Ухвала суду № 56910579, 30.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 р.Справа № 816/3440/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Резніченко Ю.В.

за участю представника позивача Коломієць Є.Є.

представника відповідача Чайки М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2015р. по справі № 816/3440/15 за позовом Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне багатопрофільне підприємство «ТЕХНІКС» звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, в якому просило суд визнати протиправними дії відповідача, вчинені під час перевірки та оформлення акту від 30.01.2015 року №283/16-01-22-01-09/31174870 стосовно позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Логан Груп» (код за ЄДРПОУ 39171636) за вересень 2014 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2015 року №0000132301. (а.с.5-11 т.1)

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 року адміністративний позов в частині визнання протиправними дій, вчинених під час перевірки та оформлення акту від 30.01.2015 року №283/16-01-22-01-09/31174870 стосовно приватного багатопрофільного підприємства «ТЕХНІКС» (код за ЄДРПОУ 31174870) по взаємовідносинах з ТОВ «Логан Груп» (код за ЄДРПОУ 39171636) за вересень 2014 року. залишено без розгляду (а.с.191-192 т.3)

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2015 року №0000132301. (а.с.193-197 т.3)

Позивач, ПБФ «ТЕХНІКС», не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 року по справі, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. (а.с.209-220 т.3)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вищевказана постанова суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт вказує, що податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту лише за умови здійснення господарської операції. При цьому, апелянт стверджує, що первинними документами в повному обсязі підтверджується відображення у бухгалтерському та податковому обліку ПБП «ТЕХНІКС» господарських операцій із контрагентом ТОВ «Логан Груп» та подальше використання у власній господарській діяльності відповідних товарів, отриманих в оренду.

Представник позивача підтримував доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та наполягав на залишенні її без задоволення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

ПБП «ТЕХНІКС», код за ЄДРПОУ 31174870, зареєстроване як юридична особа з 12.10.2000 року, перебуває на обліку в податкових органах як платник податків та є платником податку на додану вартість з 18.10.2000 року. (а.с.30-32 т.2)

У період з 19.01.2015 року по 23.01.2015 року контролюючим органом, на підставі наказу від 19.01.2015 року № 66 та направлення від 19.01.2015 року № 40, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПБП «ТЕХНІКС» по взаємовідносинах з ТОВ «Логан Груп» (п.н. 39171636) за вересень 2014 року, за результатами якої складено акт від 30.01.2015 року №283/16-01-22-01-09/31174870. (а.с.14-35, 115-116 т.1)

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, пп.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, пп.201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, пп.1 та 2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.5 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 року №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071, внаслідок чого занижено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за вересень 2014 року на суму 2536000,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у м.Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000132301 від 20.12.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом у розмірі 3804000,00 грн., в тому числі за основним платежем 2536000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1268000,00 грн. (а.с.12-13 т.1)

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржене до контролюючих органів вищих рівнів. Так, рішенням Головнного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 19.05.2015 року №2051/10/10-31-10-04-11 про результати розгляду скарги та рішенням Державної фіскальної служби України від 07.08.2015 року № 16691/6/99-99-10-01-01-25 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення №0000132301 від 20.12.2015 року залишено без змін. (а.с.36-45, 46-50 т.1)

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову ПБП «ТЕХНІКС», суд першої інстанції виходив з того, що наявність податкової накладної є обовязковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Надані позивачем документи у своїй сукупності не містять жодного доказу наявності в орендодавців хоча б якого-небудь обладнання та його переміщення у просторі від орендодавців до орендаря і одержання останнім. При цьому, сама лише наявність кваліфікованого персоналу не може свідчити про реальність спірних господарських операцій щодо оренди обладнання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено положеннями статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно абзацу «а» пункту 198.1 якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Положеннями п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч.2 ст.3 даного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, будь-які господарські операції можуть відображатись платником податків у податковому обліку лише в разі наявності відповідних записів за даними бухгалтерського обліку такого платника. При визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість платник податку має враховувати саме дані бухгалтерського обліку, які (дані) мають в повній мірі відображати зміст конкретної господарської операції.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, про реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредиту з ПДВ свідчать обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення економічної доцільністі та зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені належним чином складеними та своєчасно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких платник податку формує дані податкового обліку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Як вбачається із матеріалів справи, між ПБП «ТЕХНІКС» та ТОВ «Логан Груп» було укладено договір оренди обладнання від 30.07.2015 року №30/07-14, з урахуванням специфікації №1 «Комплект технологічного обладнання для буріння свердловин типу ZJ40» та додатків №№1/2, 2 «Перелік виробничого обладнання та розмір орендної плати за його користування». (а.с.57-66 т.1)

На підставі вказаного договору ТОВ «Логан Груп» надало в оренду ПБП «ТЕХНІКС» обладнання, а саме: бурові самохідні установки для обертального буріння свердловини типу ZJ-40, телеметричні безкабельні системи, гвинтові вибійні двигуни, опірно-центруючі елементи бурильної колони, торцеві фрези, ємності для зберігання розчину, жолоби зливні з основою, ємності доливні з основою, трути бурильні тощо.

Позивачем, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту у вересні 2014 року за рахунок здійснення фінансово-господарських операцій із ТОВ «Логан Груп», надано до матеріалів справи копії наступних документів: податкових накладних (а.с.88-104 т.1), реєстр виданих та отриманих податкових накладних (а.с.211-218 т.1), актів приймання-передавання обладнання та актів приймання-передавання наданих послуг (а.с.67-87, 200-203 т.1), оборотно-сальдової відомості по рахунках 631 «Контрагенти; Замовлення» та 01 «Місця зберігання; Необоротні активи» (а.с.204 т.1, а.с.146-147 т.3), виписок по рахункам (а.с.219-234 т.1).

Проте вони не в повній мірі розкривають зміст господарських операцій з надання в оренду виробничного обладнання. Так, в актах приймання-передавання обладнання в оренду та повернення з оренди відсутня будь-яка інформація, яка б дала можливість ідентифікувати обладнання, що передається позивачу, а у подальшому повертається ТОВ «Логан Груп» (заводський номер тощо).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ПБП «ТЕХНІКС» не долучено до матеріалів справи жодного документу, на підтвердження відображеної позивачем у оборотно-сальдовій відомості балансової (залишкової) первісної вартості орендованого обладнання. Так само, не містять жодних відомостей щодо вартості орендованого обладнання й акти приймання-передавання обладнання та договір оренди обладнання від 30.07.2014 року №30/07-14 і додаток №1 до нього. При цьому, вартість переданого в оренду обладнання мала бути вказана в переліку переданого обладнання (пункт 1.2 договору).

Також, ПБП «ТЕХНІКС» не надано відомостей про переміщення у просторі (транспортування) згаданого обладнання для буріння.

Надані до матеріалів справи позивачем відомості про наявних у ПБП «ТЕХНІКС» працівників, враховуючи навіть тих, що прийняті підприємством на роботу значно пізніше, ніж відбувалися спірні господарські операції, документи про освіту працівників, підвищення їх кваліфікації, а також проведення атестації відповідних робочих місць та штатний розклад піжприємства. (а.с.115-250 т.2, а.с.1-125 т.3) самі по собі не можуть свідчити про реальність договору оренди обладнання від 30.07.2015 року №30/07-14,

Однак, позивачем не надано відомостей про фактичний допуск працівників до виконання робіт за допомогою орендованого обладнання, закріплення такого обладнання за співробітниками підприємства, проведення з ними інструктажів тощо.

На підтвердження використання орендованого у ТОВ «Логан Груп» обладнання в межах господарської діяльності позивачем надано до матеріалів справи копію дозволу від 19.03.2013 року №112.13.53-09.10 на виконання робіт підвищеної небезпеки (а.с.126-127 т.3) та копії договорів підряду на виконання робіт з капітального ремонту свердловини, укладених з ТОВ «Карпатигаз», та додатки до них, а також виписки по рахункам. (а.с.235-248 т.1, а.с.1-29 т.2, а.с.145 т.3).

