Ухвала суду № 56911561, 30.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 876/701/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Кіри Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Неофіт" ЛТД, Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Неофіт" ЛТД до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Позивач - ТОВ «Неофіт» звернулося в суд з позовом до відповідача - Луцької ОДПІ, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 29 травня 2008 року № 0002372301/3, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2612328,00 грн., в тому числі 1456730,00 грн. за основним платежем і 1155598,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0002382301/3, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2193219,00 грн., в тому числі 1462145,00 грн. за основним платежем і 731074,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою господарського суду Волинської області від 17 травня 2010 року (залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року) позов ТОВ «Неофіт» задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 29.05.2008 року №0002372301/3, №0002382301/3.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2014 року скасовано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року апеляційну скаргу Луцької ОДПІ задоволено, постанову господарського суду Волинської області від 17 травня 2010 року скасовано, в задоволенні позову ТОВ «Неофіт» відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2015 року касаційну скаргу ТОВ «Неофіт» задоволено частково, постанову господарського суду Волинської області від 17 травня 2010 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року скасовано в частині ухвалення рішення щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2008 року №0002372301/3, і в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року залишено без змін.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 29 травня 2008 року №0002372301/3 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 579569,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 209851,00 грн., а всього на 789420,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, сторони оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

Луцька ОДПІ в обґрунтування доводів апеляційної інстанції покликається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що ТОВ «Неофіт» у порушення п.п. 4.1.1 п.4.1 п.4 та п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не включало до складу валового доходу отриману від покупців попередню оплату за товари (роботи, послуги), які підлягають продажу, чим занизило валові доходи у період, що підлягав перевірці. Також судом не враховано той факт, що курсова різниця щодо заборгованості виникає при зміні балансової вартості такої заборгованості внаслідок зміни валютного курсу. При цьому у складі валових витрат чи валових доходів платника підлягає відображенню курсова різниця, отримана при порівнянні балансової вартості заборгованості на початок звітного періоду або на дату виникнення такої заборгованості і балансової вартості на кінець звітного періоду в залежності від того, яка із цих вартостей є більшою. Заборгованість платника в іноземній валюті підлягає перерахунку відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що свідчить про заниження позивачем валового доходу від продажу іноземної валюти. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

ТОВ «Неофіт» в обгрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що у період, який перевірявся позивач не укладав жодних договорів про поворотну фінансову допомогу із ТОВ «Веселка». Між позивачем і зазначеним контрагентом укладено договір позики, а саме: безпроцентної цільової позики від 20 листопада 2003 року № 01/2003 та від 01жовтня 2005 року №2, копія яких давалась для перевірки, а тому суд помилково зазначає про існування поворотної фінансової допомоги, отриманої від ТОВ «Веселка» у вигляді відсотків умовно нарахованих на суму неповерненої на кінець звітного періоду відповідно в III та IV кв. 2005 року. Суд першої інстанції не розглядав питання правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання послуг з проведення семінару, з проведення маркетингових досліджень, юридичних та бухгалтерських послуг у рамках господарських правовідносин з ПП «Дюк-А», ТОВ «Граніт-М», ТОВ «Комерційні ініціативи», ТОВ «НВП «Центр передових технологій», ТОВ «НВКП «Паритет», покликаючись на те, що в ухвалі від 07 жовтня 2015 року Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про правомірність невизнання інспекцією права платника на формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання послуг вищезазначених юридичних осіб, разом з тим, суд мав би дослідити і це питання, оскільки отримання даних послуг також вплинуло на показник податку на прибуток підприємства. Право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Представник відповідача - Мельничук М.В. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими в частині задоволення позову. Проти доводів апеляційної скарги ТОВ «Неофіт» заперечує, просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «Неофіт» без задоволення, їх апеляційну скаргу задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач (апелянт) у судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Луцька ОДПІ проведела виїзну планову перевірку ТОВ «Неофіт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2007 року, якою встановлено прушення п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.1, п.п.4.1.3, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого ТОВ Неофіт завищено податок на прибуток у сумі 1456730 грн. За результатами перевірки складено Акт від 15 листопада 2007 року.

На підставі вказаного акта Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2008 року №0002372301/1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2612328,00 грн., в т.ч. за основним платежем на 1456730,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1155598,00 грн.

Позивач скористався правом досудового врегулювання даного податкового спору.

За результатами розгляду первинної скарги Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2008 року №0002372301/3, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2612328,00 грн., в тому числі 1456730,00 грн. за основним платежем і 1155598,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, залишивши чинними податкові зобов'язання, визначені в податковому повідомленні-рішенні №0002372301/1 від 17 березня 2008 року.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом доведено відсутність права платника на формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання послуг з проведення семінару, з проведення з маркетингового дослідження, юридичних та бухгалтерських послуг у рамках господарських правовідносин з ПП «Дюк-А», ТОВ «Граніт-М», ТОВ «Комерційні ініціативи», ТОВ «НВП «Центр передових технологій», ТОВ «НВКП «Паритет» у зв'язку з відсутністю належного документального підтвердження факту поставки цих послуг позивачеві. Правильними також є висновки податкового органу заниження ТОВ «Неофіт» валових доходів у зв'язку з неврахуванням різниці між номінальною вартістю поставлених ним векселів в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) та фактично виплаченими сумами, за наслідками пред'явлення цих векселів до платежу. Разом з тим, відсутнє заниження позивачем валових доходів від продажу іноземної валюти, оскільки курсова різниця, що виникла при купівлі іноземної валюти, окремо в податковому обліку не відображається. Також Луцька ОДПІ дійшла помилкового висновку про заниження позивачем валових доходів за рахунок приросту балансової вартості запасів, які встановлені на підставі співставлення даних з декларації з податку на прибуток з даними бухгалтерського обліку.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Податковий орган в обґрунтування висновку про заниження ТОВ «Неофіт» оподатковуваного доходу внаслідок невключення до його складу отриманої від покупців попередньої плати за товар за правилом першої події, покликається на результати співставлення даних бухгалтерського обліку платника податків з даними податкової звітності податку на прибуток ТОВ «Неофіт».

Разом з тим, різний склад та порядок визначення доходів у податковому та бухгалтерському обліках, зокрема, розбіжності щодо суми отриманого доходу за даними податкового та бухгалтерського обліків платника не може бути підставою для висновку про порушення таким платником правил оподаткування.

Відповідно до п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, яким визначається порядок формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з п.6 вказаного Положення не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

Разом з тим, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає збільшення оподатковуваного доходу платника за фактом одержання передоплати від покупця.

Встановлені відмінності у порядку формування доходу у бухгалтерському обліку та у податковому обліку виключають можливість встановлення дійсного стану розрахунків платника з бюджетом виключно на підставі даних податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки податковим органом не наведено, які саме авансові платежі, за якими саме операціями та на які суми були враховані позивачем під час обчислення оподатковуваного доходу, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність заниження ТОВ «Неофіт» валового доходу від продажу товарів на загальну суму 446572 грн., та, відповідно, відсутність підстав для донарахування податку на прибуток приватних підприємств.

Доводи апеляційної скарги Луцької ОДПІ в цій частині є безпідставними та не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність факту заниження позивачем валових доходів від продажу іноземної валюти, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Неофіт» за період, який підлягав перевірці, не здійснювало продажу іноземної валюти, а придбавало її для оплати товарів, придбаних у іноземних постачальників.

Згідно з пп.7.3.4 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Відповідно до п.7.3.2 п.7.3 ст.7 вказаного Закону витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями п.п.7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що податковий облік різниць між перерахунком іноземної валюти у гривні на дату закінчення податкового періоду і балансовою вартістю іноземної валюти відрізняється від обліку курсових різниць у бухгалтерському обліку.

Особливість обліку таких курсових різниць з придбання іноземної валюти полягає в тому, що у разі придбання іноземної валюти на виконання зобов'язань перед нерезидентом при порушенні терміну розрахунків, встановленого статтею 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті", й у разі продажу невикористаних залишків уповноваженому банку курсові різниці за такими операціями відображаються на підставі п.9.4 Положення про бухгалтерський облік операцій у іноземній валюті, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.02.96 р. №29, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.02.96 р. за №82/1107, при цьому до складу валових витрат ця різниця не включається.

