Рішення № 56909484, 28.03.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2016 р.Справа № 922/402/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ОЛТА", м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 57532,99 грн. за участю представників сторін:

позивача - Вараксіна Н.С., дов. від 01.12.2015 року

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди нерухомого майна (приміщення), що перебуває у власності № 1 від 09 січня 2013 року у розмірі 57532,99 грн., з яких 27542,04 грн. основна заборгованість, 6335,96 грн. пеня, 2338,43 грн. 3% річних та 21316,56 грн. інфляційні втрати.

Враховуючи, що заяв та клопотань представниками сторін не заявлено, суд починає розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі суду не надав.

Разом з цим, 01 березня 2016 року до суду повернулася копія судової ухвали про порушення провадження у справі № 922/402/16 з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Судом, на вказану у позовній заяві адресу відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1: 61172, АДРЕСА_1, надсилались процесуальні документи, а позивачем - позовна заява.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

09 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "ОЛТА" (позивачем, орендодавцем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем, орендарем) було укладено договір оренди нерухомого майна (приміщення), що перебуває у власності № 1, за змістом якого орендодавець надає орендарю в оренду нежиле приміщення загальною площею до 16,2 кв.м. (приміщення), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно частин 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні орендареві за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні і положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 789 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно пункту 3.1. договору плата за використання орендованого приміщення за повний місяць оренда складає: 810,06 грн. з ПДВ 20%, і, додатково, окремим рахунком розраховується щомісячна компенсація комунальних витрат, сума якої не є фіксованою і не є частиною плати за користування орендним приміщенням.

Пунктом 3.2. договору сторони узгодили, що оплата за оренду поточного місяця має бути здійснена до десятого числа поточного місяця шляхом перерахування 100% суми орендної плати за місяць на розрахунковий рахунок орендодавця, а рахунок на оплату компенсації комунальних витрат, протягом трьох робочих днів з дня виписки рахунку.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно пункту 1.2. договору термін оренди встановлюється з 09 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року. Договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і, якщо жодна сторона не заявить письмово про розірвання договору (за 1 місяць до закінчення терміну договору), тоді договір вважається пролонгованим на наступний термін.

Відповідно до пункту 6.1. договору орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір при порушенні орендарем умов оговору.

Пунктом 6.2. договору визначено, що розірвання договору є підставою для вилучення приміщення у орендаря.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору оренди позивачем було передано Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в оренду нежиле приміщення загальною площею до 16,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується актом прийому - передачі приміщення №1 від 09 січня 2013 року, підписаного сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач умови договору оренди щодо оплати орендних платежів виконував неналежним чином, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 2 136,91 грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо оплати орендних платежів 18 лютого 2013 року позивачем було направлено Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 листа, в якому зазначено, що у випадку не сплати заборгованості по сплаті орендних платежів 21 лютого 2013 року відповідачу буде нарахова пеня за несвоєчасну сплату за січень та лютий, та попереджено останнього, що згідно пункту 4.4 та пункту 6.1 договору від 09 січня 2013 року орендодавець має право розірвати договір оренди в односторонньому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не відреагувала на вказаний вище лист та не сплатила заборгованість.

11 березня 2013 року позивачем повторно направлено відповідачу лист з вимогою сплатити заборгованість, яка збільшилася до 2946,97 грн., оскільки відповідач не сплатив орендну плату ще за один місяць, та знову попереджено про право орендодавця розірвати договір оренди в односторонньому порядку.

Однак, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 жодних дій щодо погашення заборгованості не вчинив.

На підставі зазначеного вище, позивач листом від 25 березня 2013 року № 5 повідомив відповідача про те, що його сума заборгованості, з урахуванням пункту 4.1 договору, складає 4123,60 грн. та про те, що договір від 09 січня 2013 року розривається в односторонньому порядку.

Таким чином, договір оренди № 1 від 09 січня 2013 року припинив свою дію з 25 березня 2013 року у зв'язку із його розірванням в односторонньому порядку.

Відповідно до частини 4 статті 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути ваймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 2.2.8 договору встановлено, що передача приміщення орендарем орендодавцю у справному стані здійснюється за актом, складає і підписує обома сторонами.

Пунктом 5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз'яснено, що у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, слід враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 Цивільного кодексу України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі не виконання обов'язку, передбаченого частиною 1 стптті 785 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством передбачена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 910/5165/14 від 05 січня 2015 року.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (фактом), який підписується сторонами договору.

Тобто, належним доказом повернення орендодавцеві майна з оренди, є підписаний представниками сторін акт приймання-передачі.

Проте, відповідач в порушення умов договору не повернув позивачу предмет договору оренди за актом приймання-передачі, як це передбачено чинним законодавством, у зв'язку з чим за ним нараховується заборгованість по оплаті орендних платежів, яка станом на 09 листопада 2015 року складає 27 542,04 грн.

Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 27542,04 грн. задовольнити.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2338,43 грн. 3% річних за період з 11 січня 2013 року по 09 листопада 2015 року та 21316,56 грн. інфляційних витрати за період з 11 січня 2013 року по 09 листопада 2015 року задовольнити.

Відповідно до пункту 4.1. договору при несплаті орендарем орендних та інших платежів у встановлені договором строки на них нараховуються пеня (штрафи) у розмірі 0,5% з простроченої суми за кожен день прострочення.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, суд вважає за необхідне позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача 6335,96 грн. пені задовольнити.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 193, 216, 217, 230, 283 Господарського кодексу України, статтями 6, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 762, 789, 795 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61172, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ОЛТА" (61007, АДРЕСА_2, розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в ПАТ "Мегабанк", м. Харків, МФО 351629, код ЄДРПОУ 21219464) заборгованості за договором оренди нерухомого майна (приміщення), що перебуває у власності № 1 від 09 січня 2013 року у розмірі 57532,99 грн., з яких 27542,04 грн. основна заборгованість, 6335,96 грн. пеня, 2338,43 грн. 3% річних, 21316,56 грн. інфляційні втрати та 1380,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.03.2016 р.

Суддя П.В. Хотенець