Постанова № 56910180, 31.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3628/14 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Герасимчук Н.А.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2,

від відповідача Яровий А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 1012/0008201703/81 від 30.04.2014 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

14 липня 2014 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

21 квітня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанова Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року скасовані, адміністративна справа направлена до Київського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

27 травня 2015 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

08 грудня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанова Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року скасовані, адміністративна справа направлена до Київського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів виходить з наступного.

Постановляючи ухвали від 21 квітня 2015 року та від 08 грудня 2015 року про направлення справи на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що під час нового розгляду суду необхідно надати належну оцінку наявним у справі доказам на предмет встановлення природи прощеного боргу.

Частиною 5 ст. 227 КАС України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

З огляду на викладене, колегією суддів встановлено наступне.

15.08.2007 року між позивачем (позичальником) та закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (кредитором) було укладено кредитний договір № CNL-0BB/046/2007.

Згідно з п. 2 вказаного договору банк взяв на себе зобов'язання надати, а позичальник прийняти кредит у сумі 40500,00 доларів США на споживчі цілі з датою остаточного погашення кредиту - 14.08.2022 р.

20.12.2011 року між позивачем (позичальником) та публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (кредитором) було укладено додатковий договір № 1 до договору № CNL-0BB/046/2007.

Згідно з пп. 2.1.1 п. 2.1 названого договору позичальник взяв на себе зобов'язання до 01.07.2011 року погасити боргові зобов'язання в розмірі 40881,12 доларів США еквівалентних 326440,56 грн. за курсом НБУ на дату оплати, та сплатити витрати кредитора на ведення претензійно-позовної роботи в сумі 1820,00 грн.

Відповідно до абз. 3 пп. 2.1.3 п. 2.1 даного договору за умови належного виконання позичальником умов договору № CNL-0BB/046/2007 та додаткового договору, кредитор взяв на себе зобов'язання здійснити анулювання (прощення) боргу в розмірі 10454,65 доларів США, еквівалентних 83531,60 грн. за курсом НБУ на дату підписання.

Листом від 05.12.2013 року №2893 публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» було повідомлено відповідача про факт прощення боргу позивача за договором № CNL-0BB/046/2007 у сумі 83531,60 грн.

14.03.2014 року податковим органом листом №1990/805/17-3 про надання пояснень та їх документального підтвердження було витребувано від позивача документи щодо отриманого від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в 2012 році додаткового блага.

20 березня 2014 року позивачем було надано відповідачу витребовувані документи.

На підставі наданих документів з 25 по 31 березня 2014 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01 січня по 31 грудня 2011 року, за результатами якої були встановлені порушення п. 120.1, ст.120 Податкового кодексу України, а саме - не подано податкову декларацію про майновий стан та отримані доходи в 2011 році; абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 162 ПК України, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 14012,14 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, від 30.04.2014 №1012/0008201703/81, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» у загальній сумі 17685,21 грн., з яких: 14012,17 грн. - за основним платежем; 3673,04 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що анулювання кредитної заборгованості, що включає заборгованість за пенею за несвоєчасне проведення розрахунків за кредитним договором є фактичним отриманням доходу в розумінні Податкового кодексу України в редакції станом на час існування спірних правовідносин та повинне визначатись як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

При вирішенні даного спору, суд враховує норми Податкового кодексу України на момент виникнення спірних правовідносин та зазначає, що згідно пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

За правилами абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) повідомлення платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; г) відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.

Згідно пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

В свою чергу, в силу підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що сума прощеного (анульованого) боргу є доходом особи, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб в порядку пункту 167.1 статті і пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України лише в частині суми прощеного (анульованого) боргу за тілом кредита.

При цьому анулювання кредитної заборгованості, що включає заборгованість за процентами (пенею) за несвоєчасне проведення розрахунків за кредитним договором не є фактичним отриманням доходу в розумінні Податкового кодексу України та не може визначатись як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.

За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним застосувати до спірних правовдносин абзац «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України у системному зв'язку з абзацом «б» пп.164.2.14 п.164.2 ст. 164 і пп.4.1.2 п.4.1 ст. 4 ПК України, та приходить до висновку, що борг у вигляді пені за кредитним договором, прощений кредитором, не є додатковим благом, з якого боржник повинен сплатити податок у розумінні абзацу «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України.

Сторонами не заперечується, що борг ОСОБА_4 в сумі 83531,60 грн., анульований (прощений) банком на підставі додаткового договору № 1 від 20.12.2011 до кредитного договору № CNL-0BB/046/2007 від 15.08.2007, є пенею, нарахованою за несвоєчасне виконання позичальником боргових зобов'язань.

З огляду на викладене, зазначений борг, прощений кредитором, не є додатковим благом у розумінні з якого боржник повинен сплатити податок у розумінні абзацу «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України.

Суд першої інстанції при вирішенні справи положень абзацу «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України не врахував та прийшов до помилкового висновку, що до 1 січня 2015 року операції з прощення (анулювання) боргу за відсотками та пенею за кредитами в іноземній валюті становили об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб, посилаючись на Закон України від 09.04.2015 № 321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань», який набрав чинності 07.05.2015.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що пеня, нарахована банком, відповідно до умов договору, за несвоєчасне проведення розрахунків за кредитним договором та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню. А відтак, дії позивача щодо не включення до річної податкової декларації за 2011 рік суми анульованої банком заборгованості в розмірі по нарахованій пені за користування кредитом, суд оцінює як такі, що відповідають даним нормам Податкового кодексу України, оскільки анульована банком пеня, не є доходом позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат зі сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області № 1012/0008201703/81 від 30.04.2014.

Стягнути з Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 09100) витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 577,22 грн. (шість тисяч грн. 22 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Повний текст постанови виготовлено 04.04.2016

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.