Курсові різниці відображаються у бухгалтерському обліку саме в тому звітному періоді, до якого належить дата розрахунку або дата, станом на яку складається бухгалтерська звітність.

При здійсненні операцій з розрахунками в іноземній валюті, які не повинні враховуватися при визначенні об'єкта оподаткування, курсові різниці (як додатні, так і від'ємні), що виникають при перерахунку іноземної валюти (або заборгованість у іноземній валюті) за курсом НБУ відповідно до чинного законодавства, не включаються до складу валових доходів або валових витрат платника податку.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що курсова різниця, що виникла при купівлі іноземної валюти, окремо в податковому обліку не відображається, а тому податковий орган безпідставно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за період, що підлягав перевірці.

Доводи апеляційної скарги Луцької ОДПІ в цій частині є безпідставними та не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Неофіт», виходячи з таких підстав.

Податковий орган під час перевірки встановив факт заниження валових доходів у зв'язку з невключенням до валового доходу грошових коштів, одержаних позивачем від ТОВ «Веселка» на підставі договорів безпроцентної цільової позики від 20 листопада 2003 року №01/2003 та від 01 жовтня 2005 року №2, як поворотної фінансової допомоги у вигляді відсотків, умовно нарахованих на суму неповерненої на кінець звітного періоду поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.1.11 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

Згідно з п.п.1.22.2 п.1.22 цієї статті 1 вказаного Закону поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до валового доходу включається сума поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платником цього податку.

Як встановлено судом першої інстанції, спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджено, що ТОВ «Веселка» не є фінансовою установою в розумінні вимог ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а тому ТОВ «Неофіт» зобов'язане було включити отриману від ТОВ «Веселка» поворотну фінансову допомогу до валового доходу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те. що Луцька ОДПІ правомірно донарахувала позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток в цій частині.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Неофіт» в цій частині є безпідставними та не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність донарахування ТОВ «Неофіт» податку на прибуток приватних підприємств у зв'язку з заниження позивачем валового доходу в частині боргу за векселями у розмірі знижки, виходячи з таких підстав.

За своєю економічною сутністю знижка (дисконтом) є різниця між сумою, зазначеною у векселі, та сумою, яку особа, що отримає вексель за індосаментом, перерахує особі, від якої цей вексель до неї надійшов.

Відповідно до абз. 3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів» у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно з пп. 7.9.3 п.7.9 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) за дисконтними цінними паперами, емітованими платником податку, балансові збитки від їх розміщення відносять до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого відбулося погашення (викуп) таких цінних паперів.

Таким чином, покупець, передаючи переказний вексель постачальнику, повинен віднести суму знижки (дисконту) до складу валових витрат у період передачі.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Неофіт» в цій частині є безпідставними та не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів також не приймає до уваги покликання ТОВ «Неофіт» на те, що судом першої інстанції не досліджено питання правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з ПП «Дюк-А», ТОВ «Граніт-М», ТОВ «Комерційні ініціативи», ТОВ «НВП «Центр передових технологій», ТОВ «НВКП «Паритет», оскільки правову оцінку спірним правовідносинам в цій частині надав Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 07 жовтня 2015 року під час касаційного перегляду, а відповідно до ч.5 ст.227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення- рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 789420,00 грн., правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.2 ст.5, ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у зв'язку з несплатою судового збору за подання апеляційних скарг на постанову суду, такий підлягає стягненню пропорційно з ТОВ "Неофіт" ЛТД та Луцької ОДПІ в дохід Державного бюджету України у розмірі встановленому ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Неофіт" ЛТД, Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року у справі № 9/6/4-2а - без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неофіт" ЛТД судовий збір у розмірі 935 (дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги на рахунок: отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м. Львова, код отримувача за ЄДРПОУ) - 38007573, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО) - 825014, рахунок отримувача - 31219206781004, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу - судовий збір за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір у розмірі 935 (дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги на рахунок: отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м. Львова, код отримувача за ЄДРПОУ) - 38007573, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО) - 825014, рахунок отримувача - 31219206781004, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу - судовий збір за подання апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

М.П.Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлено 04 квітня 2016 року.