Постанова № 56912143, 29.03.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року Справа № 813/4723/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

позивач ОСОБА_1,

представник відповідача Водолазський І.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління державної фіскальної служби у Львівській області, -

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) з адміністративним позовом до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, Буська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області), з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №13894-17/86, прийняте Буською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області 15.06.2015 року, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб (код платежу18011000) на загальну суму 25000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 15.06.2015 р. податковим органом прийнято рішення, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. З цим рішенням позивач не погоджується та просить його скасувати, вказуючи, що автомобіль не є об'єктом оподаткування в розумінні статті 267 Податкового кодексу України. Так, відповідно до положень підпункту 267.2.1 пункту 267.2 зазначеної норми, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Разом з тим, на думку позивача, його автомобіль не відповідає всім наведеним критеріям, адже використовується більше ніж 5 років. Відтак, нарахування податку є безпідставним та неправомірним, а саме податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, аналогічних викладеним у позовній заяві та просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях. Зокрема, зазначив, що ст.267 ПК України набрала законної сили з 01.01.2015р. На сьогоднішній день відсутнє рішення Конституційного суду України щодо визнання не конституційного Закону України №71-VIII від 28.12.2014р., яким запроваджено транспортний податок. Підпунктом 4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України визначено один із принципів на яких ґрунтується податкове законодавства, а саме принцип стабільності. В даному випадку, приписи ПК України, якими запроваджено транспортний податок, не лише прийняті пізніше ніж положення пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України, але й у порівняні з ними є спеціальними нормами. Крім того, з моменту реєстрації транспортного засобу та винесення податкового повідомлення-рішення не пройшло 5 років, а тому податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, транспортний податок підлягає до сплати.

Суд заслухав пояснення сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля CHEVROLET CAMARO, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, об'єм двигуна 3564куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_1, дата реєстрації 17.04.2013 року.

На виконання вимог статті 267 розділу XII Податкового кодексу України, з метою залучення до сплати транспортного податку власників легкових автомобілів з об'ємом циліндрів двигуна понад 3000 см. куб., які використовувалися до 5 років та згідно інформації, яка надана управлінням ДАІ, Буською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області 15.06.2015 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №13894-17/86, яким ОСОБА_1 нараховано транспортний податок в сумі 25000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Статтею 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено платників та об'єкт транспортного податку.

Так, відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 вказаної статті, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

В свою чергу, об'єктом оподаткування, в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Тобто, законодавець визначив критерії, за яких транспортний засіб вважається об'єктом оподаткування, при цьому, такі застосовуються одночасно та невідповідність автомобіля хоча б одному з них виключає його статус об'єкта оподаткування.

Як вказує позивач, його автомобіль придбаний ним на території України у фізичної особи 17.04.2013 року та відповідно до свідоцтва про реєстрацію права власності виготовлений у 2010 році, тобто використовувався більше ніж п'ять років, а отже відсутні підстави для нарахування та сплати транспортного податку.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно визначення, наведеного у підпункті 14.1.251 пункту 14.1 статті 14 ПК України, транспортні засоби, що використовувалися - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Відповідно до підпункту 14.1.220 ПК України, рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

З аналізу наведених норм видно, якщо на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, вони вважаються використовуваними. При цьому, датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах. У разі ж відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). У разі якщо календарну дату визначити неможливо, то такою датою слід вважати 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Так, на виконання вимог ухвали суду від 11.12.2015 року, про витребування додаткових доказів, територіальним сервісним центром № 4641 Регіонального сервісного центру у Львівській області надано комп'ютерну роздруківку відносно транспортного засобу марки CHEVROLET CAMARO, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, об'єм двигуна 3564куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_1. Одночасно повідомлено, що реєстрація вказаного автомобіля проводилась 18.04.2013 року в Тернопільській області центром 6101 ВРЕР -1 про що видано свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_5, а тому відсутня можливість надати матеріали попередніх реєстраційних дій.

Однак, як видно із комп'ютерної роздруківки аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України, датою вторинної реєстрації автомобіля є 18.04.2013 року., а, роком випуску є 2010 рік.

Отже, позиція податкового органу, яка полягає у тому, що з моменту реєстрації транспортного засобу (18.04.2013 року) та винесення податкового повідомлення-рішення не пройшло 5 років спростовується наведеним, адже вказана дата підтверджує лише проведення у цей день певних реєстраційних дій (зняття з обліку, реєстрація нового власника тощо) .

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 1.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 379 від 11.08.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 січня 2011 р. за № 123/18861, першою реєстрацією транспортного засобу - є реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Як зазначено вище, у зв'язку із відсутністю документів що підтверджують першу реєстрацію саме в Україні, таку обставину встановити не є можливим, однак перелічені вище документи свідчать, що роком випуску автомобіля є 2010 рік.

Тому, при вирішені цього спору суд враховує наступне.

Згідно з підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Річний обсяг повинен обчислюватись за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-94а13 від 16.04.2013.

Таким чином, враховуючи, що автомобіль позивача виготовлений у 2010 році, а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років, та факт того, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, то у 2015 році автомобіль позивача вже не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 267 ПК України, адже рахуються календарні роки наступним чином: з 01.01.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2012 по 31.12.2012, з 01.01.2013 по 31.12.2013 та з 01.01.2014 по 31.12.2014.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що автомобіль позивача використовувався більше 5 років, а тому такий та не є об'єктом оподаткування, відтак, контролюючим органом неправомірно нараховано транспортний податок.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п. 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення, відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову та, відповідно, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

До матеріалів адміністративної справи долучено квитанцію № 194041259 від 25.08.2015 року, відповідно до якої позивачем сплачено судовий збір за подання позову до Львівського окружного адміністративного суду в сумі 182,70 грн., що з врахуванням вищевикладеного підлягає поверненню позивачу /а.с.8/.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління державної фіскальної служби у Львівській області №13894-17/86, від 15.06.2015 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_2), судовий збір, в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 04.04.2016 року.