Рішення № 56909081, 28.03.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2016 р. Справа № 918/144/16

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Щербині С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирець-Агро "

про стягнення заборгованості в сумі 596 136 грн. 53 коп.

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.11.2015 р.;

від відповідача -не з'явився;

В судовому засіданні 28 березня 2015 року, відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю " Агрохімічна компанія" ВІТАГРО " (далі ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО ", позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирець-Агро" (далі - ТОВ "Володимирець-Агро", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 596 136 грн. 53 коп., з яких 322 027 грн. основний борг, 48 238 грн. 67 коп. пені, 80 506 грн. 76 коп. штраф, 39 468 грн. 36% річних, 105 896 грн. 10 коп. курсова різниця.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29 лютого 2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14 березня 2016 року.

14 березня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів. (а.с.28-32)

14 березня 2016 року ухвалою суду слухання справи відкладено на 28 березня 2016 року, в зв'язку із неявкою відповідача.

28 березня 2016 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про повернення судового збору. Судом дану заяву прийнято до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 28.03.2016 р. позовні вимоги підтримав із підстав викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судові засідання 14 та 28 березня 2016 року не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а саме: 34300, Рівненська область, Володимирецький район, смт.Володимирець, вул.Будівельників, 10. (а.с.37). Проте вказані поштові відправлення були повернуті підприємством поштового звязку з посиланням "За зазначеною адресою не проживає" (а.с.26, 39).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Така сама правова позиція знайшла своє відображення в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" яким роз'яснено, що за змістом цієї норми (статті 64 ГПК України), зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При поданні до господарського суду Рівненської області даної позовної заяви позивачем було надано докази направлення цієї заяви та доданих до неї документів відповідачу. Так, з долученого опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, який підтверджує надання позивачу послуг поштового звязку, вбачається, що матеріали позовної заяви з усіма доданими до неї документами були направлені відповідачу у справі 25.02.2016 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля, проставлений працівником відділення поштового звязку на вказаному описі вкладення, та відповідні відомості про дату проведення операції, відображені у вищезазначеному розрахунковому документі. (а.с.4-5).

Незявлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судові засідання, матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, у звязку з чим суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2015 року між ТОВ "Агрохімічна Компанія "ВІТАГРО" (далі Постачальник) та ТОВ "Володимирець-Агро " (далі Покупець) укладено Договір №80-05/15 ЖТ поставки насіння (далі Договір) (а.с.8-10).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити насіння (надалі "товар" або "насіння"), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.3.2. Договору, Покупець проводить оплату вартості Товару шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника у банківській установі. Термін та схеми оплати кожної партії товару будуть обговорюватись Сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього Договору.

Згідно п.3.3.1. Договору, Сторони встановлюють, що Постачальник визначає у Видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті вказаній в додатках до договору (специфікація), на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" (далі- Банк) на дату оформлення Видаткової накладної.

Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого Банком на дату формування Видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курс, який був встановлений на день підписання Специфікації, в цьому випадку вартість Товару визначається за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідної Специфікації.

Пунктом 3.3.2 передбачено, що сума у гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікація), на курс продажу іноземної валюти, встановленого Банком на банківський день фактичної оплати Покупцем ціни товару (її неоплаченої частини).

Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого Банком на банківський день фактичної оплати Покупцем ціни товару (її неоплаченої частини), менший (нижчий) або рівний курс, який був визначений у Видатковій накладній на товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування Видаткової накладної.

Датою поставки товару вважається дата прийняття Покупцем товару за видатковою накладною (п.3.4.)

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

На виконання взятих на себе за Договором зобов'язань на підставі видаткових накладних №875 від 08.02.2015 р., №958 від 15.05.2015 р., №1059 від 18.05.2015 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 322 027 грн. 65 коп. (а.с.13-17).

Факт отримання товару відповідачем стверджується вказаними вище видатковими накладними, де в графі отримувач наявний підпис та відтиск печатки відповідача, та довіреностями №№3 від 08.05.2015 р., №5 від 14.05.2015 р.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за цим договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даного договору.

Судом встановлено, що відповідно: до Додатку №1 від 08.05.2015 р. до Договору, розрахунок по видатковій накладній №875 від 08.05.2015 року здійснюється в сумі 15 939 грн. до 01.10.2015 р., в сумі 15 939 грн. до 15.10.2015 р., в сумі 21 252 грн. до 01.11.2015 р.;

-до Додатку №2 від 14.05.2015 р. до Договору, передбачено розрахунок по видатковій накладній №958 від 15.05.2015 року здійснюється в сумі 57 216 грн. до 01.10.2015 р., в сумі 57 216 грн. до 15.10.2015 р., в сумі 76 288 грн. до 01.11.2015 р..

