Ухвала суду № 56910902, 31.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 року м. Київ К/800/925/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий), Єрьоміна А.В., Кравцова О.В.,секретар судового засідання - Коцюрба В.М.,

за участю: представника відповідача - Хужина К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Авіокомпанія «Міжнародні авіалінії України» до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України про визнання нечинною постанови, що переглядається за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Авіокомпанія «Міжнародні авіалінії України» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року Приватне акціонерне товариство «Авіокомпанія «Міжнародні авіалінії України» (далі - Авіакомпанія) звернулося до суду з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (далі - ОКПП «Київ») про визнання нечинною постанови ОКПП «Київ» від 3 листопада 2014 року № 219 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень (далі - постанова № 219).

Зазначали, що оскаржуваною постановою Авіакомпанію оштрафовано на 17000 грн за правопорушення, передбачене частиною першою статті 1 Закону України від 10 січня 2002 року № 2920-III «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» (далі - Закон № 2920-III).

Посилаючись на протиправність та необґрунтованість такої постанови, просили визнати її нечинною.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною постанову № 219 в частині накладення штрафу в розмірі 8500 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Авіакомпанія, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 25 жовтня 2014 року службовцем ОКПП «Київ» складено протокол № 921725 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, яким зафіксовано, що перевізником (Авіакомпанією) не виконано обов'язок щодо перевірки перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявності у пасажира документів, необхідних для виїзду до держави прямування, що призвело до перевезення 25 жовтня 2014 року о 18 год. 00 хв. рейсом № 146 за маршрутом «Брюссель - Київ» у ППр «Бориспіль» без необхідних документів для в'їзду в Україну особи без громадянства Бельгії ОСОБА_5, документованої проїзним документом особи без громадянства Бельгії, в якому відсутня віза України, що не дає права особі на в'їзд.

На підставі протоколу, відповідачем прийнято постанову № 219 про накладення на Авіакомпанію штрафу у розмірі 17000 грн.

Частково задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що розмір відповідальності, визначений постановою № 219, не відповідає фактичним обставинам справи, характеру та наслідкам правопорушення, і може бути зменшеним до мінімально встановленого чинним законодавством України розміру (8500 грн замість 17000 грн).

Скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку, що накладений штраф в розмірі 17000 грн відповідає фактичним обставинам справи, характеру та наслідкам правопорушення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду.

Відповідно до пункту 6 статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України, відповідно до визначених законом завдань, покладається здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон, а також здійснення фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон.

Пунктом 3.6 розділу «В» глави 3 Додатку 9 «Спрощення формальностей» до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (Чиказька конвенція, 1944 року, Україна приєдналася до Конвенції 10 серпня 1992 року, Конвенція набула чинності для України 9 вересня 1992 року), визначено, що особи, які прибувають повітряним транспортом мають мати дійсні паспортні документи та дійсні візи.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Указом Президента України від 26 липня 2005 року № 1131/2005 «Про встановлення безвізового режиму для громадян держав - членів Європейського Союзу, Швейцарської Конфедерації та Князівства Ліхтенштейн» встановлено, що без віз на строк до 90 днів мають право в'їжджати в Україну тільки громадяни держав - членів Європейського Союзу.

Статтею 11 Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнює Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності (далі-Протокол), прийнятий резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї ООН 15 листопада 2000 року (протокол ратифіковано Законом України № 1433-IV від 4 лютого 2004 року, набув чинності для України 21 травня 2004 року) передбачено, що кожна Держава-учасниця вживає законодавчих та інших відповідних заходів для попередження і виявлення незаконного ввозу мігрантів. У відповідних випадках такі заходи включають встановлення для комерційних перевізників, у тому числі будь-якої транспортної компанії або власника зобов'язання переконатися у тому, що всі пасажири мають документи, необхідні для в'їзду до приймаючої держави (пункт 3 статті 11 Протоколу). Кожна держава-учасниця вживає необхідних заходів, відповідно до свого внутрішнього законодавства для того, щоб передбачити санкції за порушення зобов'язання, встановленого в пункті 3 статті 11 Протоколу.

Незважаючи на наявність вказаних положень міжнародних нормативно-правових актів про покладення зобов'язання на перевізників приймати заходи щодо перевірки наявності у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до приймаючої держави, позивачем не прийнято необхідних заходів щодо перевірки наявності у пасажира - особи без громадянства Бельгії ОСОБА_5 (ОСОБА_5) документів необхідних для в'їзду в Україну.

За приписами частини першої статті 1 Закону № 2920-III підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що під час прийняття рішення про розмір штрафу враховано, що позивач не довів, що документи, надані йому пасажиром перед початком міжнародного пасажирського перевезення, дали йому достатні підстави вважати, що пасажир мав документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, транзиту, більш того, невиконання свого обов'язку він пояснює діями інших суб'єктів, хоча не надав доказів, які саме ним дії вчиненні для запобігання правопорушення.

Крім того, під час апеляційного розгляду встановлено, що протягом 2014 року Авіакомпанія 79 разів (у 44 випадках застосовано мінімальний розмір штрафу - 8500 грн) притягувалася до відповідальності за порушення вимог Закону № 2920-III, що свідчить про системний характер порушення вимог чинного законодавства, а тому колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про належний розмір застосованого штрафу.

Щодо посилань Авіакомпанії на відсутність копії сторінок паспортного документу особи без громадянства Бельгії ОСОБА_5, які б спростовували наявність віз, то позивачем не надано доказів видачі такої візи.

Між тим, в матеріалах справи містяться усі сторінки пред'явленого проїзного документу пасажира, а судом апеляційної інстанції встановлено відсутність необхідної візи.

Крім того, колегія суддів звертає уваги, що суд першої інстанції, скасувавши постанову № 219 лише в частині накладення штрафу в розмірі 8500 грн, фактично визначив розмір штрафу, чим перебрав на себе дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, які надані йому чинним законодавством.

За таких обставин, доводи касаційної скарги зазначеного висновку не спростовують та не дають підстав вважати оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авіокомпанія «Міжнародні авіалінії України» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов