Ухвала суду № 56912302, 14.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

14 березня 2016 р. справа 804/1343/16

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову позивача-1 - ОСОБА_1, позивача-2 - ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

09 березня 2016 року позивач-1 ОСОБА_1, позивач-2 ОСОБА_2 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просять зобов'язати Генеральну прокуратуру України вчинити дії, які зобов'язані вчинити службові та посадові особи при прийнятті скарг та заяв громадян України відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а також зобов'язати відповідача надати змістовну та зрозумілу відповідь, чи внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальні провадження відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Любиковичі Сарненського району Рівненської області ІНН НОМЕР_1 кримінальне провадження № 12012040660000780, та відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженця м. Дніпропетровська ІНН НОМЕР_2 кримінальне провадження № 12013040660001612.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 105-107 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує: чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, чи відповідає позовна заява вимогам ст. 106 КАС України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

З тексту позовної заяви та наданих до неї документів вбачається, що позивач-1 ОСОБА_1 звернувся до суду на підставі довіреності від засудженого ОСОБА_3 та заявляє позовні вимоги, які стосуються прав та інтересів останнього, зокрема, просить зобов'язати відповідача надати інформацію щодо внесення відомостей відносно ОСОБА_3 по кримінальному провадженню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Отже, ОСОБА_1 не є позивачем у справі в розумінні п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, а лише представляє інтереси ОСОБА_3, та є його представником за довіреністю.

У зв'язку з чим, позивачу необхідно усунути вказані недоліки шляхом подання нової позовної заяви, де в якості позивача слід зазначити особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі, доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Позовну заяву подано ОСОБА_1 та ОСОБА_2, проте, документів на підтвердження їх адміністративної процесуальної дієздатності (копії паспорту), до матеріалів позовної заяви не долучено. Також, до позовної заяви не долучено документів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності ОСОБА_3, в інтересах якого пред'явлені позовні вимоги.

Крім того, при вирішенні питання про можливість відкриття провадження за даним позовом суд враховує, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Зазначені вимоги закону при поданні даного позову не виконані, оскільки викладені позивачами позовні вимоги сформульовані не конкретно, а їх зміст не дозволяє суду встановити, яким чином, у разі задоволення позовної заяви, має вчинити відповідач у межах своєї компетенції.

Так, позивачами взагалі не ставиться питання про визнання протиправною бездіяльності Генеральної прокуратури України щодо розгляду звернень в порядку Закону України «Про звернення громадян», не зважаючи на те, що в мотивувальній частині заяви позивачі зазначають про бездіяльність, допущену відповідачем при розгляді їх звернень.

Також, позовні вимоги не містять даних, з яких можна було б встановити, за якими саме зверненнями (№, дата) позивачі просять суд зобов'язати Генеральну прокуратуру України надати їм відповідь.

Крім того, позовна вимога про зобов'язання відповідача «вчинити дії, які зобов'язані вчинити службові та посадові особи при прийнятті скарг та заяв громадян України», не містить жодної конкретизації допущених відповідачем порушень конкретних прав та інтересів позивачів.

Отже, позивачам, враховуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, шляхом складання нової позовної заяви, слід конкретизувати свої позовні вимоги, привести їх у відповідність до ч. 4 ст. 105 КАС України, та сформулювати, яким чином в порядку адміністративного судочинства необхідно захистити їх інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, частиною 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» вiд 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами, внесеними Законом № 484-VIIІ від 22.05.2015 р., які набрали чинності з 01 вересня 2015 року), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, а майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 р. № 928-VIII, мінімальна заробітна плата з 1 січня 2016 року встановлена на рівні 1 378 гривень.

Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» вiд 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами, внесеними Законом № 484-VIIІ від 22.05.2015 р.) визначено, що у разі, коли у позовній заяві об'єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується окремо за кожну вимогу немайнового характеру.

В своїй заяві позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявляють дві окремі вимоги немайнового характеру щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, позивачам (кожному окремо) необхідно було сплатити на реквізити суду (одержувач - УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, код ОКПО 37989253, розрахунковий рахунок 31210206784008, МФО 805012, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у розмірі 1 102,4 грн. (551,2х2) із заявлених ними немайнових вимог.

Натомість, до матеріалів позовної заяви долучено лише одну квитанцію про сплату судового збору на суму 562, 45 грн. від імені позивача-2 ОСОБА_2 При цьому, будь-яких документів про сплату судового збору позивачем-1 ОСОБА_1 до позовної заяви не надано, підстав для звільнення останнього від сплати судового збору не зазначено.

Таким чином, позивачам (кожному окремо) необхідно надати до нової позовної заяви оригінали документів про сплату судового збору, виходячи із характеру та кількості заявлених ними позовних вимог.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 105-107 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення цих недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 - залишити без руху.

Позивачам надати строк до 15 квітня 2016 р. для усунення вказаних недоліків позовної заяви, а саме: надання документів на підтвердження адміністративно-процесуальної дієздатності позивачів (копій паспортів); шляхом складання нової позовної заяви, конкретизувати свої позовні вимоги, привести їх у відповідність до ч. 4 ст. 105 КАС України, та сформулювати, яким чином в порядку адміністративного судочинства необхідно захистити їх інтереси у сфері публічно-правових відносин (з урахуванням зауважень, зазначених в цій ухвалі); надання оригіналу документа про доплату судового збору, виходячи із кількості та характеру заявлених позивачами (кожним окремо) позовних вимог на реквізити суду, зазначені в ухвалі.

Роз'яснити позивачу, що у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі невиконання вимог ухвали суду і неусунення недоліків до вказаного строку, позовна заява буде вважатися неподаною, і повертається особі, яка її подала.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.В. Чорна