-до Додатку №3 від 15.05.2015 р. до Договору, передбачено розрахунок по видатковій накладній №91059 від 18.05.2015 року здійснюється в сумі 23 453 грн. 10 коп. до 01.10.2015 р., в сумі 23 453 грн. 10 коп. до 15.10.2015 р., в сумі 31 270 грн. 80 коп. до 01.11.2015 р.. (а.с.11-12)

Відповідач свої зобов'язань за вказаним Договором не виконав, з позивачем не здійснив розрахунок, у наслідок чого борг відповідача становить 322 027 грн.. В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем суми заборгованості.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 322 027 грн. основного боргу за Договором є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобовязань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 48 238 грн. 67 коп. - пені, 80 506 грн. 76 коп. штрафу, 39 468 грн. - 36% річних, 105 896 грн. 10 коп. курсової різниці.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що за затримку з оплатою Постачальником за поставлений товар, сплачується штраф у розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань. Субєктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи субєкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що п.7.5. Договору передбачено, що відповідно до вимог ст.625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, Покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять шість відсотків річних від простроченої (неоплаченої) суми.

Врахувавши наведені правові норми та перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення 80 506 грн. 76 коп. 25% штрафу, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Суд здійснивши власний розрахунок пені та 36 % річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір пені становить 48 268 грн. 36 коп., а 36 % річних становить 39 511 грн. 39 коп.

Оскільки суд, не може вийти за межі позовних вимог, тому бере до уваги розраховані позивачем суму пені у розмірі 48 238 грн. 67 коп. та суму 36% річних у розмірі 39 468 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 105 896 грн. 10 коп. курсової різниці.

Частиною 2 ст.524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язані визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншими нормативно-правовими актами.

Сторони, п.п.3.3.1., 3.3.2. Договору передбачили розрахунок виконання грошового зобов'язання еквівалентно в іноземній валюті.

Судом встановлено, що Додатками до Договору поставки №80-05/15 ЖТ від 05.05.2015 р. сторони погодили курс долара США на день підписання Договору поставки та додатків до нього становив: Додаток №1 від 08.05.2015 р. 21 грн./долар США; Додаток №2 від 14.05.2015 р. 20,65 грн./долар США; Додаток №3 від 15.05.2015 р. 20,60 грн./долар США (а.с.11-12).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 15 560,84 доларів США.

Як вбачається з довідки АТ "ОСОБА_2 Аваль" курс купівлі та продажу долара США до гривні станом на 25.02.2016 р. становить 27.500 (а.с.29).

Тобто станом на дату звернення до суду позивачем, а саме 25.02.2016, відповідачем не оплачено гривневий еквівалент 15 560,84 доларів США, що скаладає 427 923грн. 10 коп., тобто курсова різниця становить 105 896 грн. 10 коп..

Врахувавши наведені правові норми та перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення 105 896 грн. 10 коп. курсової різниці, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО " до ТОВ "Володимирець-Агро про стягнення 322 027 грн. основного боргу, 48 238 грн. 67 коп. пені, 80 506 грн. 76 коп. штрафу, 39 468 грн. 36% річних, 105 896 грн. 10 коп. курсової різниці є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача в сумі пропорційно задоволеним вимогам у сумі 8 942 грн. 05 коп..

Розглянувши заяву позивача про повернення судового збору в зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, суд зазначає, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивачем при подані позовної заяви на суму 596 136 грн. 53 коп. сплачено судовий збір в сумі 8 970 грн., при необхідному 8 942 грн. 05 коп., у зв'язку із чим позивачеві належить повернути з Державного бюджету України судовий збір у сумі 27 грн. 95 коп..

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирець-Агро" (34300, Рівненська область, Володимирецький район, смт.Володимирець, вул..Будівельників, 10, код ЄДРПОУ 39529764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (31200, Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код ЄДРПОУ 37993500) - 322 027 (триста двадцять дві тисячі двадцять сім) грн. основного боргу, 48 238 (сорок вісім тисяч двісті тридцять вісім) грн. 67 коп. пені, 80 506 (вісімдесят тисяч п'ятсот шість) грн. 76 коп. штрафу, 39 468 (тридцять шість тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 36% річних, 105 896 (сто п'ять тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 10 коп. курсової різниці та 8 942 (вісім тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 05 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Ухвалою суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (31200, Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код ЄДРПОУ 37993500) з Державного бюджету України 27 грн. 95 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №19 від 16 лютого 2016 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №918/144/16.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2016 р.

СуддяПолітика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (31200, Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7);

3 - відповідачу рекомендованим (34300, рівненська обл., Володимирецький р-н, смт Володимирець, вул. Будівельників, буд. 10).