Ухвала суду № 56911106, 29.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року м. Київ К/800/196/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014

та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2014

у справі № 818/2047/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Охтирський хлібокомбінат»

до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Охтирський хлібокомбінат» звернулось до суду, з урахуванням змінених позовних вимог, з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 28.01.2014 № 0000112201, № 0000122201, № 0000132201.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій; прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Охтирський хлібокомбінат» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, складено акт № 13/2200/00374568 від 16.01.2014, в якому зафіксовані порушення, зокрема: пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальному розмірі 1 181 609 грн.; пп. пп. а), б) п. 185.1 ст. 185, п. 187.1, ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 1 084 146 грн.; п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, у частині не оприбуткування готівкових коштів в день їх фактичного надходження у сумі 35 016 грн.

28.01.2014 на підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000112201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 340 489 грн., в т.ч.: 1 181 609 грн. основного платежу та 158 880 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0000122201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 326 692 грн., в т.ч. 1 084 146 грн. основного платежу та 242 546 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0000132201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 175 080 грн.

Висновок про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, податковий орган зробив, поставивши під сумнів реальність господарських операцій з надання послуг позивачем з переробки давальницької сировини, послуг по доставці продукції власним транспортом, та фактичну участь у цих операціях фізичних осіб-підприємців, оскільки підприємство самостійно здійснювало виробництво та реалізацію хлібобулочних виробів власного виробництва.

Також підставою для донарахування позивачеві зобов'язань з ПДВ послугували висновки посадових осіб податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Автоторгсервіс» та ПП «Укрремторг- 2000».

Судами встановлено, що в період з 01.04.2011 по 31.12.2012 між позивачем та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 були укладені договори на переробку давальницької сировини.

Відповідно до умов зазначених договорів замовник доручає, а виконавець (ПАТ «Охтирський хлібокомбінат») зобов'язується виконати роботи з переробки давальницької сировини, якою є борошно, у готову продукцію - хлібобулочні вироби.

Асортимент готової продукції визначений додатком до кожного договору, виконання умов договору відображалось актами приймання давальницької сировини, в яких зазначались кількість та якість борошна, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) відображена кількість виготовленої продукції та вартість наданих послуг. В товарно-транспортних накладних зазначались кількість та вартість переданих фізичним особам-підприємцям хлібобулочних виробів та їх вартість. Замовнику надано звіт про виконану роботу по переробці давальницької сировини.

Внутрішнє переміщення на підприємстві борошна, передача його у виробництво та переміщення готової продукції відображені в зведених відомостях по номенклатурі в розрізі кожного контрагента, оборотно-сальдових відомостях по рахунку 022.

Вартість послуг з переробки давальницької сировини визначалась щомісяця та затверджувалась головою правління ПАТ «Охтирський хлібокомбінат».

Також, між позивачем та зазначеними фізичними особами-підприємцями укладались договори про надання послуг, предметом яких були послуги з відпуску третім особам (покупцям) хлібобулочних виробів, виготовлених з давальницької сировини, отриманої відповідно до раніше укладених договорів на переробку давальницької сировини, що підтверджено актами здачі-приймання робіт.

Оплата послуг позивача як з переробки давальницької сировини, так і з послуг по реалізації готових хлібобулочних виробів підтверджується прибутковими касовими ордерами та даними, викладеними в акті перевірки.

Відповідно до основного виду діяльності позивача, виробництво хліба та хлібобулочних виробів, господарські операції з надання послуг по переробці давальницької сировини, в ході яких позивачем понесені витрати, здійснені позивачем в рамках власної господарської діяльності.

У ТОВ «Автоторгсервіс» позивачем було придбано газобалонне обладнання вартістю 7 900 грн. з ПДВ., що підтверджується видатковою накладною № РН - 0037 від 15.12.2011. Грошові кошти за придбаний товар сплачені в безготівковій формі, що підтверджується випискою по рахунку позивача в АБ «Укргазбанк», після чого ТОВ «Автоторгсервіс» на адресу позивача видав податкову накладну № 42 від 15.12.2011.

Використання придбаного газобалонного обладнання у власній діяльності підтверджується актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів № НА - 000007 від 31.12.2011, згідно якого дане обладнання встановлено на автомобіль ГАЗ 3302, номер № ВМ 45-59 АН.

У ПП «Укрремторг-2000» придбано редуктор Ч-160-12,5-51 загальною вартістю 4200 грн. з ПДВ, відповідно до видаткової накладної № 6 від 24.04.2012. Транспортування придбаного товару здійснювалось перевізником ПП «Нічний Експрес», що підтверджується актом наданих послуг. Оплата проведена в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується випискою по рахунку позивача в АБ «Укргазбанк», на підставі чого ПП «Укрремторг-2000» на адресу позивача видано податкову накладну від 19.04.2012 № 6.

Використання придбаного обладнання у господарській діяльності позивача підтверджується актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів № НА - 000007 від 31.05.2012, згідно якого придбаний редуктор був встановлений на тунельну піч в ході її планового ремонту.

В судовому порядку встановлено факт оплати вартості придбаного обладнання в повному обсязі та використав його у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 зазначеного Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 135.2 ст. 135 ПК України).

Пунктом 135.3 ст. 135 Податкового кодексу України встановлено, що суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Згідно з пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Вказані норми дають право на висновок про те, що для правомірно визначення бази оподаткування податку на прибуток, платнику податків слід належним чином довести понесені ним витрати витрат та отримання доходу в ході здійснення господарської операції, яка повинна бути фактично здійснена та оформлюватись належними первинними документами, що в даному випадку встановлено судами попередніх інстанцій.

Також, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. п. 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ПАТ «Охтирський хлібокомбінат», підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

Щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 175 080 грн. за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, слід зазначити наступне.

В акті перевірки зазначено, що 23.11.2012, в день надходження готівкових коштів в сумі 35 016 грн., що підтверджено фіскальним звітним чеком реєстратора розрахункових операцій, позивачем не було здійснено їх відображення в книзі обліку розрахункових операцій, що слугувало підставою для застосування штрафних санкцій до позивача.

Абзацом 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Згідно з абз. 3 п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Тобто, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО.

Судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що 23.11.2012 касиром ПАТ «Охтирський хлібокомбінат» було належним чином здійснено усі касові операції за допомогою реєстратора розрахункових операцій: при відпуску хлібобулочних виробів пробивалися фіскальні чеки (з номера 9886 по 9997), були складені прибуткові касові ордери (з № 157447 по 157565), також ці операції занесені до КОРО. Уся готівка отримана цього дня була внесена до банківської установи, що підтверджується Видатковим касовим ордером № 912411 та квитанцією № 698614, з відміткою банку про отримання готівки. Касиром внесено необхідні показники до книги обліку розрахункових операцій № 1811001534/6. Однак, графу було заповнено частково, що зумовило прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Касиром було зазначено дату запису і номер Z-звіту, який також досліджено в ході судового розгляду справи, що виключає можливість отримання готівкових коштів поза обліком.

Сума виручки за 23.11.2012 була включена ПАТ «Охтирський хлібокомбінат» до звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за листопад 2012 року, який подавався разом із Періодичним звітом до Охтирської ОДПІ від 01.12.2012, що спростовує висновки податкового органу про наявність у діях позивача складу порушення п. 2.6 вищезазначеного Положення, оскільки останнім фактично було здійснено облік готівкових коштів у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Суд касаційної інстанції також вважає необхідним зазначити про помилкове посилання судів попередніх інстанцій на порушення строків застосування штрафних санкцій згідно вимог ст. 250 Господарського кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 250 Господарського кодексу України дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

При цьому, ч. 2 ст. 250 зазначеного Кодексу набрала чинності з 01.01.2011 згідно з доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» № 2756-VI від 02.12.2010.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як встановлено в судовому порядку, порушення виявлене актом перевірки мало місце 23.12.2012, тому норма ст. 250 ГК України, щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, в даному випадку, не розповсюджується на рішення № 0000132201 від 28.01.2014, яким застосовані штрафні санкції в розмірі 175 080 грн.

Однак, вказане не вплинуло на правильне вирішення даної справи по суті за встановлення в судовому порядку відсутності в діях позивача порушення порядку оприбуткування готівки згідно вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний