Ухвала суду № 56910920, 31.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 року м. Київ К/800/17927/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні),

Ліпського Д.В.,

Ємельянової В.І.,

секретаря Малини Л.В.,

за участі представника Міністерства оборони України Барди С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_5 до Міністерства оборони України, Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, треті особи - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, Державне казначейство України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року,

встановив:

У жовтні 2010 року ОСОБА_5 пред'явив позов до Міністерства оборони України, Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, в якому просив (з урахуванням доповнень до позову):

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо незабезпечення майора запасу ОСОБА_5 та членів його сім'ї у складі дружини - ОСОБА_6, доньок ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, житловим приміщенням для постійного проживання протягом одного року після звільнення з військової служби відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», а також протягом трьох років після звільнення з військової служби відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей»;

- зобов'язати відповідачів поновити порушені житлові права позивача шляхом забезпечення його із сім'єю окремою благоустроєною квартирою у місті Дніпропетровську, як такого, що має право на забезпечення житлом протягом одного року після звільнення з військової служби відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», а також протягом трьох років після звільнення з військової служби відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей»;

- стягнути з відповідачів на користь позивача відшкодування моральної шкоди у сумі 300000,00 грн., по 100000,00 грн. з кожного;

- визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, яка виразилася у неправомірній відмові у наданні інформації, залишенні без розгляду та неприйнятті рішення з питань звернення, у ненаданні вчасної, повної та обґрунтованої відповіді на звернення позивача від 21 квітня 2010 року, а також у не надісланні такої відповіді на адресу заявника;

- зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська належним чином розглянути звернення позивача від 21 квітня 2010 року, надати обґрунтовану відповідь на усі поставлені у цьому зверненні питання.

Позов обґрунтовано тим, що з 1994 року позивач перебував на квартирному обліку за місцем проходження служби як військовослужбовець, що потребує поліпшення житлових умов. Наказом Міністерства оборони України від 18 серпня 2005 року № 70 позивача звільнено з військової служби у запас із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України. Після розформування військової частини, в якій позивач проходив службу, його житлову справу передано до Дніпропетровського обласного військового комісаріату, де він зарахований на квартирний облік та перебуває у загальній черзі на отримання житла від Міністерства оборони України. Разом з тим, протягом 2006-2010 років відповідачами не забезпечено позивача та членів його родини житлом.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка виразилась у незабезпеченні майора запасу ОСОБА_5 та членів його сім'ї у складі дружини - ОСОБА_6, доньок ОСОБА_7, ОСОБА_8 житловим приміщенням для постійного проживання відповідно до вимог Законів України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей».

Зобов'язано Міністерство оборони України, Південно-Східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська забезпечити позивача та членів його сім'ї окремою благоустроєною квартирою відповідно до вимог Законів України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деякий інших осіб та їх соціальний захист», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей» в порядку черговості, що визначена списками військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку в черзі у Дніпропетровському гарнізоні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить частково змінити рішення суду першої інстанції, виключивши із третього абзацу резолютивної частини рішення слова «у порядку черговості, що визначена списками військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку в черзі у Дніпропетровському гарнізоні». Зазначає, що право позивача на позачергове забезпечення житлом не може бути поставлене у залежність від перебування у списку осіб, які також мають право на позачергове забезпечення житлом і внесені у цей список раніше.

Справа вирішується за відсутності позивача і представників Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, Дніпропетровського обласного військового комісаріату та Державного казначейства України, які належним чином повідомлялись про дату, час і місце розгляду справи, а їх неявка не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що позивач є ветераном військової служби, що підтверджується дублікатом посвідчення, виданого 12 листопада 2009 року Жовтневим районним військовим комісаріатом м. Дніпропетровська, серія НОМЕР_1.

Рішенням житлової комісії військової частини А-1709 від 09 серпня 1994 року ОСОБА_5 зарахований на квартирний облік за місцем служби як військовослужбовець, що потребує поліпшення житлових умов.

У 1997 році житлову справу позивача передано до військової частини А-1355 за новим місцем проходження служби, де він перебував на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов по лінії Міністерства оборони України, до моменту розформування у 2006 році військової частини.

Згідно з наказом Міністерства оборони України від 18 серпня 2005 року № 70 ОСОБА_5 звільнений з військової служби у запас, у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, за підпунктом «б» пункту 67 (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 р. №1053/2001, із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України.

Після розформування військової частини А-1355 житлова справа позивача передана до Дніпропетровського обласного військового комісаріату, де позивач зарахований на квартирний облік та перебуває до цього часу у загальній черзі на отримання житла від Міністерства оборони України з 09 серпня 1994 року; на позачергове отримання житла з 18 серпня 2005 року; на першочергове отримання житла з 18 серпня 2005 року.

Рішенням житлової комісії Дніпропетровського обласного військового комісаріату від 30 квітня 2010 року № 4 внесено зміни до складу сім'ї позивача, який встановлений у складі чотирьох осіб, а саме: ОСОБА_5, дружина - ОСОБА_6, доньки ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Задовольняючи позов частково, суди виходили з того, що позивач та члени його родини повинні бути забезпеченими житлом відповідно до Законів України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей», однак протягом 2006-2010 років Міністерством оборони України відповідних дій не вжито. Встановивши, що на позивача розповсюджуються пільги щодо першочергового надання житла, суди зобов'язали відповідачів забезпечити позивача та членів його сім'ї окремою благоустроєною квартирою, однак у порядку черговості, що визначена списками військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку в черзі у Дніпропетровському гарнізоні.

Вирішуючи справу, суди виходили з того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

В силу пункту 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» особам, які звільнилися з військової служби на підставі нормативно-правових актів, прийнятих у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, і потребують поліпшення житлових умов, надаються такі гарантії соціального захисту як забезпечення житлом.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранам військової служби, які потребують поліпшення житлових умов, надається, зокрема, така пільга, як першочергове забезпечення житлом.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (статті 3 та 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Житлові спори - це особливий різновид спорів, що стосується житлових прав та інтересів громадян і організацій.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо).

Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень, як відповідача.

З аналізу наведених правових норм слідує висновок, що спори про надання житла особам, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, яке виникає з житлових відносин, що включають право на одержання житла у зв'язку з проходженням публічної служби, тому цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на житло.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Судової палати Верховного Суду України у цивільних справах від 02 березня 2016 року (справа № 6-14цс16).

Подібну правову позицію щодо належності спорів у сфері житлових відносин до повноважень цивільних судів висловила колегія суддів Судової палати Верховного Суду України в адміністративних справах у постанові від 23 лютого 2016 року (справа № 21-6551а15).

Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від першої і згідно з частиною 2 статті 21 КАС України теж має розглядатись в порядку цивільного судочинства.

За правилами пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 228 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Стосовно інших заявлених у даному позові вимог про визнання протиправною бездіяльності Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо неналежного розгляду звернення позивача від 21 квітня 2010 року та зобов'язання належним чином його розглянути, то вони підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства. Разом з тим, у задоволенні цих вимог суди відмовили позивачу у зв'язку з наданням відповіді на звернення, і таку відмову позивач у апеляційному та касаційному порядку не оскаржував.

Керуючись статтями 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо незабезпечення житловим приміщенням, зобов'язання забезпечити окремою благоустроєною квартирою, відшкодування моральної шкоди і закрити провадження у справі в цій частині.

В решті судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Ліпський Д.В. Ємельянова В.І.

Суддя Ю.К. Черпак