Рішення № 56909219, 01.04.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2016 р.Справа № 922/270/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Міністерства оборони України, м. Київ; до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державне підприємство "Краснолиманське лісове господарство", м. Красний Лиман; про стягнення 244.944,00 грн. за участю представників:

позивача - Мазур Л.Б., довіреність № 220/814/д від 30.12.2015 р.;

відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 15.03.2016 р.;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ДП "Краснолиманське лісове господарство" - Макаренко Л.М., довіреність № 5 від 23.03.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

28.01.2016 р. Міністерство оборони України звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача за неналежне виконання умов Договору про закупівлю товарів за державні кошти № 343/3/71 від 17.06.2015 року пеню, яка складає 133.224,00 грн. та штраф 111.720,00 грн., разом - 244.944,00 грн.

В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 17.06.2015 р. № 343/3/69 в частині своєчасної поставки товару, що є підставою для нарахування останньому пені та штрафу у відповідності до п. 7.3 договору, яким установлено, що за порушення терміну виконання зобов'язання з відповідача стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад вісімнадцять днів або за відмову від постачання, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної вартості; в якості правових підстав позову вказує на норми ст. ст. 526, 530, 610-612 ЦК України.

В судовому засіданні 29.03.2016 р. оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 01.04.2016 р.

Представник позивача позов підтримує повністю та наполягає на його задоволенні з підстав вказаних у позовній заяві, надав пояснення б/н від 29.03.2016 р. (вх. № 10371 від 29.03.2016 р.), у яких зазначає, що у позивача інших даних щодо розірвання договору крім додаткової угоди від 02.12.2015 р. № 2 немає. Також представник позивача звернувся з заявою б/н від 29.03.2016 р. (вх. № 10368 від 29.03.2016 р.) про долучення наданих доказів до матеріалів справи.

Представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні, з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву № 11/03 від 11.03.2016 р. (вх. № 8293 від 14.03.2016 р., т. І а. с. 49-51), де вказує на те, що свої зобов"язання перед позивачем відповідач не виконав у зв"язку з невиконанням ДП "Краснолиманське лісове господарство" своїх зобов"язань перед відповідачем за договором про закупівлю товарів від 01.07.2015 р. № 89, на поставку необробленої деревини, а тому, посилаючись на норми ст. 617 ЦК України та ч. 4 ст. 219 ГК України, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню. Крім того, відповідач зазначає, що сторонами було укладено угоду про розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти від 17.06.2015 р. № 343/3/69 від 04.09.2015 р., отже нарахування штрафних санкцій після 04.09.2015 р. є безпідставним.

Разом з цим відповідач звернувся з клопотанням № 14/03 від 14.03.2016 р. (вх. № 8500 від 15.03.2016 р.), у якому просить суд, у разі задоволення позову, зменшити розмір штрафу та пені у відповідності до приписів ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України.

29.03.2016 р. відповідач надав заяву б/н від 29.03.2016 р. про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 10369) та пояснення б/н від 29.03.2016 р. (вх. № 10370 від 29.03.2016 р.), у яких зазначає, що він підписував лише угоду про розірвання договору № 343/3/69 04.09.2015 р.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державне підприємство "Краснолиманське лісове господарство", надав письмові пояснення № 18-422 від 28.03.2016 р. (вх. № 10367 від 29.03.2016 р.), у яких третя особа, посилаючись на норми ч. 2 ст. 218 ГК України, зазначає про відсутність її вини у неналежному виконанні відповідачем своїх зобов"язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 17.06.2015 р. № 343/3/69 перед позивачем. Разом з поясненнями надані докази для долучення до матеріалів справи. Крім того, третя особа надала додаткові письмові пояснення № 18-436 від 01.04.2016 р. (вх. № 10790 від 01.04.2016 р.) для долучення до матеріалів справи.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.

Між Міністерством оборони України (замовник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (постачальник, відповідач) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти від 17.06.2015 р. № 343/3/69 (т. І а. с. 13-16), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язався у термін до 50 календарних днів з дати підписання Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 14.07.2015 р., т. І а. с. 18) поставити замовнику деревину необроблену (02.20.1) (пиловик сосновий діаметром 24-28 см та довжиною 3-4 м), у асортименті, кількості та за цінами зазначеними в Специфікації постачання товарів, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити товар.

Згідно п. 5.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 14.07.2015 р., т. І а. с. 18), постачання товарів здійснюється з дати підписання Договору постачальником до 50 календарних днів після підписання договору.

Таким чином товар мав бути поставлений відповідачем позивачу у строк до 06.08.2015 р.

Відповідно до пунктів 6.3.1 та 6.3.2. Договору, постачальник повинен забезпечити виконання цього договору та поставку товарів у строки, встановлені договором.

Згідно з актами приймання - передавання товару № 1 та № 2 від 20.07.2015 р. було поставлено 980 м. куб. деревини на суму 1 029 000,00 грн. (т. І а. с. 23, 24).

Відповідно до п. 7.3 договору, сторонами установлено, що за порушення терміну виконання зобов'язання з відповідача стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад вісімнадцять днів або за відмову від постачання, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної вартості.

