Рішення № 56909007, 28.03.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" березня 2016 р.Справа № 916/2497/15

За позовом заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БТК АГРО"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 квартирно-експлуатаційна частина району, Військова частина А2613

про витребування земельної ділянки з незаконного володіння

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від прокурора: Попазогло В.С. - посвідчення №033848 від 15.06.15р.

Від позивача: ОСОБА_3- довіреність №220/770/д від 25.12.2015р.

Від відповідача: ОСОБА_4- довіреність №б/н від 26.10.2015р.;

Від ОСОБА_2 квартирно-експлуатаційної частини району: не з'явився;

Від Військової частини А2613: не з'явився;

Суть спору: В провадженні судді господарського суду Одеської області Погребної К.Ф. знаходилась справа № 916/2497/15 за позовом заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БТК АГРО" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 квартирно-експлуатаційної частини району та Військової частини А2613 про витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

У судовому засіданні, 20.07.2015р. представник прокуратури надав суду клопотання про залучення до участі у справі №916/2497/15 третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 квартирно-експлуатаційну частину району та військову частину А2613.

Крім того, 20.07.2015р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справ і№916/2497/15 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Військову частину А2613

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.07.2015р. залучено до участі у справі №916/2497/15 третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 квартирно-експлуатаційну частину району та військову частину А2613.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Одеської області ОСОБА_5 від 20.08.2015р. № 1202, відповідно до п. 2.3.52 Положення про автоматичну систему документообігу суду, п. 3.12 рішення зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол від 03.06.2015р. № 17-9/2015), у звязку із закінченням повноважень судді Погребної К.Ф. було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/2497/15.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2015р. справу № 916/2497/15 передано на розгляд судді О.Л.. Панченко.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.08.2015р. (суддя Панченко О.Л.) справу № 916/2497/15 прийнято до провадження.

ОСОБА_6 керівника апарату господарського суду Одеської області від 16.10.2015 р. № 1599 у звязку з перебуванням судді Панченко О.Л. на лікарняному з 01.10.2015 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/2497/15, за результатами якого її передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Літвінову С.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.10.2015р. справу № 916/2497/15 прийнято суддєю ОСОБА_7

Ухвалою суду від 21.12.2015р. зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БТК АГРО" до Військова частина А2613 та до Міністерства оборони України про зобов'язання укласти договір по справі № 916/2497/15 за позовом заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БТК АГРО" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 квартирно-експлуатаційна частина району, Військова частина А2613 про витребування земельної ділянки з незаконного володіння повернуто заявнику без розгляду відповідно до п.п. 4,6 ст. 63 ГПК України.

22.12.2015р. до суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "БТК АГРО" на ухвалу суду від 21.12.2015р. про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.12.2015р. провадження по справі № 916/2497/15 зупинено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2016р. ухвалу господарського суду Одеської області від 21.12.2015р. залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.03.2016р. провадження по справі поновлено.

28.03.2016р. представник Міністерства оборони України звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи №916/2497/15 колегією у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Суд, розглянувши клопотання представника Міністерства оборони України зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-6 ГПК України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Представник Міністерства оборони України в своєму клопотанні не обґрунтував в чому полягає складність справи тому суд відмовляє в задоволенні клопотання в звязку з його необґрунтованістю.

Крім того, 28.03.2016р. представник Міністерства оборони України звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи №916/2497/15.

Суд, розглянувши клопотання представника Міністерства оборони України відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 07.12.2015р. строк розгляду справи був продовжений відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Так як строк розгляду справи вже був продовжено за клопотанням відповідача та строк розгляду справи закінчується 29.03.2016р., суд відмовляє в задоволенні усного клопотання представника Міністерства оборони України про відкладення розгляду справи №916/2497/15.

Відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву відповідно якого позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у запереченнях.

Прокурор та представник Міністерства оборони України підтримає позовні вимоги та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні 28.03.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Згідно з державним актом на право користування землею серії Б №031745 від 1985р. Болградській квартирно-експлуатаційній частині району надано в безстрокове та безоплатне користування земельну ділянку, загальною площею 4240,7 га землі в межах згідно з планом землекористування для будівництва обєктів .

Відповідно до плану землекористування зазначеного державного акту Болградській квартирно-експлуатаційній частині району передано в користування ділянку №107 площею 3940,7 га та ділянку с. Жовтневе площею 300 га.

На підставі директиви Міністра оборони України від 25.07.2006 №322/1/010 наказом начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 01.11.2006 №123 Болградську квартирно-експлуатаційну частину району розформовано, а її правонаступником визнано квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси з підпорядкованим підрозділом ОСОБА_2 квартирно-експлуатаційної частиною району .

Військове містечко №121, що входить до складу земельної ділянки, право користування якою посвідчено державним актом серії Б №031745 від 1985р., перебуває на обліку ОСОБА_2 квартирно-експлуатаційної частини та закріплено за військовою частиною А2613, що вбачається з індивідуальної картки обліку земельної ділянки №78 форми 403 та що не заперечується жодним учасником судового процесу.

17.11.2014 між Військовою частиною А2613 (сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю „БТК Агро (сторона 2) укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки (далі договір), за умовами якого з метою відпрацювання моделі співпраці з підприємствами та залучення додаткових джерел фінансування життєдіяльності військової частини А2613, сторони за цим договором, зобовязалися шляхом обєднання своїх зусиль та майна, що належить сторонам на відповідних правових засадах в межах діючого законодавства та у відповідності до статутів, спільно діяти для досягнення спільних господарських цілей без створення юридичної особи, як то: вирощування, переробка та реалізація насіння всіх категорій (елітного та репродукційного); вирощування та реалізація товарної сільськогосподарської продукції; підвищення ефективності використання майна; впровадження сучасних технологій вирощування; зменшення сукупних та індивідуальних витрат матеріально-технічних та інших ресурсів для максимального прибутку .

Сторони домовились, що спільний обробіток земельної ділянки буде розподілятися наступним чином: ТОВ „БТК Агро бере на себе зобовязання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, яка обумовлена договором, а Військова частина А2613 бере на себе зобовязання, зокрема, надати для спільного обробітку земельну ділянку ТОВ „БТК Агро площею 48 га, з земель, що знаходяться у неї в користуванні згідно акту прийому-передачі будівлі, споруд та території військового містечка №121 від 28.10.2010 та державного акту серії Б №031745 від 12.02.1985 (пункт 1.2 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що внеском Військової частини А2613 є вартість права користування земельною ділянкою загальної площею 50 га, а внеском ТОВ „БТК Агро- грошові кошти, паливно-мастильні матеріали, обробка грунтів, сівба, посадка, внесення добрив та засобів захисту рослин, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові звязки, інше, що встановлюють сторони по закінченню сільськогосподарського року (п. 6.2. договору).

Прибуток, що отримується сторонами від спільного обробітку землі, підлягає розподілу пропорційно часткам, визначеним у статті 6 цього договору та понесеним фактичним затратам на вирощування сільськогосподарської продукції; фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку Військовій частині А2613 та утримання відповідної частки прибутку ТОВ „БТК Агро. ТОВ „БТК Агро перераховує Військовій частині А2613 у строк до 20 числа кожного місяця 2014-2015 років грошові кошти у сумі 2281 грн, але в загальній сумі за один сільськогосподарський рік на суму не менше 27372 грн, які складаються з розрахунку 3% від середньої вартості за 1 у.к. га землі (5940 грн х 3,2 = 19008 х 3% = 570,24 грн за 1 у.к. га х 48 га = 27372 грн) та в подальшому з урахуванням щорічної індексації, як достроково розподілений прибуток від спільного обробітку землі у наступному сільськогосподарському році. В такому разі ТОВ „БТК Агро самостійно на свій розсуд з урахуванням вимог Військової частини А2613, розпоряджується своєю частиною, отриманою від результату спільного обробітку (пункти 8.2, 8.3, 8.6 договору).

Згідно з пунктами 11.1, 11.2 договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками обох сторін і набирає чинності з 17.11.2014 та закінчується 30.11.2015р..

Вказаний договір погоджено начальником Квартирно-експлуатаційної частини Білгород Дністровського району та секретарем Болградської міської ради, про що свідчать відповідні відмітки на договорі.

За актом прийомупередачі земельна ділянка площею 48 га була передана відповідачеві.

В подальшому 07.05.2015 між Військовою частиною А2613 та ТОВ „БТК Агро було укладено додаткову угоду №168/10/6 до договору №168/10/20 від 17.11.2014, якою пункт 8.6 договору викладено у наступній редакції: Сторони погодилися, що ТОВ „БТК Агро перераховує Військовій частині А2613 у строк до 20 числа кожного місяця 2015 року грошові кошти у сумі 2621 грн, але в загальній сумі за один сільськогосподарський рік на суму не менше 32204 грн, які складаються з розрахунку 3% від середньої вартості за 1 у.к. га землі (в тому числі за період з 17.11.14 31.12.14рр. 19 008 грн х 3% х 48 га /365 х 45 діб = 3375 грн та за період з 01.01.2015 30.11.2015рр. 19 008 грн х 1,149 (індекс інфляції станом на 01.01.2015) х 3% х 48 га / 12 міс. Х 11 міс. = 28829 грн, що разом становить 32204 грн) та в подальшому з урахуванням щорічної індексації, як достроково розподілений прибуток від спільного обробітку землі у наступному сільськогосподарському році. В такому разі ТОВ „БТК Агро самостійно на свій розсуд з урахуванням вимог іншої сторони, розпоряджується своєю частиною, отриманою від результату спільного обробітку.

Предметом спору у даній справи є вимога заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про витребування з незаконного володіння ТОВ „БТК Агро на користь держави в особі Міністерства оборони України, земельної ділянки із земель Військового містечка №121 (земельна ділянка № 1) площею 48 га, нормативно-грошовою вартістю 90330,72 грн, яка розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, військове містечко №121.

Суд не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з приписами статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, яка залучена Військовою частиною А2613 до спільної діяльності з ТОВ „БТК Агро за договором №168/10/20 від 17.11.2014, належить до категорії земель оборони, а отже, порядок її використання є предметом регулювання Закону України Про використання земель оборони.

Статтями 1, 2 Закону України Про використання земель оборони передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Як зазначалося вище, земельна ділянка площею 4240,7 га, частина якої площею 48 га залучена Військовою частиною А2613 до спільної діяльності з ТОВ „БТК Агро, згідно з державним актом на право користування землею серії Б №031745 від 1985р. була передана в постійне користування Болградській квартирно-експлуатаційній частині району, правонаступником якої є ОСОБА_2 квартирно-експлуатаційна частина району.

Відповідно до приписів статей 3, 4 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України", положень Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22.12.2011 №795, саме ОСОБА_2 квартирно-експлуатаційна частина району, яка є юридичною особою, здійснює облік земельної ділянки, переданої у постійне користування за Державним актом серії Б №031745 від 1985р.

Статтями 2, 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передбачено, що вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування. Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Згідно з нормами статей 9, 14 Закону України Про Збройні сили України земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування; встановлення порядку надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі земельних (водних) ділянок відноситься до компетенції Кабінету Міністрів України.

Суд звертає увагу на той факт, що зареєстрованим землекористувачем (титульним володільцем) залученої до спільної діяльності земельної ділянки є саме ОСОБА_2 квартирно-експлуатаційна частина, органом, уповноваженим визначати порядок вилучення, передачі цієї земельної ділянки є Кабінет Міністрів України, в той час як Міністерство оборони України, як орган управління військовим майном, лише закріплює військове майно за військовими частинами, в даному випадку позивач на підставі відповідних директив закріпив зазначену земельну ділянку за Військовою частиною А2613. Вказане свідчить про неправильне визначення прокурором органу, в інтересах якого може бути пред'явлений відповідний позов.

Заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону, посилаючись на приписи статті 387 Цивільного кодексу України, в позовній заяві зазначив, що порушене право державної власності підлягає захисту шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння ТОВ БТК Агро на користь держави в особі Міністерства оборони України.

Відповідно до зазначеної статті власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. Згідно з вказаною нормою, власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом.

З правового аналізу статті 387 Цивільного кодексу України вбачається, що мова у цій нормі йде про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, що не володіє, до невласника, що незаконно володіє майном про вилучення цього майна в натурі. Віндикаційним позовом захищається право власності в цілому, оскільки він пред'являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові виступають власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).

Із системного аналізу приписів статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України вбачається, що право власності охоплює правові норми, які закріплюють і охороняють стан приналежності матеріальних благ конкретним особам. Змістом права власності є правомочності володіння, користування та розпорядження своїм майном. Правомочність володіння- це юридично забезпечена можливість власника бути в безпосередньому фактичному зв'язку з річчю. Законне володіння називається титульним володінням. Правомочність користування- це заснована на законі можливість вилучення корисних властивостей речі для задоволення потреб власника чи інших осіб. Право користування може належати не тільки власникам, але й іншим особам на підставі, зокрема, цивільно-правових договорів або адміністративних актів. Правомочність розпорядження- це закріплена нормами права за власником можливість визначити долю належної йому речі шляхом знищення, відчуження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам.

Згідно з положеннями глави 29 Цивільного кодексу України розрізняють два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно правові наслідки. Умови задоволення віндикаційного позову залежать від характеру незаконного володіння, в якому перебуває річ. Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ у особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним потрібне встановлення наміру чи грубої необережності, що встановлюється, виходячи з презумпції добросовісності набувача. Відповідальність недобросовісного володільця перед власником заснована не тільки на об'єктивній протиправності придбання майна, але і на суб'єктивному факторі, тобто провині набувача. Вимога власника про вилучення майна у недобросовісного незаконного володільця підлягає задоволенню у всіх випадках. Він зобов'язаний повернути власнику річ у тому вигляді, у якому вона знаходилась в момент заволодіння, і несе відповідальність за усяке винне зменшення її цінності. Витребування майна від добросовісного набувача залежить від умов, при яких річ вибула з володіння власника чи особи, якій він передав майно за договором та оплатності (безоплатності) придбання.

Ні військовою прокуратурою Білгород-Дністровського гарнізону, ні Міністерством оборони України не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач заволодів/володіє земельною ділянкою площею 48 га, нормативно-грошовою вартістю 900330,72 грн, яка розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, військове містечко №121.

Із матеріалів справи вбачається, що титульним володільцем зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_2 квартирно-експлуатаційна частина району. В той час як користування цією земельною ділянкою здійснює ТОВ БТК Агро на підставі договору №168/10/20 від 17.11.2014, який є чинним та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обовязки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Саме таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі №3-231гс15.

В узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008 Верховний Суд України зазначив на необхідності чіткого розмежування випадків, в яких належним способом захисту порушеного права є визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, зокрема проведення реституції, від випадків, коли має заявлятися позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, необхідним є звернення з віндикаційним позовом.

В даному випадку земельна ділянка площею 48 га, розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, військове містечко №121, не вибувала із володіння держави, що виключає можливість задоволення позовних вимог про її витребування з чужого незаконного володіння.

Враховуючи відсутність в даному випадку підстав, з якими закон пов'язує можливість витребування майна від відповідача, колегією суддів не приймаються до уваги доводи військової прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону та Міністерства оборони України щодо удаваності чи не вчиненності договору №168/10/11 від 04.08.2014. До того ж, предметом спору у даній справі не є визнання недійсним зазначеного договору.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобовязань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з Міністерства оборони України в доход державного бюджету України 13504,96 грн. судового збору за подання позовної заяви

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 77,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2.Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) в доход Державного бюджету України (УК у м. Одесі/Приморський район, код 38016923, р/р № 31210206783008, МФО 828011, КБК 22030101, або на інші рахунки) суму судового збору у розмірі 13504,96грн.

.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 квітня 2016 р.

Суддя С.В. Літвінов