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що дані документи не містять відомостей про використання саме орендованого у ТОВ «Логан Груп» обладнання. Крім того, в додатках №2 до договорів на виконання робіт з капітального ремонту свердловин вказаний перелік основного обладнання, яке мало використовуватися ПБП «ТЕХНІКС» для виконання робіт на свердловинах замовника ТОВ «Карпатигаз». Проте, до такого переліку основного обладнання не входить більша частина бурильного обладнання, яке орендувалось ним у ТОВ «Логан Груп».

Будь-яких інших доказів використання у своїй господарській діяльності зазначеного обладнання позивачем не надано.

Доводи представника позивача під час апеляційного розгляду справи про відсутність власних бурових установок оскільки згідно договорів від 02.07.12 №02/07-1 та №02/07-2 бурові установки ZJ40 (заводські номери №11127 та №12145) були реалізовані TOB «ВБ «Левадник спростовуються запереченнями відповідача та наданами додатковими матеріалами.

Згідно наданих в підтвердженя виконання умов вищевказаних договорів видаткових та податкових накладних датованих від 02.08.12 в графі найменування товару зазначено «Бурова установка, самохідна для обертання буріння свердловини», проте податкові та видаткові накладні не містть даних про наявність заводських номерів та марки бурильного обладнання.

Проте, як вбачається з наданого представником відповідача акту державного технічного огляду технологічних транспортних засобів від 24.07.13, тобто після укладання договорів від 02.07.12 №02/07-1 та №02/07-2 , ПБП «Тєхнікс» проведено щорічний технічний огляд технологічних транспортних засобів (в т. ч. бурові установка ZJ40 заводський номер №11127 та №12145) за участю директора Діварова М.А, тобто бурові установка ZJ40 заводський номер №11127 та №>12145) перебували у власності позивача після 02.08.12 року.

Відповідно до вимог «Порядку проведення державного технічного огляду великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів", затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки; охорони праці та гірничого нагляду, від 27.01.2010, № 9 (далі Порядок №9) згідно п. 12 за результатами державного технічного огляду ETIД складається:

акт державного технічного огляду технологічних транспортних засобів за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (при проведенні щорічного державного технічного огляду технологічного транспортного засобу).

Зазначені акти підписуються експертами ЕТЦ та власником технологічного транспортного засобу, у присутності якого було проведено державний технічний огляд, та

завіряються особистим штампом експерта ЕТЦ, підписом власника зазначеного транспортного засобу або штампом чи печаткою власника технологічного транспортного засобу (для юридичних осіб)

Наявність підпису директора ПБП «Тєхнікс» в акті державного технічного огляду технологічних транспортних засобів від 24.07.13 свідчить про те, що бурові установка ZJ40 заводський номер №11127 та №>12145) перебували у власності позивача.

Крім того, згідно листа ГУ Держпраці Київської області від 23.02.16 №11/1784 :

1. Дозволи на виконання робіт та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки станом на серпень-вересень 2014 року ТзОВ «Логан Груп» (код ЄДРГІОУ - 39171636). Головним управлінням Держпраці не видавалися.

2. Інформація про ТзОВ «Логан Груп» (код ЄДРГГОУ - 39171636) щодо ідентифікації і обліку об'єктів підвищеної небезпеки та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки в Головному управлінні Держпраці відсутня.

3.3а ТзОВ «Логан Груп» (код ЄДРПОУ - 39171636 великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування в Головному управлінні Держпраці не зареєстровано.

Доводи апеляційної скарги про наявність висновків судової економічної експертизи від 07.05.2015 року №3883 по кримінальному провадженню №32014170000000065, проведеної на підставі постанови старшого слідчого з ОВС слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України від 03.04.2015 року, якими не підтверджено згідно наданих на експертизу документів висновки акту перевірки від 30.01.2015 року №283/16-01-22-01-09/31174870. (а.с.48-114 т.2) не можуть бути прийняті до уваги , оскільки в межах того кримінального провадження не досліджувалися взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Логан Груп»

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2015р. по справі № 816/3440/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 04.04.2016 р.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П.Судді(підпис) (підпис) Старосуд М.І. Яковенко М.М.