Постанова № 56909770, 29.03.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2016 р.Справа № 914/3653/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-суддіМ.І. Хабіб

суддів В.М. Гриців

ОСОБА_1

при секретарі Угриновська І.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Група Інтерпак, б/н від 04.02.2016 (вх.№01-05/683/16 від 09.02.2016)

на рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2015

у справі № 914/3653/15

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Група Інтерпак, м. Львів

про виселення з нежитлових приміщень

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2 (довіреність №2847 від 22.12.2015);

відповідача: ОСОБА_3 (директор); ОСОБА_4 (довіреність б/н від 29.01.2016)

Автоматизованим розподілом справу розподілено для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді М.І. Хабіб, суддів О.В. Зварич та Я.О. Юрченка.

У звязку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_5 розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2016 до складу колегії замість судді О.В. Зварич введено суддю В.М. Гриців.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2016 у справі № 914/3653/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.03.2016.

В судовому засіданні 01.03.2016 оголошено перерву до 29.03.2016.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2015 року Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Група Інтерпак» про виселення з нежитлових приміщень загальною площею 1 188,8 кв. м, які знаходяться за адресою вул. Конюшинна,6 у м. Львові. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 01.03.2000 позивач та ПП фірма «Кристал» уклали договір оренди нерухомого майна №7758, предметом якого є нежитлові приміщення загальною площею 1 188,8 кв. м, які знаходяться за адресою вул. Конюшинна,6 у м. Львові. Договір укладено терміном на 5 років - до 01.03.2005. Додатком № 1 від 16.07.2004 внесено зміни до договору - замінено орендаря на ТОВ «Група Інтерпак». Договір неодноразово продовжувався. Позивач вказує, що надіслав відповідачу повідомлення вих.№2302-вих-758 від 17.03.2015 про припинення договірних стосунків у звязку із закінченням терміну дії договору та повернення майна. Однак відповідач вимоги про повернення орендованого майна не виконав, нежитлові приміщення загальною площею 1 188,8 кв. м, які знаходяться за адресою вул. Конюшинна,6 у м. Львові, не повернув.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.12.2015 у справі №914/3653/15 (суддя Юркевич М.В.) позов задоволено. Виселено ТОВ «Група Інтерпак» з нежитлових приміщень загальною площею 1 188,8 кв. м, які знаходяться за адресою вул. Конюшинна,6 у м. Львові. Присуджено до стягнення з ТОВ «Група Інтерпак» на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 1 218грн судового збору.

Рішення мотивоване ст. 509 ЦК, ст. 283 ГК України, ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна».

При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди був продовжений спочатку до 01.03.2010, згодом до 01.03.2015. Позивач надіслав відповідачу повідомлення від 17.03.2015 про припинення договірних відносин у звязку із закінченням терміну договору, однак відповідач всупереч умовам договору вимоги позивача про повернення орендованого майна не виконав, обєкт оренди балансоутримувачу не повернув.

Відповідач не погодився з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення від 08.12.2015 у справі №914/3653/15, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Скаржник посилається на Правила надання послуг поштового звязку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 та Порядок пересилання поштових відправлень, затверджений наказом Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» №211 від 12.05.2006 та вказує, що при прийнятті для пересилання згрупованих поштових відправлень відділення звязку видає один розрахунковий документ фіскальний чек, номер якого має відповідати номеру списку згрупованих поштових відправлень. Позивач долучив до матеріалів справи лише копію списку згрупованих відправлень без фіскального чеку. Відтак вважає, що список згрупованих відправлень без розрахункового документу (фіскального чеку) не є належним доказом надсилання повідомлення про припинення договору. Стверджує, що жодного повідомлення про припинення договору оренди відповідач не отримував, тому вважає, що договір оренди продовжено на тих самих умовах до 01.03.2020. Зазначив, що ТОВ «Група Інтерпак» виконує усі умови договору належним чином, зокрема, вчасно сплачує орендну плату.

В судовому засіданні 29.03.2016 представники скаржника підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2015 у справі №914/3653/15 скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради відмовити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, на виконання ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2016 у даній справі надав реєстр відправлення рекомендованих листів від 18.03.2015 та фіскальний чек до нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.03.2000 Управління комунальної власності Львівської міської ради (орендодавець) та ПП фірма «Кристал» (орендар) уклали договір оренди нежитлових приміщень №7758.

Відповідно до п.1 договору орендодавець на підставі рішення Львівського міськвиконкому №49 від 18.02.2000, звіту про експертну оцінку приміщення, акту приймання-передачі приміщення від 01.03.2000 здав, а орендар прийняв в оренду з 01.03.2000 по 01.03.2005 терміном на 5 років нежитлові приміщення площею 1 188,8 кв. м ( 1 поверх пл. 467,3 кв.м під літ. В та 1 поверх пл. 721, 5 кв. м під літ. А-2) за адресою вул. Конюшинна, 6 у м. Львові для використання під склад (а.с. 13).

Згідно з п. 15.6 договору при припиненні або розірванні договору орендар зобовязаний протягом 15 днів звільнити обєкт оренди та повернути його по акту приймання-передачі.

Додатком № 1 від 16.07.2004 внесено зміни до договору оренди №7758 від 01.03.2000 орендарем визначено ТОВ «Група Інтерпак» (а.с. 14).

Згідно з реєстром рекомендованих листів від18.03.2015, який містить відбиток штемпеля відділення звязку з датою « 18.03.2015», позивач надіслав відповідачу повідомлення №2302-вих-758 від 17.03.2015 про припинення договору оренди № 7758 від 01.03.2000 у звязку із закінченням терміну його дії та вимагав повернути орендовані приміщення. Цим реєстром підтверджено, що повідомлення №2302-вих-758 від 17.03.2015 позивач надіслав відповідачу на 2 адреси: м. Львів, вул. Конюшинна, 6 у м. Львові ( за місцем знаходження орендованих приміщень) та м. Львів, просп. Червоної Калини, 39( за місцем знаходження відповідача).

Позивач також подав фіскальний чек № 7105 від 18.03.2015 на суму 28,80грн.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Орендні відносини регулюються Цивільним та Господарським кодексами, а щодо оренди державного майна та майна, що перебуває в комунальній власності, регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 1.ст.759 ЦК України, ч.1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В силу частини другої ст.291 ГК України, ч.2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ст. 764 ЦК України, ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як зазначено у п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна від 29 травня 2013 року N 12, зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Отже, після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк лише за умови відсутності протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди.

Матеріалами справи підтверджено, що термін дії договору оренди №7758 від 01.03.2000 у звязку з його неодноразовою пролонгацією був встановлений до 01.03.2015.

Протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, а саме 18.03.2015 позивач (орендодавець) надіслав відповідачу повідомлення №2302-вих-758 від 17.03.2015 про припинення договору оренди №7758 у звязку із закінченням строку, на який його було укладено, та вимагав повернути орендовані приміщення.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що з 01.03.2015 договір оренди припинив свою дію.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Обовязок орендаря негайно повернути майно у разі припинення договору найму встановлений також ч.1 ст. 785 ЦК України.

Відтак відповідач зобовязаний був звільнити та повернути орендовані приміщення, однак свого обовязку відповідач не виконав.

Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про відсутність належних доказів надсилання позивачем повідомлення про припинення договору оренди, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 66-68 Правил надання послуг поштового звязку, затверджених постаною КМУ від 05.03.2009 № 270 у разі відправляння згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії, що включається до одного списку, кількість примірників списків та необхідність подання їх в електронному вигляді визначається оператором поштового зв'язку.

До списку включаються поштові відправлення, поштові перекази, згруповані за способом пересилання.

Список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи, список згрупованих внутрішніх листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів, поштових переказів - підписами керівника та головного бухгалтера. Підписи скріплюються відповідними печатками (за наявності).

Про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові.

Як вбачається з поданого позивачем реєстру рекомендованих листів від 18.03.2015, позивач надіслав згідно з цим реєстром 5 рекомендованих листів, в тому числі, надіслав ТОВ «Група Інтерпак» повідомлення вих.№2302-вих-758 від 17.03.2015 на 2 адреси: м. Львів, вул. Конюшинна, 6 у м. Львові ( за місцем знаходження орендованих приміщень) та м. Львів, просп. Червоної Калини, 39 ( за місцем знаходження відповідача). Ціна одного відправлення становить 5,76грн, що разом становить 28.80грн. Додатком до вказаного реєстру є фіскальний чек № 7105 від 18.03.2015 на суму 28,80 грн, в якому вказано про відправлення 5 рекомендованих листів.

Відтак колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що реєстр рекомендованих листів від 18.03.2015 та доданий до нього фіскальний чек є належними та допустимими доказами того, що позивач у встановлений законом строк повідомив відповідача про припинення договору оренди у звязку із закінченням строку, на який він був укладений.

Не можуть братися до уваги посилання відповідача на те, що він не отримав повідомлення позивача, оскільки повідомлення надіслане на належну адресу за місцем знаходження відповідача (м. Львів, просп. Червоної Калини, 39) за даними ЄДР, така ж адреса відповідача вказана в додатку №1 від 16.07.2004 до договору оренди. Крім того, повідомлення надіслане відповідачу за місцем знаходження орендованого ним майна: м. Львів, вул. Конюшинна,6.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає рішення суду першої інстанції про виселення ТОВ «Група Інтерпак» з нежитлових приміщень загальною площею 1 188,8 кв. м, які знаходяться за адресою вул. Конюшинна,6 у м. Львові, правомірним та обгрунтованим.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для скасування чи зміни рішення та для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.43, 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2015 у справі № 914/3653/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 31.03.2016

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Юрченко Я.О.