Ухвала суду № 56910356, 29.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 750/571/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.02.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати рішення управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо відмови у наданні ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються із тимчасово-окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції протиправними;

- зобов'язати управління правці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради призначити виплату ОСОБА_2 з часу подання заяви (29.12.2015) щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої постановою КМ України № 505 від 01.10.2014.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.02.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеною вище постановою відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2014 позивач отримала статус переміщеної особи, після чого оформила в управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради щомісячну адресну допомогу.

Виплата зазначеної допомоги здійснюється на підставі Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014, відповідно до п. 2 якого грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

22.01.2015 Міністерством соціальної політики України на адресу структурних підрозділів соціального захисту населення обласних та Київської міської державних адміністрацій було надіслано лист про організацію роботи забезпечення соціального захисту сімей військовослужбовців, в якому зазначалося, що питання надання сім'ям військовослужбовців щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, слід розглядати у разі, якщо військовослужбовець не забезпечується житловим приміщенням та не отримує виплат на зазначені цілі.

29.12.2015 позивач звернулась до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради із заявою про виплату щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються із тимчасово-окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

14.01.2016 управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради позивачу було надіслано повідомлення № 05-06/558 про відмову у призначенні допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У своєму повідомленні відповідач посилається на роз'яснення міністерства соціальної політики України № 684/0/14-15/5 від 22.01.2015 та листа військової частини А 4444 від 14.01.2015 про отримання компенсації за піднайом житла з 17.11.2014.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що щомісячна адресна допомога особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та грошова компенсація за піднайом (найом) житла, що передбачена Порядком виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил України за піднайом (найом) ними житлових приміщень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 № 450, мають різну правову природу, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відмова управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про призначення допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг прийнята правомірно, оскільки позивач не може одночасно отримувати грошову компенсацію за піднайом житла та адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Грошова компенсація за піднайом жилого приміщення виплачується: особам офіцерського складу у разі, коли вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби, не отримали за рахунок держави грошову компенсацію за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина не орендує для них та членів їх сімей житло; курсантам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які мають сім'ї, у разі ненадання їм жилої площі в сімейних гуртожитках, відсутності таких гуртожитків та жилого приміщення за місцем проходження ними військової служби (навчання).

Виплата грошової компенсації здійснюється за розрахунком (заявкою) потреби в коштах на компенсацію за піднайом житла, який подає військова частина (установа) на наступний місяць, та до 20 числа кожного місяця до ГКЕУ ЗС України. Заявки повинні містити обґрунтування потреби в коштах та детальні розрахунки. Заявки підписуються командиром (начальником) військової частини (установи, організації), начальником фінансового органу та посадовою особою, яка наказом командира (начальника) визначена відповідальною за зазначений напрямок.

Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. 10 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами.

Щомісячна адресна допомога особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, здійснюється на підставі Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014.

Відповідно п. 2 вищевказаного Порядку грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що щомісячна адресна допомога надається особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а грошова компенсація за піднайом (найом) житла, що передбачена Порядком виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних сил України за піднайом (найом) ними житлових приміщень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 № 450, мають різну правову природу.

Колегія суддів звертає увагу, що лист Міністерства соціальної політики України, на який посилається відповідач, обґрунтовуючи законність оскаржуваної відмови, не є нормативним актом та не є підставою для припинення щомісячної адресної допомоги, а інших підстав припинення виплати адресної допомоги відповідачем не наведено.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.10.2015 у справі № К/800/34022/15.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015).

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» становив 1 378 грн.

З позовної заяви позивача вбачається, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру (визнати рішення управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо відмови у наданні їй щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються із тимчасово-окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції протиправними; зобов'язати управління правці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради призначити виплату ОСОБА_2 з часу подання заяви (29.12.2015) щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої постановою КМ України № 505 від 01.10.2014). Отже, ставка судового збору за подачу позову становила: (1 378 х 0,4) х 2 = 1 102, 40 грн. А ставка судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 212, 64 грн. (1 102, 40 х 110 %).

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання апеляційної скарги від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015), а також те, що від відповідача 28.03.2015 надійшов лист з платіжним доручення № 1396 від 25.03.2016 про сплату судового збору в розмірі 606, 32 грн., колегія суддів зазначає, що відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 606, 32 грн. (1 212, 64 - 606, 32).

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.02.2016 - без змін.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 606, 32 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.