Постанова № 56912585, 21.03.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 березня 2016 р. № 820/11509/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тітова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, публічне акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, в якому просить суд скасувати винесене 04.09.2015 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби рішення №5/0000054600 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне рішення прийняте всупереч вимогам діючого законодавства, через бездіяльність податкового органу, яка виразилась у не поверненні підприємству надміру сплаченої суми з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, що стало причиною неможливості сплатити у встановлені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " строки єдиний соціальний внесок.

Представник позивача 21.03.2016 через канцелярію суду надав клопотання, в якому просив розглядати справу без участі уповноваженого представника ПАТ "Харківський підшипниковий завод" на підставі наявних в справі матеріалів. (а.с. 81).

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач - публічне акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод", зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, як суб'єкт господарювання - юридична особа 07.09.1994 року за № 14801070020000468 Виконавчим комітетом Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 05808853) (а.с. 8).

Основним видом діяльності за КВЕД - 28.15 виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ (а.с. 19).

З матеріалів справи вбачається, що 04.09.2015 відповідачем прийнято рішення № 5/0000054600 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с. 21).

Позивач не погодившись з винесеним відповідачем рішенням оскаржив його до Міжрегіонального головного управління ДФС України (скарга від 17.09.15 за № 278/54)(а.с. 23) та Державної фіскальної служби (скарга від 21.10.2015 за № 386/54)(а.с. 31).

Рішенням Центрального офісу з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління ДФС № 22828/10/28-10-10-4-33 від 07.10.2015, рішення СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ ДФС від 04.09.2015 № 5/0000054600 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 26-30).

17.11.15 рішенням Державної фіскальної служби України № 24426/6/99-99-10-01-07-25, рішення СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ ДФС та рішення офісу з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління ДФС № 22828/10/28-10-10-4-33 від 07.10.2015 залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с. 34-35).

Також, судом встановлено, що ПАТ "ХАРП" має переплату у розмірі 2 198 419 грн. по зобов'язанням зі сплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств.

20 квітня 2015 року позивач подав до СДПІ з ОВП у з м. Харкові МГУ ДФС декларацію з податку на додану вартість № 9073461945 за березень 2015 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка була відображена у податковій декларації.

19 травня 2015 року підприємством до СДПІ з ОВП у з м. Харкові МГУ ДФС поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9099937474 за березень 2015 року.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Положеннями пункту 2 ч. 1 ст.1 вищевказаного закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками єдиного внеску є зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

На позивача, як платника єдиного внеску, покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, що передбачено п.1 ч.2 ст.6 вищевказаного Закону.

Приписами абзацу 1 ч.8 ст.9 Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, що також визначено положеннями Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України № 449 від 20.04.2015 року. Так, відповідно до ч.4 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 6 ч.1 ст. 1 вищевказаного закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Суд зазначає , що в ході судового розгляду справи представник позивача не заперечує факту несвоєчасної сплати єдиного внеску, оскільки позивач розраховував на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість та дані грошові суми ПАТ "ХАРП" планував перерахувати в рахунок погашення боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Водночас нормами ч.12 ст.9 вищевказаного закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), унормовано обов'язок щодо сплати єдиного внеску незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Положеннями пункту 2 ч.11 ст. 25 вищезазначеного закону , в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу ( ч.10 ст. 25 Закону).

Частиною 13 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що нарахування пені, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.

Враховуючи, що зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу), суд приходить до висновку, що позивач зобов'язаний був сплатити єдиний внесок за період з 21.05.2015 по 29.08.2015 року, відтак відповідачем в межах повноважень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правомірно нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

За правилом ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем надано докази правомірності винесеного спірного рішення з накладення на позивача штрафу та пені, як заходів реагування фінансового впливу, за порушення строків сплати єдиного внеску, а посилання позивача щодо несприятливого фінансового стану, що виник внаслідок неповернення зайво сплачених авансових внесків по податку на прибуток підприємства, як причину порушення строків сплати єдиного внеску , є необґрунтованими.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач ні документально, ні нормативно не довів обґрунтованості звільнення його від обов'язку щодо своєчасної сплати сум єдиного внеску, а тому суд вважає за доцільне в задоволені позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2,71, 160-163,167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.М. Тітов