Постанова № 56912896, 24.03.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 березня 2016 р. № 820/599/16

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

представників сторін:

позивача - Гончарової О.М., Братух М.М., Діденко Л.А.,

відповідача - Лук'янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 03.02.2016р. № 0000222202 на загальну суму 989 318,75 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковий орган під час проведення перевірки неправильно застосовував норми чинного законодавства України з питань оподаткування, здійснення розрахункових операцій, не приділяв належної уваги розгляду наданих в ході перевірки первинних документів, і документів, які свідчили про господарські операції підприємства ТОВ Фірми «ТДК», порядок ведення бухгалтерського та податкового обліку, складання податкової звітності. Таким чином, як зазначає позивач, оскаржене податкове повідомлення - рішення № 0000222202 від 03.02.2016 р. про збільшення суми грошового зобов'язання позивача за платежем: «Податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 989 318,75 грн., у тому числі основний платіж - 791 455,00 грн. та штрафні санкції - 197 863,75 грн., прийняте на підставі Акту перевірки, є безпідставним, протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ТДК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2014 р. за період з 26.11.2015 по 24.12.2015 р.

В результаті проведення даної перевірки відповідачем 30.12.2015 р. було складено акт № 68/20-40-22-07/32796917 «Про результати виїзної планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ТДК» (ЄДРПОУ 32796917) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року.

Як зазначено у висновках акту, позивачем порушено: п.п. 14.1.257 п. 14.1. от. 14 п.п. 135.5.4 п. 135.5 статті 135, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI. ( зі змінами та доповненнями) в результаті чого донараховано податку на прибуток у сумі 791454 грн., у тому числі: - за 2012 рік на 454914 грн.; за 2013 рік на 159600 грн.; за 2014 рік на 176940 грн. п.44.1 ст.44 ПКУ підприємство сформувало показники податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами (митними деклараціями) на загальну суму 6756555 грн., в т.ч. за січень 2014р. в сумі 6155401 грн., за лютий 2014р. в сумі 601154 грн. Дані порушення не призвели до завищення або заниження податкових зобов'язань. п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 розділу IV Податкового Кодексу у листопаді 2014 року, податок на доходи фізичних осіб при виплаті додаткового блага у лютому 2013року у сумі 6,00грн. та березні 2013 року у сумі 6,00 грн., до бюджету не перераховано. Абз. б) п.2, ст.176 розділу IV Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. із змінами та доповненням, встановлено не перерахування податку на доходи фізичних осіб при виплаті податкового блага у лютому 2013 року та березні 2013 року.

На підставі Акту перевірки, 03.02.2016 року, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000222202 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача за платежем: «Податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 989 318,75 грн., у тому числі основний платіж 791 455,00 грн. та штрафні санкції - 197 863,75 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що одною із форм змін до векселю, відповідно до Уніфікованого закону про прості і переказні векселі, існує продовження строку платежу за векселем - пролонгація векселю.

Пролонгація здійснюється згідно закону або договору. Перша - ґрунтується на прямій вказівці закону (підзаконних актів), друга - на угоді між векселедержателем і платником (статті 33, 35, 36 Уніфікованого закону).

Договірна пролонгація векселя може застосовуватися у вигляді простої, прямої (кваліфікованої) чи непрямої. В Україні практикується як пряма, так і непряма пролонгація.

Непряма пролонгація здійснюється шляхом складання нового векселя із вказівкою в ньому нового строку платежу та з оформленням його за всіма правилами законодавства, з обов'язковою згодою всіх його учасників на заміну.

Суд звертає увагу на те, що вищезазначене питання вже було предметом попередньої перевірки Дергачівською МДПІ у Харківській області з подальшим складанням акту про результати виїзної планової документальної перевірки від 06.12.2012 р. № 736/22-204/32796917 за період 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р. та постановленням повідомлень-рішень, однак, під час означеної перевірки не було встановлено заниження інших доходів в порушення п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135 з урахуванням положень п.44.1, 44.2 ст.44, п.135.1, п.135,2 ст.135, п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями .

ТОВ "Пірс" набув статус Векселедержателя за векселем №80351878299026 згідно індосаменту, здійсненого ТОВ "Аквізіт-Інвест".

19.06.2012 р. ТОВ "Пірс" та ТОВ Фірма "ТДК" здійснили пролонгацію векселів (відстрочку платежу) шляхом видачі нових векселів №№АА0876729, АА0876730 від 19.06.2012 р. (копія акту пролонгації векселів шляхом видачі нових векселів від 19.06.2012 р. додається).

Статтею 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" встановлено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

Таким чином податковий орган вважає, посилаючись на ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", що заборгованість, за якою були виписані нові векселі (19.06.2012 р.) не була пов'язана з товарами, роботами, послугами та видача нових векселів, які видані як факт пролонгацїї строків платежу до 19.06.2020 р. У зв'язку з наведеним, на думку відповідача, вказані дії ТОВ Фірма «ТДК» є неправомірними, а строк позовної давності необхідно відраховувати від вказаної дати на первинному векселі - 19.06.2012 р.

Відповідно до Податкового кодексу України, а саме ст.14.1.244. товари - це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Згідно статті 6 "Про обіг векселів в Україні", податковий орган розглядає видачу нових векселів не як пролонгація, а як погашення, що на їх думку не підпадає до поняття - безготівкові розрахунки.

Відповідно до п. 3 ст. 341 Господарського кодексу України, розрахунковими операціями банків є безготівкові розрахунки, що здійснюються у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці."

Таким чином, враховуючи і аналізуючи вищевикладене, строк платежу по довгстроковим векселям №№ АА0876729, АА0876730 від 19.06.2012 р. припадає на 19.06.2020 р.

На дату перевірки строк платежу не настав, тому заборгованість, не є простроченою за строками позовної давності і відповідно вважати безповоротною фінансовою допомогою немає підстав.

Також суд зазначає, що пролонгація проведена і відображена в бухгалтерському обліку на дату періоду, який був вже перевірений податковими органами (акт попередньої перевірки надається). Актом перевірки порушень щодо обліку обороту векселів на підприємстві - не виявлено.

Також перевіряючими, згідно наданого для перевірки акту пролонгації від 12.07.2014 р. було виявлено вексель №АА0354389 на сумму 51000,00 грн., заборгованість за яким не було відображено у бухгалтерському обліку.

Перевіряючі здійснюють класифікацю векселя №АА0354389 на суму 51000,00 грн., як "інші доходи", отримані як безповоротня фінансова допомога, яка виникла у результаті перетворення у заборгованість, строк позовної давності минув.

Відсутність у обліку заборгованості та не здійснення грошових розрахунків по неї, не приводить до класифікації як заборгованості, строк позовної давності, по якої минув.

Судом встановлено, що на дату перевірки на балансі підприємства не обліковується ні кредиторська заборгованість за векселем №АА0354389 на суму 51000,00 грн., ні кредиторська заборгованість перед векселеотримувачем ТОВ "Майданпроект". Вексель є діючим, не погашеним.

З цих обставин підприємство здійснило відновлення заборгованостей шляхом коригування наступними бухгалтерськими проводками: дт631 ТОВ "Майданпроект" Кт511 №АА0354389 - 51000,00 грн., дт441 Кт631 ТОВ "Майданпроект" - 51000,00 грн., з чого вбачається, що заборгованість є діючою та не підлягає до включення в склад "Інших доходів", як це класифікують перевіряючі.

На думку відповідача, за векселем №АА0354389 сума в розмірі 51 000,00 грн. повинна бути віднесена позивачем до складу "Інших доходів", отриманих як безповоротна фінансова допомога, що виникла у результаті перетворення у заборгованість, строк позовної давності якої минув.

Суд вважає цей факт бухгалтерскою помилкою, пов'язаною з тим, що до бухгалтерії не було своєчасно надано первинний документ.

За фактом не відображення в бухгалтерському обліку вищевказаного векселя, бухгалтером підприємства було складено бухгалтерську довідку, щодо проведення цього векселя в обліку.

Посилаючись на те, що до бухгалтерії не було своєчасно надано документ, згідно якого операція повинна була відобразитися в обліку, бухгалтер здійснила в поточному періоді коригування, яке не призвело до наслідків, згідно з якими виникли "Інші доходи".

Таким чином, враховуючи вищенаведені правові норми та первинні документи, надані ТОВ Фірма «ТДК» з даного питання, висновки Головного управління ДФС у Харківській області щодо заниження інших доходів на загальну суму 1 451 000,00 грн., є безпідставними.

Щодо неправомірності та безпідставності висновків податкового органу про заниження позивачем доходів на суму заборгованості по взаємовідносинам з ВАТ «Тепловозоремонтний завод»

Відповідачем донараховано позивачу податку на прибуток - 18 270,00 грн., штрафні санкції - 4 567,5 грн.

В Акті перевірки зазначено, що при перевірці відображених у рядку 03 Декларацій «Інші доходи» показників за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2014 р., ГУ ДФС у Харківській області встановлено, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ Фірма «ТДК» за рахунком 6811 «Розрахунки за авансами, виданими в національній валюті», станом на 01.07.2012 р. обліковується кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ВАТ «Тепловозоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 13962568) в сумі 87 000,00 грн. Дата виникнення даної заборгованості 2009 р., станом на 31.12.2014 р. заборгованість не погашена.

