунтованим, а позовні вимоги щодо зобов'язання Новомосковської ОДПІ повернути безпідставно стягнуті суми є такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з УПФУ пені в розмірі 65,49 грн. за невиконання рішення міськрайонного суду від 05.02.2014 р., порушення законів №1058-15 і №2464-VI, враховуючи дію прикінцевих положень закону №406-VII, за несвоєчасне повернення позивачу скасованої судом суми штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

За своєю правовою природою пеня є сумою коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Оскільки сума неповернутих позивачу коштів не є сумою грошового зобов'язання з розумінні діючого законодавства, відсутні правові підстави для стягнення пені на користь позивача.

Також є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди через відсутність доказів на підтвердження заподіяння позивачу відповідачами моральної шкоди у вигляді моральних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров'я, тощо, а також відсутність обґрунтувань заявленої до відшкодування суми моральної шкоди.

Судом апеляційної інстанції не розглядається доповнення до апеляційної скарги позивача від 04.04.2016 р., не здійснюється правовий аналіз доводів апелянта, викладених в цих доповненнях, оскільки в порушення приписів ч. 1 ст. 193 КАС України доповнення до апеляційної скарги подані позивачем поза межами строку на апеляційне оскарження.

З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст. 94 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2015 р. в справі № 804/6948/15 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2015 р. в справі № 804/6948/15 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2015 р. в справі № 804/6948/15 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області, Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в у Дніпропетровської області, управління Державної казначейської служби України у м. Новомосковську Дніпропетровської області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми скасувати.

Прийняти в справі № 804/6948/15 нову постанову.

Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області, Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області, управління Державної казначейської служби України у м. Новомосковську Дніпропетровської області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми задовольнити частково.

Скасувати рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0023691702 від 15.12.2014 р. про нарахування ОСОБА_2 пені в розмірі 84,62 грн.

Скасувати нараховану Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області пеню в розмірі 84,62 грн. в особовому рахунку ОСОБА_2.

Зобов'язати Новомосковську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_2 помилково стягнуту суму штрафних санкцій в розмірі 231,21 грн. та пеню в розмірі 161,84 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 90 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 06.04.2016 р.

Головуючий: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко