Постанова № 56910295, 30.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 359/9671/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавський В.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 березня 2016 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Бистрик Г.М., Межевича М.В.

за участю секретаря Генчмазлумо І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області про призначення пенсії на пільгових умовах,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним до управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області (далі по тексту - Управління), в якому, просить суд визнати дії Управління щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», протиправними; скасувати рішення Управління від 15 липня 2015 року про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язати відповідача призначити йому пенсію на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2015 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області від 15 липня 2015 року про у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, без фіксації судового процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 виповнилось 55 років, що підтверджується копією паспорта громадянина України, виданого на його ім'я (а.с.6-7).

З копії трудової книжки, встановлено, що загальний його трудовий стаж складає 32 роки 10 місяців та 2 дні (а.с.10-16).

Тобто, загальний трудовий стаж ОСОБА_2 становить понад 32 роки

06.07.2015 року, ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах як працівнику, зайнятому повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених кабінетом Міністрів України.

Рішенням №3269 від 15.07.2015 року ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії. Підставою для такої відмови стала та обставина, що на момент прийняття рішення витребувати довідки за період роботи на заводах: «Донецьк сталь - металургійний завод», «Донецький казенний завод хімічних виробів», ПрАТ «Донецький електрометалургійний завод», які можуть підтвердити право позивача пільгову пенсію, на було неможливим через тимчасове припинення приймання поштових відправлень на території Донецької та Луганської областей.

Таким чином, відповідач прийшов до висновку про відмову в призначенні пенсії та в своєму рішенні вказав, що позивач набуде право на пенсію за віком при досягненні 60 річного віку (а.с.8).

Суд першої інстанції, прийшов до висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії, а тому зобов'язав відповідача призначити позивачу пенсії з дати звернення до відповідача з заявою, вважаючи, що в пенсійній справі померлого достатньо документів для підтвердження розміру пенсії.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Відповідно до частини 4 статті 13 Закону Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону, відповідно до п.«б» ч.1 якої особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, та які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до абз.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 09.08.1991 року №591 до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад та показників на підземних роботах, на роботах з особо шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів СРСР «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» від 26 січня 1991 року №10, було введено посаду «слюсара-ремонтника», а також вказана посада була включена до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач працював на посаді слюсара-ремонтника в ТОВ «Механічний завод», «Донецьк сталь», ПрАТ «Донецький електрометалургійний завод», та його страховий стаж становить 11 років 5 місяців 14 днів.

У зв'язку з чим, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність зобов'язати відповідача призначити пенсію позивачу на пільгових умовах, однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково оцінив лише записи трудової книжки без перевірки наявності підтверджувальних довідок.

Разом з тим, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України по даній категорії справ, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка.

Якщо трудової книжки немає, а також у разі, коли в ній немає належних записів або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймають довідки, виписки з наказів, особові рахунки й відомості на видачу зарплати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори й угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, що містять відомості про періоди роботи.

Коли втрачено документи про наявний стаж роботи й неможливо їх отримати внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних, з інших причин трудовий стаж установлюють на підставі показань не менш як двох свідків, які знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі із заявником.

У відповідності до ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією.

При визнанні права на пенсію на пільгових умовах до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або професіях незалежно від дати їх внесення до Списку за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики країни «Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 18.11.2005 року №383.

Тобто, після 22.08.1992 року стаж пільгової роботи підтверджується результатами атестації робочих місць за умовами праці.

Згідно з пунктами 1 і 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (набрала чинності з 21.08.1992 року), атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 4 вище згаданого Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Отже, необхідними умовами для виникнення у позивача права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10.09.2013 р. (справа №21-183а13) та від 25.11.14р. (справа №21-519а14).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вимога позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію задоволенню не підлягає.

Разом з тим, відповідно до ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін.

Так, відповідно до ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до абзацу третього п.1.7 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Також розділом 4 вказаного Порядку передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам'ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.

Тобто, колегія суддів приходить до висновку, що зазначеними вище положеннями Порядку встановлено обов'язок пенсійного органу перевіряти правильність оформлення заяви про призначення (переведення чи перерахунок) пенсії та наявності копій відповідних документів. А у разі відсутності необхідних документів, пенсійний орган повинен повідомити заявника про те, які документи необхідно подати додатково.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи відповідач не звертався до відповідних підприємств, на яких працював ОСОБА_2, з вимогою про надання відповідних документів щодо підтвердження трудового стажу позивача. Оскільки, починаючи з 27 листопада 2014 року припинено приймання потових відправлень до території Донецької та Луганської областей (а.с.28).

Тобто, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не було виконано свого обов'язку щодо вчинення всіх дій з перевірки документів для визначення наявності чи відсутності права на пенсію.

Так, на думку колегії суддів, відповідач не має правових підстав для відмови в призначенні пенсії без витребування, дослідження, та перевірки всіх документів, передбачених законодавством для визначення права особи на пенсію.

А тому рішення про відмову в призначенні пенсії винесено відповідачем передчасно, необґрунтовано, без дослідження відповідних документів та підлягає скасуванню.

При цьому, якщо на думку пенсійного органу певних документів не вистачає, то останній має витребувати невистачаючих документів, а не відмовляти в задоволенні заяви по суті відразу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зокрема, слід визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області№3269 від 15 липня 2015 року щодо відмови у призначенні пільгової пенсії позивачу з урахуванням висновків зазначених в мотивувальній частині даного рішення та зобов'язати відповідача розглянути подану позивачем заяву від 06.07.2015 року повторно за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення чи вчинити відповідні дії.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області - задовольнити частково.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2015 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області про призначення пенсії на пільгових умовах - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області№3269 від 15 липня 2015 року щодо відмови у призначенні пільгової пенсії на підставі п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 06.07.2015 року про призначення пільгової пенсії на підставі п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням висновків зазначених в мотивувальній частині даної постанови та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення чи вчинити відповідні дії.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (ЄДРПОУ 37838060) судовий збір у розмірі 267 (двісті шістдесят сім) грн. 96 коп. за подачу апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів до бюджету: 22030001).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Г.М. Бистрик

М.В. Межевич

Повний текст постанови виготовлено 04 квітня 2016 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Бистрик Г.М.