Постанова № 56909688, 29.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2016 р. Справа№ 910/19803/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал"

на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2015р.

у справі № 910/19803/15 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал"

до Житлово - будівельного кооперативу ,,Хімік-19"

про стягнення 72 061,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" (далі - позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу ,,Хімік-19" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання та водовідведення у розмірі 72 061,00 грн., з яких: 58 424,26 грн. - заборгованість, 5 949,38 грн. - інфляційні втрати, 1 234,21 грн. - три проценти річних, 610,72 грн. - пеня, 5 842,43 грн. - штраф.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2015р. у справі № 910/19803/15 в задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції послався на необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду м. Києва від 20.10.2015р. у справі № 910/19803/15 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував та порушив норми матеріального права. Зокрема, позивач зазначає, що судом не враховано, що договором, укладеним між сторонами, регулюються відносини стосовно постачання питної води, якість якої відповідає вимогам чинних ДСанПІН 2.2.4-171-10, яка постачається до будинків, включених відповідачем до дислокації до договору без розподілу постачання питної води на категорії в залежності від того, для яких потреб ця послуга буде використана відповідачем в своїй господарській діяльності, в тому числі надання послуг, що потребують використання питної води - гарячого водопостачання населенню. Крім того, на думку позивача, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги надані ним акти про зняття показань водолічильників, що є первинними документами й підтверджують факт надання послуг за договором.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про її необґрунтованість та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2016р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" на рішення господарського суду м. Києва від 20.10.2015р. прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 23.02.2016р.

В судових засіданнях 23.02.2016р., 15.03.2016р. оголошувались перерви відповідно до 15.03.2016р. та до 29.03.2016р. за клопотанням представника відповідача.

25.03.2016р. на адресу суду надійшли додаткові пояснення відповідача по справі, до яких додано додаткові докази - платіжні доручення, якими, на його думку, підтверджується сплата відповідачем наданих послуг з водопостачання та водовідведення.

28.03.2015р. на адресу суду від позивача надійшли пояснення у справі, до яких долучено додаткові докази, а саме: копії витягів з інформації щодо обсягів холодної води на підігрів, виставленої мешканцям м. Києва за даними житлових організацій за період з 01.07.2012р. по 31.05.2014р.

Подані сторонами додаткові докази - платіжні доручення та копії витягів з інформації щодо обсягів холодної води на підігрів, виставленої мешканцям м. Києва за даними житлових організацій за період з 01.07.2012р. по 31.05.2014р. не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції у якості доказів в силу вимог ст. 101 ГПК України, оскільки як позивачем, так і відповідачем такі додаткові докази в суд першої інстанції не подавались, а неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від них, сторонами не обґрунтовано.

В судовому засіданні 29.03.2016р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача проти наведених доводів заперечив.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

21.01.2003р. між Відкритим акціонерним товариством ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" (далі - позивач, постачальник) та Житлово- будівельним кооперативом ,,Хімік-19" (далі - відповідач, абонент) укладено Договір № 01643/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався надати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент - розраховуватись за послуги згідно умов договору та Правил користування системи комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65 (надалі - Правила).

За змістом п. 2.3 договору абонент в кінці кожного кварталу направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком № 1 договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

У відповідності до п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічільників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічільників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням) зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Правила користування системами водопостачання та водовідведення в містах і селищах України № 65, затверджені 01.07.1994 Державним комітетом по житлово-комунальному господарству втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.08р., яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила користування).

В силу статті 3 Закону України ,,Про питну воду та питне водопостачання" названі Правила є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.

У відповідності до п. 2.1 Правил користування договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України ,,Про питну воду та питне водопостачання" та ,,Про житлово-комунальні послуги", яким, згідно п.2.2 Правил, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з житлово-будівельними кооперативами (ч. 1 ст. 19 Закону України ,,Про питну воду та питне водопостачання").

Згідно з п.п. 3.1, 3.7 Правил № 190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Пунктом 1.4 Правил користування передбачено приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з п. 1.2 Правил приймання № 37 останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Кількість стічних вод, які надходять в каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п.21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (п.3.3 договору).

Пунктами 3.1, 5.2 Правил користування передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №01643/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення від 21.01.03р. в частині несвоєчасної плати за отримані послуги з постачання питної води та водовідведення, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 58 424,26 грн.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а саме за несвоєчасну сплату отриманих послуг з водопостачання та водовідведення, позивач нарахував штрафні санкції, а саме: на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати в розмірі 5 949,38 грн., три проценти річних в розмірі 1 234,21 грн., а на підставі п. 4.1 та п. 4.2 договору - пеню в розмірі 610,72 грн. та штраф в розмірі 5 842,43 грн.

Так, відповідно до розгорнутого розрахунку позивача (т.1, а.с. 14 - 16), спірна заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення становить 58 424,26 грн., з яких: за період з 01.07.2013р. по 30.06.2014р. - 9 281,21 грн. (за кодом 2-989), за період з 06.08.2012р. по 30.06.2014р. - 49 143,05 грн. (за кодом 2-50989), яка, за посиланнями позивача, підтверджується актами про зняття показань з приладів обліку, погодженими та підписаними відповідачем, дебетово - інформаційними повідомленнями та їх реєстрами, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивачем надано акти про зняття показників з приладів обліку з червня 2013р. по червень 2014р. (т.1, а.с. 62 - 68), розшифровки рахунків абонента, платіжні вимоги-доручення на оплату послуг з водопостачання, якими, на думку позивача, підтверджується факт виконання договору.

Крім того, як вказує позивач, оскільки відповідачем в порушення п. 3.5 договору не було направлено свого представника до ПАТ ,,АК ,,Київводоканал" з обгрунтовуючими документами в разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг та не підписано відповідного акта звіряння розрахунків, відповідні дані щодо вартості та обсягів спожитих відповідачем з 01.07.12 р. по 30.06.14р. послуг вважаються прийнятими останнім до оплати.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, зокрема, про те, що бойлери, теплові пункти та котельні в повному господарському віданні, оперативному управлінні або користуванні відповідача не перебувають, укладений між сторонами Договір №01643/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення від 21.01.03р. не регулює відносини сторін щодо постачання питної води для підігріву, а отже обов'язок з оплати вартості води, яка використовується для виготовлення гарячої води, нарахованої за кодом № 2 - 50989 у відповідача відсутній. Окрім того, відповідач зазначає про існування переплати в сумі 88 526,97 грн. за кодом 2-989.

Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги у даній справі є необґрунтованими, оскільки договір № 01643/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення від 21.01.2003р. не регулює відносин сторін з приводу постачання холодної води, що йде на підігрів та матеріалами справи підтверджується наявність переплати відповідача за надані позивачем послуги з холодного водопостачання та водовідведення

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення питної води, що йде на підігрів за кодом 2-50989, однак вважає помилковим висновок суду щодо наявності переплати відповідача за послуги з холодного водопостачання та водовідведення за кодом 2-989 з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 193 ГК України, ст. 525 ЦК України встановлено правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі виникли правовідносини, які мають ознаки договору про надання послуг, за яким, в силу статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 2 статті 22 Закону України ,,Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.

З наданих суду матеріалів вбачається, що для обліку наданих відповідачу послуг з постачання питної води та водовідведення ПАТ ,,Київводоканал" було відкрито ЖБК ,,Хімік -19" особові рахунки 121-76, 121-77 та присвоєно абонентський код: 2-989 (для обліку послуг з холодного водопостачання та водовідведення). За абонентським кодом зареєстровані два прилади обліку води - водолічильники, що знаходяться у будинку № 9 вул. Кошиця в м. Києві. Крім того, позивачем надавались відповідачу послуги за кодом 2-50989 - водопостачання та водовідведення питної води на підігрів.

Як вказує позивач, ним на виконання умов вищевказаного договору було надано послуги, зокрема, із постачання холодної води для підігріву за період з 01.07.12р. по 30.06.14р. за кодом 2-50989 на суму 67 164,78 грн., з яких сплачено 21 516,55 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість розміром 49 143,05 грн. (з врахуванням перерахунків на суму 3 494,82 грн.), яка складається з: 15 036,33 грн. борг за надання послуг з приймання стічних вод гарячої води та 34 106,72 грн. борг за надання послуг з постачання гарячої води на підігрів.

Як зазначалось вище, в п. 2.3 договору встановлено, що абонент в кінці кожного кварталу направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком № 1 договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного у в цій же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.5 Договору).

