Ухвала суду № 56910309, 31.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1939/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

31 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Герасимчук Н.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Марущак В.І., Кохан В.М.,

від відповідача Панасюк Ю.О.,

від третьої особи Стеценко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МВІ» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив:

- визнати протиправними дії посадових і службових осіб державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «МВІ» на підставі наказу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 12.12.2014 №215 та внесення до акту даної перевірки висновків про недостовірність угод, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «МВІ» з приватним підприємством «Ін Кар», товариством з обмеженою відповідальністю «Бмк - сфера», приватним підприємством «Буд - Системс», товариством з обмеженою відповідальністю «Тексоник» в період 01.08.2014 по 30.09.2014;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.01.2015 №0000192202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 20.01.2015 №0000192202. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині про задоволення позову, відповідач та третя особа оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційних скаргах апелянти просять скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Постанова суду першої інстанції в частині про відмову у задоволенні позову сторонами не оскаржується та судом не переглядається.

Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «МВІ» з питань щодо придбання товарів у приватного підприємства «Ін Кар», товариства з обмеженою відповідальністю «БМК - Сфера», приватного підприємства «Буд - Системс», товариства з обмеженою відповідальністю «Тексоник» за період з 01.08.2014 по 30.09.2014.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 26.12.2014 №3260/26-53-22-01-21/34426301, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 304 570,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2015 №0000192202, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 456 855,00 грн., у тому числі: 304 570,00 грн. - за основним платежем, 152 285,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вказане рішення податкового органу протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову та скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що господарські відносини позивача з наступними контрагентами: ПП «Ін Кар», ТОВ «Бмк - сфера», ПП «Буд - Системс», ТОВ «Тексоник» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги і матеріальні цінності, що придбавалися позивачем у вказаних підприємств, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності платника прдатків при здійсненні вказаних операцій та безпідставності тверджень відповідача про неправомірне формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наслідками таких операцій.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки господарські операції позивача з його контрагентами: ПП «Ін Кар», ТОВ «Бмк - сфера», ПП «Буд - Системс», ТОВ «Тексоник» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цими контрагентами через відсутність у них адміністративно-господарських можливостей для ведення господарської діяльності та порушення податкового законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «МВІ» (покупець) та приватним підприємством «Ін Кар» (постачальник) укладено договір поставки від 04.08.2014 №0408/14-ОД, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю будівельні матеріали належної якості, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його повну вартість у строки, встановлені цим договором.

Також між товариством з обмеженою відповідальністю «МВІ» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тексоник» (постачальник) укладено договір поставки від 12.08.2014 №1208/14-ОД, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити покупцю будівельні матеріали належної якості, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його повну вартість в строки, передбачені даним договором.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів позивачем надано наступні копії первинних документів: видаткові та податкові накладні, платіжні доручення.

На підтвердження переміщення товару позивачем надано копії товарно-транспортних накладних.

З вказаних документів судом встановлено, що ТОВ «МВІ» придбало у ПП «ІН КАР» будівельні матеріали, а саме штукатурку для машинного нанесення МР 75, Knauf та у ТОВ «Тексоник» - придбало будівельні матеріали, а саме штукатурна суміш Бауміт МРІ.

На підтвердження використання вказаних будівельних матеріалів у власній господарській діяльності позивачем надано договір підряду № ММ 060314 від 06.03.2014 з ТОВ «БК «Інтергал-Буд» на об'єктах «Будівництво житлового торговельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та наземно-підземним паркінгом по вул. Михайла Драгоманова, 2 в Оболонському районі м. Києва. Житловий будинок №3» та договір підряду № СМ 120813 від 12.08.2013 з ТОВ «БК «Інтергал-Буд» на об'єкті «Житловий комплекс з торгово-офісними об'єктами та паркінгом на вул. Сурикова, 3 у Солом'янському районі м. Києва. Перший пусковий комплекс. Перша черга» та акти виконаних робіт.

Посилання податкових органів на ненадання позивачем сертифікатів відповідності на придбаний товар колегією суддів відхиляються у зв'язку з тим, що вказані документи не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а надані первинні документи на підтвердження господарських операцій з ПП «ІН КАР» та ТОВ «Тексоник» їх фактичне здійснення підтверджують.

Крім цього, між ТОВ «МВІ» (замовник) та ПП «Буд-Системс» (підрядник) укладено договір підряду від 01.08.2014 №0108/14-ОД, відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується на свій ризик власними залученими силами та засобами у відповідності до проектної документації, умов відповідного договору, чинних будівельних норм і правил, в обумовлений договором строк виконати опоряджувальні роботи, роботи з облицювання та стяжку на об'єкті та передати замовнику закінчені роботи.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору від 01.08.2014 №0108/14-ОД; додатку до договору - твердого кошторису; накладної на переміщення; довідки про вартість виконаних будівельних робіт; актів про приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, платіжних доручень.

Між ТОВ «МВІ» (замовник) та ТОВ «БМК Сфера» (підрядник) укладено договір підряду від 15.07.2014 №1507/14-ОД, відповідно до якого, підрядник зобов'язується на свій ризик власними та залученими силами та засобами у відповідності до проектної документації, умов цього договору, чинним будівельних норм і правил, в обумовлений договором строк виконати опоряджувальні роботи, роботи з облицювання та стяжку на об'єкті та передати замовнику закінченні роботи.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору від 15.07.2014 №1507/14-ОД; додатку до договору-твердого кошторису; накладної на переміщення; довідок про вартість виконаних будівельних робіт; актів про приймання виконаних будівельних робіт; податкових накладних.

З метою підтвердження використання отриманих за вказаними договорами послуг у власній господарській діяльності позивачем надано копії договорів з товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтеграл - Буд» від 06.03.2014 №ММ060314 та від 12.08.2013 №СМ120813, на виконання яких були укладені спірні договори субпідряду.

Посилання податкових органів на ненадання позивачем проектної документації відповідно до умов договорів підряду колегією суддів відхиляються у зв'язку з тим, що вказані документи не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції позивача з «Буд-Системс» і ТОВ «БМК Сфера» мали реальний характер.

Враховуючи те, що виконання умов договорів підтверджується дослідженими в судовому засіданні первинними документами, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій та зазначає, що формальна невідповідність первинних документів встановленим вимогам не може свідчити про безтоварний характер господарських операцій.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Посилання контролюючого органу на результати співставлення задекларованих позивачем податкових зобов'язань із зобов'язаннями його контрагентів не приймаються судом до уваги у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг, на які посилаються контролюючі органи, не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Доводи контролюючого органу про відсутність трудових ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не свідчить про неможливість залучення орендованих ресурсів.

Враховуючи те, що поставка товару та надання послуг позивачу підтверджена дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірного формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентами: ПП «Ін Кар», ТОВ «Бмк - сфера», ПП «Буд - Системс», ТОВ «Тексоник» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання договорів поставки та про надання послуг відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову в частині, що переглядається.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2016 року апелянтам відстрочено сплату судового збору по день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 5439,59 грн. підлягає стягненню з апелянтів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач - УДКСУ у Печерському р-ні, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 5439,59 грн. (п'ять тисяч чотириста тридцять дев'ять гривень 59 коп.).

Стягнути з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач - УДКСУ у Печерському р-ні, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 5439,59 грн. (п'ять тисяч чотириста тридцять дев'ять гривень 59 коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 04.04.2016

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.