Рішення № 56909457, 29.03.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2016 р.Справа № 922/518/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Плюс Компані", м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саваж-Торг", м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов. №10 від 02.12.15)

відповідача - ОСОБА_2 (дов.№10 від 08.12.15).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс Плюс Компані" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саваж-Торг" в якій просить суд зобов'язати відповідача ТОВ "САВАЖ -ТОРГ" надати ТОВ "Фінанс плюс компані" наступні документи :

- завірені належним чином копії договорів з третіми особами, що були залучені ТОВ"САВАЖ -ТОРГ" для виконання умов договору перевезення №ФПК -07092015П від 07.09.2015року,

- завірені належним чином копії документів, що підтверджують сплату відповідачем податків та зборів, згідно п.8.8. договору перевезення №ФПК-07092015П від 07.09.2015року.

- стягнути з відповідача на користь ТОВ"ФІНАНСИ ПЛЮС КОМПАНІ" суму штрафу, що складає 39 000,0грн.,

- також заявлені до стягненні судові витрати .

Ухвалою господарського суду від 25.02.2016року порушено провадження по справі№922/518/16, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 15.03.2016року.

02.03.2016 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшло клопотання (вх. № 476) про участь представника позивача - ТОВ «ФІНАНС ПЛЮС КОМПАНІ» у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручити забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції господарському суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду від 03.03.2016 року задоволено клопотання про участь представника позивача - ТОВ «ФІНАНС ПЛЮС КОМПАНІ» у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручено забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції господарському суду Одеської області.

09.03.2016р. на адресу господарського суду повернулися не врученими ухвали суду про порушення провадження у справі № 922/518/16 та призначення її до розгляду на 25.02.2016 р., які направлялася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Саваж-Торг" - 61052, Харківська область, м. Харків, вул. Чоботарська, б.80 А.

12.03.2016р. на адресу господарського суду повернулися не врученими ухвали суду про порушення провадження у справі № 922/518/16 та призначення її до розгляду на 25.02.2016 р., які направлялася на адресу - ТОВ «ФІНАНС ПЛЮС КОМПАНІ» - 65104, Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд.86.

Ухвалою господарського суду від 15.03.2016року , розгляд справи відкладено до 29.03.2016року .

Представник позивача в судове засідання 29.03.2016 року прибув, позовні вимоги підтримав, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав пояснення та уточнення (вх. №10340 від 29.03.2016р.), в якій просив суд зобов'язати відповідача надати завірені надати належним чином копії договорів із наступними водіями:

ОСОБА_3,

2.Книш ОСОБА_4,

3.Недбайло ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 та стягнути з відповідача штраф в сумі 4000,0грн., від решти позовних вимог позивач відмовився .

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд зазначає, що приймає заяву позивача про уточнення позовних вимог, як заяву про зміну предмету позову.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - постанова) яким роз'яснено, статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову;

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог;

- об'єднання позовних вимог;

- зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи те, що заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду і вона подана в передбачений ГПК України порядок та спосіб, відтак суд розцінює вищезазначену заяву як зміну предмета позову.

Крім того, представник позивача через відділ обліку та документального забезпечення суду подав заяву (вх. №10413від 29.03.2016 року), в якій відмовився від проведення судового засідання в режимі відеоконференції, оскільки в судове засідання прибув повноважний представник, вказана заява задоволена судом та долучена до матеріалів справи на підставі ст.22 ГПК України .

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву(вх.№8249/16 від 14.03.2016року), зокрема, в якому вказував на те, що відповідачем на виконання умов п.6.1.,.8.8.,..8.9. договору перевезення №ФПК-07092015П від 07.09.2015року, було надано позивачу копії відповідних документів, посилаючись на лист вих№10 від 11.03.2016року. Вказує на те, що на даний час не надано шість договорів, за яким були залучені треті особи, оскільки вони не підписані з боку водія, та вважає, що навіть за відсутності підписаного з боку водія примірника договору, письмову форму договору було дотримано, вказує на наявність у відповідача, товарно - транспортних накладних, документів на підтвердження сплати податків, листів із звернення до водіїв, тому відповідач вважає, що умови договору перевезення №ФПК-07092015П від 07.09.2015року щодо надання документів ТОВ «ФІНАНС ПЛЮС КОМПАНІ» (п.6.1.,8.8., 8.9.Договору) відповідачем виконано в повному обсязі, у зв'язку із чим просить суд припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

07 вересня 2015р. між ТОВ «ФІНАНС ПЛЮС КОМПАНІ» та ТОВ «САВАЖ- ТОРГ» було укладено Договір перевезення №ФПК-07092015П.

Відповідно до умов цього договору, Виконавець (ТОВ «САВАЖ-ТОРГ») на свій ризик зобов'язався доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником/ Вантажовідправником вантаж до пункту призначення, та видати його особі, яка має право на одержання вантажу. Замовник зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно Додатку № 1 до Договору, була встановлена дата початку перевезень - 08.09.2015р. Починаючи з зазначеної дати, розпочалося перевезення цукрового буряка Виконавцем для ТОВ «АГРОФІРМА «ІМ.ДОВЖЕНКА». Перевезення вантажів Виконавцем завершено 10.12.2015р.

Відповідно до п.1.5 Договору, ТОВ «САВАЖ-ТОРГ» для надання послуг з перевезення вантажу було залучено третіх осіб (субвиконавців) - водіїв, перелік яких наведено у Додатковій угоді №5 від 19 жовтня 2015р. При цьому, Виконавець залишався відповідальним перед Замовником за якість наданих ними послуг.

Відповідно до п. 6.1, п. 8.8 та п. 8.9 Договору Виконавець зобов'язався надати Замовнику документи на підтвердження законних підстав залучення водіїв, а саме:

-завірені належним чином копії договорів з водіями, що були залучені для виконання умов Договору;

-копії документів, що підтверджують дії Виконавця, як податкового агента залучених фізичних осіб, із утримання і сплатити із сум винагород податків та зборів.

Станом на 21 січня 2016 року Виконавець не надав документів по залученим водіям.

Таким чином, Виконавцем було порушено умови п. 6.1, п. 8.9 Договору.

П.11.9 Договору передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання інших зобов'язань за даним Договором Виконавець несе відповідальність у вигляді сплати на корить Замовника штрафу у розмірі 1000 грн. за кожен факт порушення.

З урахуванням уточненої заяви(розціненої судом як зміна предмету позову) позивачем нараховано штраф в сумі 4000,0грн.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу ТОВ «САВАЖ-ТОРГ» було надіслано претензію Вих. №27 від 18.12.2015 р. з вимогою надати ТОВ «ФІНАНС ПЛЮС КОМПАНІ» копії відповідних документів на виконання умов Договору (квитанція про відправлення № 6101901043755), однак на сьогодні відповідачем договірне зобов'язання з надання документів в повному обсязі не виконано,вказані обставини стали підставою. для звернення позивача до суду з відповідним позовом .

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір перевезення регламентується главою 32 Господарського кодексу України та главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст.909 ЦК України та згідно з ч.1 ст.307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.5 ст.307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ст.920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог, враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв'язку із чим клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80ГПК, викладене у відзиві на позовну заяву задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами у відповідності до ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю"Саваж-Торг"(61052, Харківська область, м. Харків, вул. Чоботарська, б.80А,код 39760447) надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінанс Плюс Компані"(65104, Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд.86, код 39854868)завірені належним чином копії договорів із наступними водіями:

ОСОБА_3,

2.Книш ОСОБА_4,

3.Недбайло ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саваж-Торг" (61052, Харківська область, м. Харків, вул. Чоботарська, б.80А,код 39760447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Плюс Компані"(65104, Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд.86, код 39854868) - 4000,0грн. штрафу, витрати по сплаті судового збору в сумі 2756,0грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.03.2016 р.

Суддя ОСОБА_7