Судом першої інстанції зазначено, що відповідачем у встановленому договором порядку заперечень щодо кількості або вартості наданих послуг надано не було. Крім того, доказів направлення відповідачем у встановлений Договором строк свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення передбаченої п. 3.5 Договору звірки відповідачем суду не надано. За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання, зокрема, по наданню послуг з водопостачання та водовідведення питної води на підігрів для потреб населення, обумовлених Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги без будь - яких зауважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України ,,Про житлово - комунальні послуги", комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтею 16 даного Закону встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

В силу приписів статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України ,,Про житлово - комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

У статті 13 названого Закону встановлено перелік комунальних послуг, який не є вичерпним.

Відповідно до пункту 3.13 Правил користування суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

За п. 2.1 Правил користування договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України ,,Про питну воду та питне водопостачання" та ,,Про житлово-комунальні послуги".

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, відповідно до пункту 3.13 Правил користування розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру (котельні).

Із наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень відповідача вбачається відсутність на балансі ЖБК ,,Хімік - 19" за адресою, на яку позивачем постачається питна вода на підігрів для виготовлення гарячої води та за яким позивач виставляє рахунки відповідачу, теплових пунктів, бойлерів або котелень, які знаходяться у володінні та користуванні.

Згідно статті 257 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника, а споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.

Отже, чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду. Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач. При цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Між сторонами спору договірні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води, відсутні; укладений сторонами Договору № 01643/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення від 21.01.03р. не регулює відносин сторін з приводу постачання холодної води, яка іде на підігрів; на балансі відповідача індивідуальні теплові пункти (котельні), з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають.

Окрім того, постановою Вищого господарського суду України від 20.09.07р. у справі № 37/42 за позовом ВАТ АК ,,Київводоканал" до ЖБК ,,Хімік - 19" про стягнення 19 149,06 грн. встановлено, що Договір № 01643/4-02 на послуги з водопостачання та водовідведення від 21.01.03р. не пов'язаний з постачанням відповідачу води для виготовлення гарячої води, додаткові угоди про постачання холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої води, сторонами не укладались.

Разом з тим, за змістом п. 3.3 договору кількість стічних вод, які надходять в каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п.21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (п.3.3 договору).

Колегія суддів зазначає, що в силу п. 3.3 договору у відповідача виникає обов'язок оплачувати стічні води гарячої води, поставленої позивачем, незважаючи на відсутність обов'язку оплати вартості холодної води, яка йде на підігрів, заборгованість по сплаті яких позивачем розраховано в розмірі 15 036,33 грн.

Проте, встановити за допомогою належних і допустимих доказів обсяги наданих послуг з постачання холодної води, яка йде на підігрів, а відповідно й стоків гарячої води за спірний період з липня 2012р. по червень 2014р., не вбачається можливим, оскільки встановлені умовами договору Акти зняття показників лічильників - первинні документи, які б підтверджували факт надання вказаних послуг, в матеріалах справи відсутні. Надані позивачем розшифровки рахунків абонентів за спірний період не є належними і допустимими доказами з огляду на умови договору, крім того, з них такі обсяги встановити неможливо. В суд першої інстанції докази на підтвердження обсягів поставленої холодної води, яка йде на підігрів, позивачем не надавались, а судом апеляційної інстанції відхилено клопотання позивача про долучення додаткових доказів - копій витягів з інформації щодо обсягів холодної води на підігрів, виставленої мешканцям м. Києва за даними житлових організацій за період з 01.07.2012р. по 31.05.2014р., з огляду на вимоги ст. 101 ГПК України.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка іде на підігрів, облікованої позивачем за кодом 2-50989 в сумі 49 143,05 грн. задоволенню не підлягають.

В частині позовних вимог про стягнення коштів у розмірі 9 281,21 грн. вартості холодної води та водовідведення холодної води по коду № 2-989 за період з червня 2013р. по червень 2014р. колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного договору позивачем було надано послуги з водопостачання та водовідведення (приймання стічних вод) через приєднані мережі за період з 01.06.13р. по 30.06.14р. за кодом 2-989 на суму 66 630,54 грн., що підтверджується відповідними підписаними та погодженими уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін актами про зняття показань з приладів обліку.

Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, порядок розрахунків визначений сторонами у пунктах 3.4, 3.6 договору, зокрема, абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

Щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу на надані послуги згідно цього договору. Оплата проводиться відповідачем шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата може проводитись шляхом передачі векселя та іншими способами, не забороненими чинними нормативними актами.

Позивачем виставлялись відповідачу платіжні вимоги - доручення за період з 01.06.2013р. по 30.06.2014р. по коду 2-989 на загальну суму 66 630,54 грн., з яких, як вказує позивач, сплачено 57 349,33 грн. та заборгованість становить 9 281,21 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до статистично - аналітичної інформації наданої КП ,,ГІОЦ" про зарахування коштів на розрахунковий рахунок ПАТ ,,АК ,,Київводоканал" за холодну воду та водовідведення холодної води, холодну воду для підігріву та водовідведення гарячої води від розщеплення плат мешканців, що обслуговуються ЖБК ,,Хімік-19" у період з 01.07.12р. по 30.06.14р. включно, за вказаний період відповідачем було перераховано та зараховано на розрахунковий рахунок ПАТ ,,АК ,,Київводоканал" 152 046,43 грн. в оплату наданих послуг з постачання холодної води та водовідведення холодної води, а також 11 533,69 грн. за надані послуги з водовідведення гарячої води, всього в сумі 163 580,11 грн., а тому, у відповідача існує переплата за договором, за наявності якої позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим та зазначає про таке.

В матеріалах справи міститься лист КП ,,ГІОЦ" № 02-4952 від 15.10.15р. щодо надання статистично - аналітичної інформації про зарахування коштів на розрахунковий рахунок ПАТ ,,АК ,,Киїїводоканал" за холодну воду та водовідведення холодної води, холодну воду для підігріву та водовідведення гарячої води від розщеплення плат мешканців, що обслуговуються ЖБК ,,Хімік-19" у період з 01.07.12р. по 30.06.14 р. включно.

Відповідно до наданої інформації на розрахунковий рахунок ПАТ ,,АК ,,Київводоканал" за договором надходили кошти із призначенням платежу: ,,холодна вода та водовідведення холодної води, водовідведення гарячої води" (форми 3.7, 3.19) та зараховувались в рахунок сплати за надані послуги відповідно до зазначених призначень платежів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зведених відомостей розщеплення сплат КП ,,ГІОЦ" за період з 01.07.12р. по 30.06.14р.

Так, КП ,,ГІОЦ" надано статистично - аналітичну інформацію за період з 01.07.2012р. по 30.06.2014р. включно та за період з 01.06.2013р. по 30.06.2014р включно (т.1, а.с. 185-186).

З наданої інформації вбачається, що за період з 01.07.12р. по 30.06.14р. на розрахунковий рахунок ПАТ ,,АК ,,Київводоканал" від розщеплення сплат мешканців, що обслуговуються ЖБК ,,Хімік-19" зараховано 100 806,89 грн. за холодну воду та водовідведення холодної води та 11 516,50 грн. за водовідведення гарячої води, а за період з 01.06.2013р. по 30.06.2014р. - 51 239,54 грн. за холодну воду та водовідведення холодної води та 17,19 грн. за водовідведення гарячої води.

Водночас, сумарно підрахувавши за даною інформацією слачені мешканцями кошти в загальному розмірі 163 580,11 грн. суд першої інстанції дійшов висновку про наявність переплати за холодне водопостачання та водовідведення та водовідведення гарячої води.

Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції сумарно підраховано сплачені мешканцями кошти за період з 01.07.2012р. по 30.06.2014р., тоді як позивачем заявлено до стягнення заборгованість за послуги з холодного водопостачання та водовідведення за період з 01.06.2013р. по 30.06.2014р., тобто судом першої інстанції враховано період, за який позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за послуги з холодного водопостачання та водовідведення не заявлялись, та двічі обраховано сплату за період з 01.06.2013р. по 30.06.2014р.

Крім того, КП ,,ГІОЦ" надано інформацію щодо сплати послуг з водопостачання саме мешканцями, а не відповідачем.

За наведених обставин, висновок суду першої інстанції про наявність переплати відповідачем за послуги з холодного водопостачання та водовідведення є помилковим.

При цьому, наявність заборгованості за надані позивачем послуги з холодного водопостачання та водовідведення за кодом 2-989 за період з 01.06.2013р. по 30.06.2014р. в розмірі 9 281,21 грн. підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем не спростовано, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка ПАТ ,,Державний Ощадний банк України" від 22.09.2015р. № 1644/08 (т.1, а.с. 172) відповідно до якої ЖБК ,,Хімік-19" перераховані кошти загальним розміром 75 000,00 грн. (платіжні доручення № 53 від 19.06.2013р., № 77 від 19.09.2913р., № 11 від 03.02.2014р., № 26 від 27.03.2014р., № 39 від 19.05.2014р., № 82 від 26.09.2014р, № 107 від 27.11.2014р.) на користь ПАТ ,,АК ,,Київводоканал" за холодну воду абон. 2-989 згідно договору № 01643/4-02 від 21.01.2003р., та дані платежі, на думку відповідача, підтверджують відсутність його заборгованості за холодне водопостачання та водовідведення.

Однак, з розгорнутого розрахунку позивача вбачається, що зазначені відповідачем платежі були позивачем зараховані на погашення боргу за попередній період.

Суд першої інстанції наведеного вище не врахував, безпідставно відмовивши в задоволенні позову в цій частині.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а саме за несвоєчасну сплату отриманих послуг з водопостачання та водовідведення, позивач нарахував штрафні санкції, а саме: на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати в розмірі 5 949,38 грн., три проценти річних в розмірі 1 234,21 грн., а на підставі п. 4.1 та п. 4.2 договору - пеню в розмірі 610,72 грн. та штраф в розмірі 5 842,43 грн.

Суд першої інстанції вірно вказав, що враховуючи відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості холодної води, яка іде на підігрів, облікованої позивачем за кодом 2-50989 в сумі 34 106,72 грн., нарахування на вказану суму заборгованості інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу також є безпідставним, отже вказані вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи ту обставину, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обсяг стоків гарячої води, про що зазначено вище в мотивувальній частині постанови, нарахування на суму заборгованості в розмірі 15 036,33 грн. інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу також є безпідставним, отже вказані вимоги задоволенню не підлягають.

За прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати за надані послуги з холодного водопостачання та водовідведення позивачем нараховано 1 069,89 грн. інфляційних втрат за період з липня 2013р. по червень 2014р., три проценти річних в розмірі 194,77 грн. за період з 01.07.2013р. по 30.06.2014р., та пеню в розмірі 89,13 грн. за період з 03.02.2014р. по 30.06.2014р. Крім того, позивач просить стягнути штраф на підставі п. 4.1 договору в розмірі 10% від несплаченої суми.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 4.1 договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від несплаченої суми.

Згідно з п. 4.2 договору за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем за період з 03.02.2014р. по 30.06.2014р. в розмірі 89,13 грн., колегія суддів вважає його вірним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення штрафу на підставі п. 4.1 договору задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності безпідставної відмови відповідача від оплати наданих послуг.

Положеннями ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем за період з 11.07.2013р. до 30.06.2014р. в розмірі 1 069,89 грн. вважає його помилковим, та, здійснивши власний перерахунок вважає, що інфляційні втрати за період з 11.07.2013р. до 30.06.2014р. становлять 1 057,44 грн. та підлягають задоволенню саме в цьому розмірі, в іншій частині даних позовних вимог слід відмовити.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних за період з 01.07.2013р. по 30.06.2014р. здійснений позивачем в розмірі 194,77 грн., колегія суддів вважає його вірним, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За наведених вище обставин, позовні вимоги у даній справі є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильного рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал".

Зазначене, на думку колегії суддів, відповідно до ст. 104 ГПК України, є підставою для скасування рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2015р. у даній справі та прийняття судом апеляційної інстанції нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2015р. у справі № 910/19803/15 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу ,,Хімік - 19" (код 23494246) на користь Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" (код 03327664) 9 281,21 грн. заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, 1 057,44 грн. інфляційних втрат, 194,77 грн. - три проценти річних, 89,13 грн. пені та 269,32 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позову до господарського суду.

В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу ,,Хімік - 19" (код 23494246) на користь Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" (код 03327664) 296,25 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко