Постанова № 56912311, 04.02.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 р. справа № 804/7603/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Павловського Д.П.

при секретарі судового засідання Корсун М.О.

за участю сторін:

представника позивача Мельникова А.О.

представника відповідача Семенко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особя, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство "Греса Груп" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

15 червня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» (далі - ТОВ «Укрспецсервіс», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, відповідач), третя особя, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство «Греса Груп», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002182203 від 14.05.2015 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в основу рішення відповідачем покладено хибний та незаконний висновок про нікчемність (нереальність) правочинів, укладений позивачем з Приватним підприємством «Греса Групп»; в акті перевірки немає жодного посилання на нормативно-правові документи, які забороняли б позивачу укладати договори підряду, використовувати відповідні первинні документі, а також, не наведено жодного нормативно-правового документу, який би визнавав первинні документи, надані до перевірки, недійсними або надавав би такі повноваження відповідачу. Окрім цього, позивач зауважив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» надані всі документи, що підтверджують виконання робіт, на погоджених сторонами умовах, а також товарно-транспортні документи, тому, аргументи ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська стосовно неможливості здійснення зазначених операцій, їх нереальність, відсутність технічних та організаційних можливостей, які необхідні для виконання договору або здійснення діяльності, на думку позивача, є тільки припущенням. У зв'язку із чим, позивач вважає висновки відповідача про наявність порушень безпідставними, а податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте всупереч законодавству, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, свою позицію обґрунтовував тим, що перевірка проведена правомірно, виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.

03 лютого 2016 року від третьої особи до суду подано заяву про розгляд справи за відсутності представника ПП «Греса Груп». В заяві від 03.02 2016 року третьою особою було зазначено, що 16.04.2015 року стосовно ПП «Греса Груп», заступником начальника відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві Самойленком А.О., на підставі запиту ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 2551/7/04-63-22-03 від 03.02.2015 року проводилась зустрічна звірка щодо фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Укрспецсервіс» за період: листопад, грудень 2014 року. Про результати зустрічної звірки було складено Довідку щодо співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання від 17.04.2015 року за № 23/26-51-22- 04/39355534. У висновку даної довідки встановлено: «Звіркою ПП «Греса Груп» та відповідно до наданих документів встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з ТОВ «Укрспецсервіс» за листопад, грудень 2014 р.». Таким чином, порушень у фінансово-господарських взаємовідносин ПП «Греса Груп» із ТОВ «Укрспецсервіс», за період: листопад, грудень 2014 року не виявлено. Отже, позовна заява ТОВ «Укрспецсервіс» до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська у справі № 804/7603/15 підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із положеннями Податкового кодексу України основним завданням та функцією органів державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України, органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 04.03.2015р. № 127 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Укрспецсервіс» (код ЄДРПОУ 19088807)», згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктом 5.1 статті 75 та обставин, визначених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ, начальником відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області Маніним Д.С. проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість при здійсненні господарських взаємовідносин придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Греса Груп» (код ЄДРПОУ 39355534) за період з 01.11.2014 року по 31.12.2014 року та подальшої реалізації, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки складено акт № 987/22-04/19088807 від 18.03.2015 року, в якому зафіксовані наступні порушення.

Перевіркою ТОВ «Укрспецсервіс» за листопад - грудень 2014 року документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання: ПП «Греса Груп» (контрагент-постачальник, код ЄДРПОУ 39355534) - ТОВ «Укрспецсервіс» (код ЄДРПОУ 19088807).

Перевіркою ТОВ «Укрспецсервіс» за листопад - грудень 2014 року встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків по ланцюгу постачання: ПП «Греса Груп» (контрагент-постачальник, код ЄДРПОУ 39355534) - ТОВ «Укрспецсервіс» (код ЄДРПОУ 19088807).

В порушення п.п.14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, ст.185, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200, п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, ТОВ «Укрспецсервіс» сформував податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядку та формою і не підтверджені первинними документами (актами, довідками, товарно - транспортними документами), в результаті чого за листопад - грудень 2014 року завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму 453604 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 453604 грн., в трму числі:

- в Декларації з ПДВ за листопад 2014 року завищено суму податкового кредиту на 316867 грн., в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 316867 грн.;

- в Декларації з ПДВ за грудень 2014 року завищено суму податкового кредиту на 136737 грн., в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 136737 грн.

На підставі акту перевірки № 987/22-04/19088807 від 18.03.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002182203 від 14.05.2015 року про донарахування податкових зобов'язань із податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 680 406,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укрспецсервіс» (код ЄДРПОУ 19088807) зареєстроване як суб'єкт господарської діяльності Дніпропетровським міським управлінням юстиції 10.07.1992 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців 616-Р. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 05.03.2001 року за № 12225, станом на дату акту перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі Дніпропетровська.

Основним видом діяльності ТОВ «Укрспецсервіс» є надання послуг з модернізації, ремонту та відновлення електричного устаткування та обладнання промислового призначення.

В ході проведення перевірки встановлено, що на запит ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ТОВ «Укрспецсервіс» було надано такі первинні документи: договори, кошториси, видаткові накладні (акти виконаних робіт тощо), податкові накладні, банківські виписки, бухгалтерські рахунки, інші документи, згідно з якими у періоді, який перевірявся, ТОВ «Укрспецсервіс» уклав правочини (угоди, контракти) з контрагентом-постачальником ПП «Греса Груп».

З акту перевірки вбачається, що 10.09.2014 року між ПП «Греса Груп» - Підрядник та ТОВ «Укрспецсервіс» - Замовник було укладено договір підряду № 20.

Згідно умов договору Замовник доручає та зобов'язується сплатити, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати своїми силами роботи з ремонту та виготовлення електрообладнання, у відповідності з проектно - кошторисною документацією, узгодженої сторонами.

Поставка обладнання до ремонту та відвантаження обладнання після ремонту здійснюється автотранспортом Замовника та за його рахунок.

В акті перевірки зазначено, що сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною віднесена до складу податкового кредиту з ПДВ, податкові накладні, що підлягають обов'язковій реєстрацій в ЄРПН, зареєстровані в ЄРПН згідно з пункту 11 підрозділу 2, розділу XX Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), включена до реєстру отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, відображена в податкових деклараціях з ПДВ.

У ТОВ «Укрспецсервіс» відсутні будь-які документи, що свідчать про передачу обладнання в ремонт (акти прийому-передачі інші документи). В актах виконаних робіт з ремонту обладнання не зазначено, за якою адресою здійснюється надання послуг (проводиться ремонт). Відсутні будь-які документи, що підтверджують перевезення обладнання (для здійснення його ремонту) від ТОВ «Укрспецсервіс» до ПП «Греса Груп». Оплата за надані послуги з ремонту обладнання у листопаді - грудні 2014 року не проводилась.

ТОВ «Укрспецсервіс» є кінцевим споживачем, отриманих від ПП «Греса Груп» послуг з ремонту обладнання.

Також, в ході проведення перевірки ТОВ «Укрспецсервіс», згідно наявних матеріалів перевіряючими:

- не виявлено фактичної передачі обладнання в ремонт (відсутні акти приймо -передачі обладнання від замовника до підрядника);

- не виявлено фактичного транспортування обладнання від замовника до підрядника (відсутні будь-які документи, що підтверджують факт перевезення обладнання);

- відсутні документи щодо повернення електрообладнання від підрядника після виконання зобов'язань щодо ремонту;

- відсутня відомість витрат для виготовлення об'єктів та ремонту електрообладнання із зазначенням витрат давальницьких та власних сировини і матеріалів;

- відсутня передбачена за договором проектно - кошторисна документація, у відповідності до якої проводяться роботи по ремонту та виготовлення електрообладнання та яка узгоджується замовником та виконавцем.

Крім того, в акті перевірки було зазначено, що згідно аналізу баз даних (податкової звітності) встановлено, що ПП «Греса Груп» не має достатнього устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не має достатньо робітників для здійснення господарських операцій.

Враховуючи наведене, перевіряючі дійшли висновків, що перевіркою отриманих матеріалів не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено дефектність первинних документів і відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання: ПП «Греса Груп» - ТОВ «Укрспецсервіс» (код ЄДРПОУ 19088807) за листопад, грудень 2014 року.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 року № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Судом були досліджені первинні документи, що стосуються господарської діяльності позивача з його контрагентом та встановлено, що вказані господарські операції пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Укрспецсервіс», первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, неправомірними, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та підтверджено представником позивача, що в період з 01.10.2014 року по 31.12.2014 року відповідно до договору поставки № 21 від 26.09.2014 року ПП «Греса Груп» були поставлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» електроізоляційні та витратні матеріали на суму 308569,28 грн., що підтверджується наданою до перевірки накладною №1 від 23.10.2014 року. Вказаний товар поставлявся на умовах EXW (Інкотермс 2010 р.), склад постачальника: м. Одеса, вул. Моторна, 8, що відображено в товарно-транспортній накладній №1 від 23.10.2014 року.

Відповідно до договору підряду від 10.09.2014 року № 20 на замовлення ТОВ «Укрспецсервіс» ПП «Греса Груп» були виконані роботи з ремонту та виготовленню електрообладнання на суму 3116237,20 грн., що підтверджується наданими до перевірки Актами приймання виконаних робіт за жовтень № 1392.1/4/1, за листопад 2014 року № 493-14, № 233-7.1, № 233-11, № 549-14, № 1273-1, № 530-14, № 555 -14, за грудень 2014 року - № 198.1-14, № 42.1-14-2, № 4-1-1, № 43-14-2, № 306, № 125-1. Зазначене обладнання транспортувалось автомобілем ТОВ «Укрспецсервіс» на адресу контрагента: м. Одеса, вул. Моторна, 8, що відображено в товарно-транспортних накладних № 1 від 01.10.2014 року, № 2 від 27.10.2014 року, № 3 від 27.10.2014 року, № 1 від 03.11.2014 року, № 3 від 21.11.2014 року, № 5 від 26.11.2014 року, № 6 від 26.11.2014 року, № 3 від 15.12.2014 року. Між сторонами були підписані відповідні акти приймання - передачі електрообладнання до ремонту та з ремонту.

Представником позивача було зазначено, що оплата вказаного товару та зазначених робіт здійснена в повному обсязі, що, в свою чергу, підтверджується відповідними банківськими виписками, копії яких долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Суд зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Крім того, відповідачем не надано доказів, які б спростовували реальність господарської операції з вищезазначеними контрагентом та докази, які б підтверджували обставини, викладені в акті перевірки.

В акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача, викладені у акті перевірки від 18.03.2015 року про нереальність правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарської операції, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Отже, договори поставки, виконання робіт чи надання послуг не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 18.03.2015 року про нереальність правочину, не міг керуватися лише припущеннями, його позиція про те, що цей правочин здійснений без мети настання реальності наслідків, не підкріплена належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх недійсними або вироком суду про визнання вини позивача у фіктивності (нереальності) вчинення господарських операцій.

З огляду на вище досліджені первинні бухгалтерські документи, суд приходить до висновку, що первинні бухгалтерські документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вищенаведеним контрагентом відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже висновок податкового органу про юридичну дефектність оформлених документів суперечить вимогам податкового законодавства та фактичним обставинам справи.

Окрім того, слід зазначити, що висновки акту перевірки від 18.03.2015 року фактично не містять посилань на порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, а містять лише припущення перевіряючих про неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем, що є неприпустимим.

Наведені фактичні обставини та проаналізовані норми чинного законодавства дають підстави дійти висновку про те, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, закріплений у ст. 4 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Відсутність можливості у ПП «Греса Груп» на здійснення господарської діяльності через відсутність трудових ресурсів, майна та інших матеріалів, економічно необхідних для здійснення операцій, не підтверджено належними доказами та не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про внесення будь-яких записів до ЄДР про відсутність підтвердження відомостей щодо контрагента позивача та про анулювання реєстрації цього підприємства платником податку на додану вартість.

Також, суд зазначає, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них.

Такж, суд зауважує, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей (дана позиція висловлена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. № К/9991/64514/11).

Окрім цього, з матеріалів справи, а саме Довідки від 17.04.2015 року № 23/26-51-22-04/39355534 про результати проведення зустрічної звірки ПП «Греса Груп» (код ЄДРПОУ 39355534) щодо фінансово-господарських взаємовідносин із платником податків ТОВ «Укрспецсервіс» (код ЄДРПОУ 19088807) за період листопад, грудень 2014 року вбачається, що звіркою ПП «Греса Груп» та відповідно до наданих документів встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з ТОВ «Укрспецсервіс» за листопад, грудень 2014 року.

На підставі викладеного, судом було встановлено рух активів від контрагента до позивача. Суд зазначає, що надане документальне оформлення операцій між позивачем та його контрагентом свідчить про фактичне існування та реальність господарських правовідносин між такими особами.

Частиною першою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення.

Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002182203 від 14.05.2015 року на відповідність частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про його протиправність та наявність підстав для його скасування, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 487,20 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 614 від 15 червня 2015 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 487,20 грн. підлягає поверненню.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 лютого 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 09 лютого 2016 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0002182203 від 14 травня 2015 року, винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс" документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 09 лютого 2016 року.

Суддя Д.П. Павловський