Відповідач також посилається на те, що ТОВ Фірма «ТДК» не надано до перевірки первинних документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Тепловозоремонтний завод».

Перелік ознак безнадійної заборгованості (як дебіторської, так і кредиторської) наведений в п.п. 14.1.11 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України та є вичерпним:

Будь-яка господарська операція підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, згідно яких ведеться бухгалтерський облік. В свою чергу, відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку засновується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

В обгрунування своїх законних дій щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Тепловозоремонтний завод» позивачем надано наступні первинні документи: податкову накладну № 404 від 03.07.2009 року на загальну суму 87 000,00 грн. з ПДВ, з наступними обов'язковими реквізитами : особа-платник податку - продавець ТОВ фірма «ТДК», особа-платник податку-покупець ВАТ «Тепловозоремонтний завод» , умови поставки - Договір № 010109/Г-24 від 31.12.2008 року; реєстр отриманих та виданих податкових накладних за період 01.07.2009 р. -31.07.2009 р., - Розділ ІІ «Видані податкові накладні» містить відомості щодо складання і видачі податкової накладної № 404 від 03.07.2009 р. ВАТ «Тепловозоремонтний завод» на загальну суму 87 000,00 грн.; податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період - липень 2009 р.

Крім вищезначених первинних документів, ТОВ Фірма «ТДК» було надано довідку Дергачівської міжрайонної ДПІ у Харківській області ДПА України від 23.11.2010 р. № 1413/23-104/32796917 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ фірми «ТДК» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ВАТ «Тепловозоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 13962568), за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р.

Як значиться за текстом даної довідки, в ході перевірки були використані достовірні, в повному обсязі надані ТОВ Фірма «ТДК» первинні, бухгалтерські та інші документи.

Відповідно до висновків, викладених в вищезазначеній довідці, перевіркою ТОВ Фірма «ТДК»:

1. не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від ВАТ «Тепловозоремонтний завод», яке мало правові відносини з платником податків;

2. встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ВАТ «Тепловозоремонтний завод» з платником податків ТОВ Фірма «ТДК».

Таким чином, дії ТОВ Фірма «ТДК», як платника податків відповідають всім вимогам діючого законодавства України, як на час проведення господарської операції по взаємовідносинам з ВАТ «Тепловозоремонтний завод», так і до теперішнього часу, а висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки, щодо заниження інших доходів на загальну суму 87 000,00 грн - безпідставними, такими, що суперечать вимогам законодавства України і наданим первинним документам.

Щодо неправомірності та безпідставності висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму дебіторської заборгованості по взаємовідносинам з ТОВ «Слобожанщина».

У зв'язку з наведеним порушенням відповідачем донараховано позивачу податку на прибуток -73 133,76,00 грн., штрафні санкції - 18 283,44 грн.

Судом встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємства ТОВ Фірма «ТДК» за рахунком 361 «Розрахунки з покупцями», станом на 01.07.2012 р. обліковується дебіторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ «Слобожанщина» (код ЄДРПОУ 30714277) в сумі 417 907,57 грн. , в т.ч. ПДВ 69 651,26 грн.

Як зазначено в Акті перевірки в ІV кварталі 2012 року до складу інших витрат (ряд 06.5 декларації з податку на прибуток за 2012 рік) позивачем включено дебіторську заборгованість по взаємовідносинах з ТОВ «Слобожанщина» в загальній сумі 348 256,00 грн.

Перевіркою також встановлено ненадання позивачем первинних документів відносно господарських відносин між ТОВ Фірма «ТДК» та ТОВ «Слобожанщина» та порушення ТОВ Фірма «ТДК» строків позовної для звернення до суду з вимогою про захист порушеного права чи інтересу, з подальшим посиланням на наступні нормативно-правові акти України: п. 1,4,6 статті 258 ЦК України - встановлення загального строку позовної давності у 3 роки, скороченого строку у один рік; частина 3 статті 258 ЦК України - встановлення подовженого строку позовної давності у п'ять років до вимог про визнання недійсним правочину, здійсненого під впливом насильства або обману; частина 4 статті 258 ЦК України - встановлення подовженого строку позовної давності у десять років до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Керуючись нормами ч.3,4 ст.258 ЦК України, податковий орган приходить до висновку щодо застосування подовжених строків позовної давності до господарсько-правової санкції в вигляді стягнення збитків з ТОВ «Слобожанщина».

Суд зазначає, що період з 03.03.2008 року по 31.03.2008 р. співробітниками Дергачівської МДПІ та УБВДОЗШ ДПА у Харківській області проводилась виїзна планова документальна перевірка ТОВ фірми «ТДК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 31.12.2007 р.

Враховуючи період, який був предметом вищезазначеної перевірки, ТОВ фірмою «ТДК» співробітниками Дергачівської МДПІ та УБВДОЗШ ДПА у Харківській області були надані первинні бухгалтерські документи, які підтверджували господарські взаємовідносини с ТОВ «Слобожанщина» протягом 2006-2007 р.р.

За результатами перевірки був складений акт № 398/23-104/32796917 від 07.04.2008 р. На підставі зазначеного акту 18.03.2008 р. були постановлені податкові повідомлення-рішення № 0000252310/0 та 0000262310/0, яким ТОВ Фірма «ТДК» були визначені суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2008 року позов ТОВ Фірма «ТДК» про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задоволений в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008 р. апеляційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2008 р. - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.01.2013 року касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2008 р., ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008 р. - без змін.

Подовжені строки позовної давності можливо було застосовувати при наявності лише таких спеціальних умов: при визнанні недійсним правочину, вчиненого під впливом обману або насильства (ч.3 ст.258 ЦК України), при застосуванні наслідків нікчемного правочину (ч.4 ст.258 ЦК України).

Загальний строк зберігання документів передбачений пунктом 44.3 Податкового кодексу України, яким встановлене зобов'язання платника податків «Забезпечити зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з розрахунком і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, контроль за виконанням якого покладений на контролюючі органи, не менш 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються вказані документи ». Тобто, строк в 1095 днів відраховується саме від фактичної дати надання звітності.

В випадку неподання звітності за відповідним податком, платник податків і зборів повинен забезпечити зберігання документів протягом 1095 днів від передбаченого Податковим кодексом України граничного строку надання такої звітності.

Якщо бухгалтерські документи пов'язані з предметом перевірки (процедурою оскаржування податкового повідомлення-рішення) або судового розгляду, то відповідно пункту 44.4 Податкового кодексу України, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки (строку оскарження прийнятих за її результатом рішень) і/або судового рішення (вищої судової інстанції), але не менш 1095 днів.

Закон України № 3814-ХІІ від 24.12.1993 р. «Про Національний архівний фонд і архівні установи» передбачає архівний документ як «документ незалежно від його вигляду, матеріального носія інформації, міста, часу складання і місця зберігання, форми власності на нього, який припинив виконувати функції, для яких був створений, але зберігається або підлягає зберіганню, враховуючи значимість для особи, суспільства або держави, або цінність для власника також в якості об'єкта рухомого майна .»

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.11.2007 року (справа №Б-48/110-07), ТОВ Фірма «ТДК» була визнана конкурсним кредитором і відповідно, визнано кредиторські вимоги, затверджений реєстр вимог конкурсних кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.12.2008 року (справа №Б-48/110-07) , ТОВ «Слобожанщина» визнано банкрутом та викрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2009 року (справа №Б-48/110-07) , затверджено ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс і ліквідовано ТОВ «Слобожанщина» (код ЄДРПОУ 30714277, зареєстрована як юридична особа 31.01.2000 р. Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області, місцезнаходження: Харківська обл., Дергачівський р-н, с.Слатине ).

Вимоги кредитора ТОВ фірми «ТДК» не були задоволені за недостатністю майна боржника, і відповідно до ч.6 ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - вважаються погашеними.

Всі вище перелічені документи перевірки Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області і рішення судових органів в період проведення перевірки були надані співробітникам Головного управління ДФС у Харківській області.

На час проведення перевірки на вимогу відповідача і на виконання положень ст.85 Податкового кодексу України, в повному обсязі були надані усі первинні документи щодо господарських операцій між ТОВ Фірма «ТДК» і його контрагентами.

Крім того, згідно п.85.6 ст.85 Податкового кодексу України, у випадку відмови платника податку надати копії документів, посадова особа державного податкового органу складає акт щодо факту відмови, з зазначенням посади представника платника податків і переліку документів, які було запропоновано надати.

Такого акту посадовими особами відповідача складено не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вищезазначене в сукупності та в повній мірі дозволяє встановити факт відповідності сформованих позивачем витрат по господарськими операціями з контрагентами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Із врахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На виконання вимог КАС України, а саме Глави 7 Розділу 2, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати.

Суд зазначає, що порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 03.02.2016р. № 0000222202 на загальну суму 989 318,75 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (юридична адреса: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК" (юридична адреса: вул. Гуданова, буд. 16, офіс 8, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 32796917) витрати зі сплати судового збору у розмірі 14839,77 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять дев'ять грн. 77 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29 березня 2016 року.

Суддя Тітов О.М.