Ухвала суду № 56910337, 31.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5062/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

31 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на окрему ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року та на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТИСЕПТИК» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Разом з тим, за неналежне виконання своїх обов'язків, на представника відповідача оголошено окрему ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року.

Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційні скарги, в яких останній просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, та скасувати протиправну, на його думку, окрему ухвалу суду.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на окрему ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року підлягає задоволенню, однак апеляційна скарга на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну планову невиїзну перевірку ТОВ «Антисептик» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, за результатами якої складено Акт від 31.07.2014 №405/10-04-22-20/38306566 (далі - Акт перевірки).

Згідно Акту в ході перевірки не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «АНТИСЕПТИК» з контрагентами- ТОВ «ФОБОС-О» та ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» у періоді січень 2014 року та, відповідно, не встановлено факту реального здійснення господарської операції при придбанні посередницьких послуг від постачальника- виконавця ТОВ «ФОБОС-О» та придбанні товару від ТОВ «ВЕРБЕНА-Н».

Також зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 76 141,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Бориспільською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення віл 26.08.2014. №0000772220 на загальну суму 95 176,00 грн., з яких 76 141,00 грн. - основний платіж, та 19 035,00 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись із вказаним рішенням та діями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати такі дії протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства. Разом з тим, під час розгляду даної справи по суті позовних вимог, судом було встановлено зловживання представником відповідача правом звернення до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи та оголошення перерви у судовому засіданні, у зв'язку із чип посадовій особі податкового органу оголошено окрему ухвалу.

Однак, колегія суддів не може погодитись в повній мірі із такими висновками суду першої інстанції, мотивуючи свою позицію наступним.

Щодо оскарження постанови Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З сукупного аналізу підпунктів 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, між ТОВ «АНТИСЕПТИК» (Замовник) і ТОВ «ФОБОС-О» (Посередник) 15.11.2013 укладено договір на посередницькі послуги № 1511/п.

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 даного договору посередник взяв на себе зобов'язання в порядку та на умовах, передбачених договором, провести від імені та за рахунок Замовника провести переговори по підписанню договору на роботи з вогнезахисної обробки, налагодити співпрацю на взаємовигідних умовах з замовником та безпосереднім виконавцем робіт, виконувати функції оперативної координації процесом. Брати участь у вирішенні неузгоджених виробничих питань; у разі збільшення обсягів, провести переговори по підписанню додаткових угод на їх виконання.

За надані послуги, визначені у п.1.1 цього Договору, Замовник сплачує Посередникові кошти у розмірі 12 % від суми Акту приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2 або від суми авансу за виконання робіт з вогнегасної обробки по Договору, підписаному за допомогою Посередника на вогнегасні роботи.

На виконання договору на посередницькі послуги № 1511/п ТОВ «ФОБОС-О» надав послуги щодо укладення договору і 02.12.2013 року між ТОВ «АНТИСЕПТИК» та ПП «АВТОЛОМ-ПЛЮС» укладено договір №02/12-А на виконання вогнезахисних робіт, загальна ціна даного контракту складає 848 145,52 грн., у т.ч. вартість матеріалів Замовника - 752 942,52грн., вартість виконаних робіт - 95 203,00 грн.

ТОВ «АНТИСЕПТИК» є виконавцем вогнезахисної обробки металевих та дерев'яних конструкцій, кабельної продукції та інших протипожежних робіт згідно ліцензії серії АЕ № 184108, виданої згідно рішення № 1086/4362/2012 від 15.11.2012 Державної інспекції техногенної безпеки України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «ФОБОС-О надано позивачу посередницькі послуги в укладенні договору на виконання вогнезахисних робіт , що підтверджується: Договором №02/12-А на виконання вогнезахисних робіт; Податковою накладною від ТОВ «ФОБОС-О» № 27028 від 28.01.2014 на суму 11 400,00 грн.; Актом виконаних робіт від ТОВ «ФОБОС-О» № 27028 від 28.01.2014 на суму 11 400,00грн.; Рахунком від ТОВ «ФОБОС-О» № 27028 від 28.01.2014 на суму 11 400,00грн.; Актом приймання-передачі виконаних робіт типової форми КБ -2, що підтверджує реальність виконаних робіт; Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3; Банківською випискою, що підтверджує оплату виконаних робіт ТОВ «ФОБОС-О» у розмірі 12 відсотків від суми Акту;

Судова колегія наголошує, що вказані документи оформлені у відповідності до чинного законодавства, підписано посадовими особами ТОВ «АНТИСЕПТИК», ПП «АВТОЛОМ-ПЛЮС», ТОВ «ФОБОС-О» та завірено печатками.

Крім того судом встановлено, що між ТОВ «АНТИСЕПТИК» (Покупець) і ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» (Постачальник) 15.01.2014 укладено договір № 151.

Згідно даного договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві Товар протягом усього терміну дії договору згідно узгодженого сторонами графіку поставки.

Прийняття кожної партії Товару здійснюється тільки Покупцем.

Ціна на кожну партію поставки окремого виду Товару узгоджуються сторонами (номенклатура, кількість, ціна Товару фіксується в накладних, що підтверджують факт приймання-передачі Товару, згідно яких в подальшому відбуваються розрахунки).

На виконання договору ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» здійснило ряд поставок Товару, який в подальшому використано на об'єктах, де ТОВ «АНТИСЕПТИК» здійснювало роботи з вогнезахисту, що підтверджується: Договором від 15.01.2014 року №151; Податковою накладною № 26010 від 27.01.2014 на суму 311 260,00 грн.; Видатковою накладною № 26010 від 27.01.2014 на суму 311 260,00 грн.; Рахунком № 26010 від 23.01.2014 на суму 31 1260,00 грн.; Видатковою накладною № 27032 від 28.01.2014 на суму 49 992,00 грн.; Податковою накладною № 27032 від 28.01.2014 на суму 49 992,00 грн.; Рахунком № 27032 від 28.01.2014 на суму 49 992,00 грн.; Податковою накладною № 28017 від 29.01.2014 на суму 13 809,67 грн.; Видатковою накладною № 28017 від 29.01.2014 на суму 13 809,67 грн.; Рахунком від ТОВ «ВЕРБЕНА -Н» № 28017 від 29.01.2014 на суму 13 809,67 грн.; Податковою накладною № 30139 від 31.01.2014 на суму 24 304,50 грн.; Видатковою накладною № 30139 від 31.01.2014 на суму 24 304,50 грн.; Рахунком № 30139 від 31.01.2014 на суму 24 304,50 грн.; Актом списання № 3 від 28.02.2014; Актом списання матеріалів № 1 від 31.01.2014; Актом списання матеріалів № 2 від 31.01.2014; Актом списання № 4 від 31.01.2014; Актом списання матеріалів № 1 від 27.02.2015.

Крім того, варто відмітити, що на дату укладення та виконання договорів зазначені контрагенти були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платників ПДВ.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що за даними господарськими операціями відбулися як зміни зобов'язань, так і рух активів - матеріальних ресурсів, що підтверджується наданими до суду документами. Претензій щодо виконання робіт у позивача до контрагентів не було ані по строках виконання робіт (послуг), а ні по якості їх виконання. Таким чином, укладені договори були спрямовані на реальні настання правових наслідків, і такі наслідки підтверджуються відповідними актами виконаних робіт.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного надання посередницьких послуг в укладенні договору на проведення вогнезахисних робіт вказує, що ТОВ «АНТИСЕПТИК» співпрацювало з ТОВ «ФОБОС-О» - уклало реальний договір з ПП «АВТОЛОМ-ПЛЮС» та здійснювало витрати на придбання товарів у ТОВ «ВЕРБЕНА-Н», робіт для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що якщо платник податку на додану вартість, придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими первинними документами, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо оскарження окремої ухвали Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 166 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Слід зазначити, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Окрема ухвала дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності. Тобто, окрема ухвала є реакцією на ті порушення, що не усуваються постановою, а також на причини й умови вчинення порушень, щоб запобігти їх повторенню.

Крім цього, згідно ч.1 ст. 165 КАС України, ухвала, що викладається окремим документом, в тому числі і окрема ухвала, має складатися, зокрема, з мотивувальної частини, в якій суд визначає та вказує мотиви і підстави з яких суд дійшов висновку для винесення окремої ухвали: вказує на справжні причини й умови, які сприяли вчиненню порушення з посиланням на конкретні норми закону, положення якого порушені; які саме права і свободи особи порушено: закон, яким керувався суд, постановляючи окрему ухвалу; резолютивної частини, в якій суд зазначає свої висновки у формі можливих рекомендацій щодо усунення таких підстав.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, представник відповідача зловживає наданим законом правом звернення до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи та оголошення перерви у судовому засіданні, умисно створює обставини, які перешкоджають розгляду справи в розумні строки.

Однак, судова колегія не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції та вважає їх передчасними, з огляду на наступне.

Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення, на обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача посилався, зокрема, на те, що висновки про порушення ТОВ «Антисептик» вимог податкового законодавства ґрунтуються, у т.ч. на обставинах, встановлених в ході досудового розслідування по матеріалах, внесених до ЄРДР №32014100000000051 за фактом незаконного нарахування податкового кредиту з ПДВ. З метою надання додаткових доказів на підтвердження обґрунтованості заперечень проти позову представник відповідача просив суд оголосити перерву у судовому засіданні.

Протокольними ухвалами суду від 10.12.2015, 13.01.2016, 21.01.2016 року судові засідання викладались у зв'язку із тим, що представником відповідача не надавались суду витребовувані відомості щодо результатів розслідування по матеріалах внесених до ЄРДР за №32014100000000051.

На підтвердження своїх дій, представником відповідача надано пояснення, з яких вбачається, що у зв'язку з відсутністю у Бориспільській ОДПІ матеріалів досудового провадження внесеного до ЄРДР №32014100000000051 за фактом незаконного нарахування податкового кредиту з ПДВ (які витребовувались неодноразово), представником відповідача підготовлено та направлено запит від 16.01.2016№430/7/10-36-10 до СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві, яким проводилось досудове розслідування по матеріалам, які внесені до ЄРДР №32014100000000051 за фактом незаконного нарахування податкового кредиту з ПДВ, з необхідністю надати інформацію щодо стану кримінального провадження в строк до 20.01.2016 (копія наявна в матеріалах справи).

Станом на 20.01.2016 відповідь до ГУ ДФС у Київській області від СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві не надходила, у зв'язку з чим, у судовому засіданні яке відбулось 21.01.2016 за клопотанням представника відповідача було залучено всі запити скеровані на отримання інформації щодо кримінального провадження та заявлено клопотання про оголошення додаткової перерви у судовому засіданні для надання доказів.

З метою прискорення отримання відповіді, управлінням правової роботи ГУ ДФС у Київській області не одноразово, повідомляло представників інформаційно- аналітичного забезпечення СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві, щодо необхідності надання відповіді для посилення доказової бази у суді по справі №810/5062/15.

27.01.2016 року у судовому засіданні представник Бориспільської ОДПІ повідомив суд, що станом на 27.01.2016 від СУ ФР ГУ ДФС у м. Киві відповідь не надійшла, у зв'язку із чим відсутня можливість надати суду витребовувані документи, зокрема по матеріалам досудового провадження внесеного до ЄРДР №32014100000000051.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що представником відповідача вживались всі можливі дії для виконання покладених на нього содом зобов'язань, зокрема щодо надання витребовуваних документів по матеріалам досудового провадження внесеного до ЄРДР №32014100000000051, а отже висновок суду у вигляді оголошення окремої ухвали є передчасним, у зв'язку із чим ухвала підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 165, 166, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року - залишити без задоволення, а постанову без змін.

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на окрему ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року задовольнити.

Скасувати окрему ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.