В обґрунтування позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 17.06.2015 р. № 343/3/69 в частині своєчасної поставки товару, що свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку, шляхом нарахування пені у розмірі 133.224,00 грн. за період з 25.08.2015 р. по 02.12.2015 р. та штрафу у розмірі 111.720,00 грн. (7% від 1.596.000,00 грн. непоставленого товару).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. ч. 2-4 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 111.720,00 грн., що становить 7% від вартості непоставленого у строк встановлений договором товару (станом на момент розірвання договору відповідачем не було поставлено позивачу 1520 м. куб. на суму 1 596 000,00 грн., розрахунок т. І а. с. 22), зважаючи на норми п. 7.3. договору та прострочення відповідачем поставки товару понад 18 днів, - підлягають задоволенню повністю.

Також, враховуючи вищевикладене, норми п. 7.3. договору, прострочення відповідачем терміну виконання зобов"язання, суд вбачає, що позивачем правомірно нарахована пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Разом з тим, позов про стягнення пені підлягає задоволенню частково, оскільки позивачем помилково здійснюється нарахування пені за період з 25.08.2015 р. по 02.12.2015 р., в той час як 04.09.2015 р. позивач та відповідач підписали угоду про розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти від 17.06.2015 р. № 343/3/69 від 04.09.2015 р. (т. І а. с. 64-65), відповідно до п. 1.1. якої сторони погодили, що з моменту підписання цієї угоди договір вважається розірваним за згодою сторін. Ця угода вступає в силу з моменту підписання її сторонами (п. 5 угоди).

Таким чином, задоволенню підлягає позов про стягнення пені в сумі 47.880,00 грн. за період з 25.08.2015 р. по 04.09.2015 р., в решті позову в цій частині суд відмовляє як у безпідставному.

Твердження позивача про те, що датою розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти від 17.06.2015 р. № 343/3/69 є 02.12.2015 р. судом не приймаються, як такі що спростовуються матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що 04.09.2015 р. позивач та відповідач підписали угоду про розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти від 17.06.2015 р. № 343/3/69 від 04.09.2015 р. (т. І а. с. 64-65), відповідно до п. 1.1. якої сторони погодили, що з моменту підписання цієї угоди договір вважається розірваним за згодою сторін.

Після цього позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти від 17.06.2015 р. № 343/3/69, і судом 24.11.2015 р. було прийнято рішення у справі № 922/5976/15 (т. І а. с. 106-109), яким цей позов був задоволений, договір розірвано. Рішення набрало законної сили.

Крім цього, 02.12.2015 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору, за умовами якої Договір розірвано. Ця дата, 02.12.2015 р., була обрана позивачем як кінцева для нарахування пені в межах даного спору.

Угода від 02.12.2015 р. була укладена сторонами після прийняття господарським судом Харківської області рішення у справі № 922/5976/15.

В даному разі рішення у справі № 922/5976/15 від 24.11.2015 р. не має преюдиційного значення у розумінні ч. 3 ст. 35 ГПК України в частині встановлення дати розірвання договору, оскільки згідно роз"яснень викладених у ч. 3 п. 2.6. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18, преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Підстави та порядок розірвання договору врегульований ст. 188 ГК України та ст. ст. 651-654 ЦК України, і жодною з норм ЦК України, ГК України не передбачено можливості неодноразового розірвання договору, а тому договір про закупівлю товарів за державні кошти від 17.06.2015 р. № 343/3/69 є розірваним з моменту укладення сторонами першої угоди про його розірвання, а саме з 04.09.2015 р.

В задоволенні клопотанням відповідача № 14/03 від 14.03.2016 р. (вх. № 8500 від 15.03.2016 р.), у якому він просить суд, у разі задоволення позову, зменшити розмір штрафу та пені у відповідності до приписів ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, суд відмовляє з наступних підстав.

В обгрунтування свого клопотання відповідач вказує на те, що позивач не зазнав збитків внаслідок часткового невиконання відповідачем своїх зобов"язань та на те, що враховуючи зміст п. 4.1. договору відповідач кредитував позивача протягом 20 днів і більше.

Вирішуючи клопотання відповідача, суд керується приписами Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. (п. 3.17.4.), якими встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

В контексті наведеного, враховуючи те, що відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження обставин викладених у клопотанні, а також не надано доказів на підтвердження винятковості обставин за яких виникло прострочення виконання зобов"язань за договором, те, що розмір пені та штрафу був погоджений сторонами у договорі, утім як і строк оплати товару протягом 20 банківських днів з дати постачання, позов про стягнення пені задоволено частково, - суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, які складаються у даному разі з витрат по сплаті 3.674,16 грн. судового, збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 20, 188, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 611, 629, 651-654 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ФОП "ОСОБА_1" (Фізичної особи підприємця ОСОБА_1) АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, АК1Б "УКРСИББАНК" м. Харків, МФО 351005, р/р НОМЕР_2, інд. податковий номер НОМЕР_1 на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, б. 6, код ЄДРПОУ 00034022, банк одержувач - Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО банку одержувача - 820172, р/р 31251207418611) за неналежне виконання умов Договору про закупівлю товарів за державні кошти № 343/3/71 від 17.06.2015 року пеню, яка складає 47 880,00 грн. та штраф 111 720,00 грн., разом - 159 600,00 грн.

2.1. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, б. 6, код ЄДРПОУ 00034022) 2.394,00 грн. судового збору.

3.1. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В позові про стягнення 85.344,00 грн. пені відмовити.

Повне рішення складено 04.04.2016 р.

Суддя О.В. Бринцев

/Справа № 922/270/16/