Рішення № 56908322, 23.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2016Справа №910/14283/15За позовом Приватного підприємства «Торгівельний будинок аркада»

до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

про стягнення 46376,93 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Кабанова А.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Василенко Н.В. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

На новий розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов у справі № 910/14283/15 про стягнення 46376,93 грн. мотивований тим, що позивачем в рахунок оплати послуг за Договором № 99 від 27.11.2014 було сплачено відповідачу 220594,72 грн., однак, загальна вартість послуг, які фактично надані відповідачем становить 173956,94 грн., тому на підставі ст. 1212 ЦК України позивач просить суд стягнути різницю між загальною сумою сплачених позивачем коштів та загальною вартістю наданих відповідачем послуг (з урахуванням повернутих грошових коштів у розмірі 260,85 грн.).

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на укладення між сторонами двох додаткових угод, у яких було збільшено тарифи, відтак підстави для повернення коштів у нього відсутні.

Клопотання Позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції судом відхилено як таке, що не підтримано представником Позивача, який з'явився у судове засідання особисто та не наполягав на клопотанні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

27.11.2014 між Відповідачем, як зерновим складом, та Позивачем, як поклажодавцем, було укладено Договір складського зберігання №99 (далі - Договір), за умовами якого поклажодавець зобов'язується передати, а зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання зерно пшениці врожаю 2014 року та надавати додаткові послуги, відповідно до Додатку 1, що є невід'ємною частиною Договору та в установлений строк повернути Зерно поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених Договором.

За своєю правовою природою Договір є договором складського зберігання, тому правовідносини за ним регулюються положеннями Глави 66 ЦК України «Зберігання», та зокрема параграфів № 1 «Загальні положення про зберігання» та № 2 «Зберігання на товарному складі».

27.11.2014 Позивачем було передано Відповідачу на зберігання пшеницю м'яку 6 класу урожаю 2014 року у кількості 1282200 кг, що підтверджується складською квитанцією на зерно № 652 від 27.11.2014.

Відповідно до п. 5.1 Договору розмір плати за зберігання зерна і надання додаткових послуг визначається за діючими тарифами, які затверджені зерновим складом та є невід'ємною частиною цього Договору (додаток №1 до Договору). Додатковою угодою від 13.01.2015 Додаток №1 викладено в новій редакції та встановлено нову вартість послуг.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що Позивачем в рахунок оплати послуг за Договором було сплачено відповідачу 220594,72 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №333 від 28.11.2014, №15 від 16.01.2015, №53 від 06.02.2015, №92 від 05.03.2015, №209 від 06.04.2015, №218 від 07.04.2015, №255 від 15.04.2015, №282 від 22.04.2015, №304 від 29.04.2015.

За період з 27.11.2014 по березень 2015 року були складені та підписані сторонами наступні акти здачі-приймання робіт (надання послуг):

- №ОУ-0000936 (зберігання пшениці за листопад 2014) на суму 3761,12 грн.;

- №ОУ-0001000 (зберігання пшениці за грудень 2014) на суму 28208,40 грн.;

- №ОУ-0000023 (зберігання пшениці за січень 2015) на суму 28208,40 грн.;

- №ОУ-0000081 (зберігання пшениці за лютий 2015) на суму 28208,40 грн.;

- №ОУ-0000160 (зберігання пшениці за березень 2015) на суму 28208,40 грн.

03.04.2015 Позивач надіслав на адресу філії Відповідача «Львівський КХП» лист вих. № 66 від 03.04.2015, яким просив відвантажити в термін з 06.04.2015 по 25.04.2015 зерно - пшеницю м'яку 6 класу урожаю 2014 року у кількості 1282200 кг відповідно до складської квитанції на зерно № 652 від 27.11.2014, що зберігається на зерновому складі за адресою: 79019, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 88, на підставі Договору, а також повідомив, що експедитором є ТОВ «Компанія Грано СВ».

17.04.2015, 21.04.2015, 22.04.2015, 24.04.2015 та 28.04.2015 Відповідач здійснив відвантаження всього обсягу переданого на зберігання зерна - у кількості 1273300 кг та Відповідачем було надіслано Позивачу наступні акти наданих послуг:

- №ОУ-0000219 (зберігання пшениці з 01.04.2015 по 13.04.2015 за тарифом 25,00 грн. за 1 тонну на суму 13890,50 грн.);

- №ОУ-0000194 (відвантаження на залізничний транспорт за тарифом 33,00 грн. за 1 тонну на суму 10879,44 грн., зберігання пшениці з 14.04.2015 по 21.04.2015 за тарифом 25,00 грн. за 1 тонну, на суму 7723,34 грн.);

- №ОУ-0000194 (подача вагона для відвантаження за тарифом 1350,00 грн. за 1 послугу, на суму 13500,00 грн.; послуга зважування вагона залізничною вагою за тарифом 300,00 грн. за 1 послугу, на суму 6000,00 грн.);

- №ОУ-0000220 (подача одного вагона для відвантаження зерна за тарифом 1350,00 грн. за 1 послугу, на суму 6750,00 грн.; зважування вагона тензометричною вагою 150 тонн за тарифом 300,00 грн. за 1 послугу, на суму 3000,00 грн.).

Як убачається з журналу вхідної кореспонденції Позивача, та що не спростовано Відповідачем, указані акти були отримані Позивачем від філії Відповідача «Львівський КХП» 28.07.20.15, та Позивач у встановлений п. 5.7 Договору строк листом від 30.04.2015 №86 (надісланий 30.04.2015, докази залучені до матеріалів справи) повідомив Відповідача про наявність заперечень щодо підписання актів здачі-приймання, надав свій акт, складений за обсягом наданих послуг з застосуванням тарифів, у редакції Додаткової угодою від 13.01.2015 та просив у випадку не підписання акта повернути зайво сплачені кошти у розмірі 46637,78 грн.

Отже, як було встановлено вище судом, Позивачем в рахунок оплати послуг за Договором було сплачено Відповідачу більшу суму, ніж було надано послуг (згідно підписаних сторонами актів наданих послуг) на час сплати: сплачено 220594,72 грн., а Відповідачем надано послуг (згідно підписаних сторонами актів наданих послуг) на суму 173956,94 грн., і крім того судом встановлено, що 260,85 грн. були повернуті Відповідачем Позивачу.

Обставини суми сплати - 220594,72 грн., вартості послуг - 173956,94 грн., належного обсягу та якості послуг на суму підписаних актів - 173956,94 грн., а також сума повернення - 260,85 грн., визнаються особа сторонами та підтверджуються матеріалами справи.

Сума позову - 46637,78 грн. становить різницю між загальною сумою сплачених Позивачем коштів та загальною вартістю наданих Відповідачем послуг (згідно підписаних сторонами актів наданих послуг та з урахуванням повернутих останнім грошових коштів у розмірі 260,85 грн.), на яку Відповідач не підписав акт у редакції Позивача та яку Позивач просив Відповідача повернути (вищеописаний лист №86 від 30.04.2015) на підставі ст. 1212 ЦК України, однак Відповідач не повернув.

Спір по суті виник у зв'язку з застосуванням Відповідачем інших тарифів на обумовлені Договором послуги з 01.04.2015 (починаючи з акту №ОУ-0000219, зберігання пшениці з 01.04.2015 по 13.04.2015), та незгодою Позивача з такою зміною.

Направляючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України вказав на необхідність надання оцінки усім наявним у справі доказам, та зокрема, чи була домовленість сторін про зміну вартості тарифів та яка дійсна підстава перерахування Позивачем суми попередньої оплати Відповідачу. Окрім того Вищий господарський суд України вказав дослідили правовідносини сторін з урахуванням п.п. 5.12., 5.13 Договору (поклажодавець має право протягом 5 днів з часу отримання повідомлення про зміну тарифів вартості послуг вивезти зерно зі складу у разі незгоди його зі зміною вартості цих послуг, а у випадку не вивезення зерна, нова вартість вважається погодженою), а саме чи було виконано Позивачем умов цих пунктів Договору та чи були заперечення Позивача проти зміни тарифів вартості послуг, і як наслідок - чи є обґрунтованими доводи Відповідача про безпідставність вимог щодо повернення Позивачу заявленого розміру грошових коштів.

На виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 20.01.2016 у порядку ст. 111-12 ГПК України суд під час нового розгляду дослідив та встановив наступні обставини.

Так, як на підставу надання послуг за вищими тарифами, ніж було погоджено сторонами при укладенні Договору, Відповідач посилається на укладення між сторонами Додаткової угоди від 23.03.2015 до Договору та Додаткової угоди від 08.04.2015 до Договору.

За приписами ч. 2 ст. 180 ГПК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідачем до відзиву залучено копії Додаткових угод від 23.03.2015 та від 08.04.2015 до Договору, які за твердженнями Відповідача відповідають оригіналу, однак суд такого висновку дійти не зміг через відсутність належних та допустимих доказів, а саме - за відсутності у Відповідача оригіналів вказаних угод, що визнається самим Відповідачем, та за умови заперечення Позивачем факту укладення цих угоди та згоди на їх умови.

Разом із цим, за умовами чинного законодавства дозволяється укладення угод у спрощений спосіб, тому суд досліджує правовідносини сторін, утому числі листування, що супроводжували правовідносини сторін на час, якими датовані указані додаткові угоди, а також досліджує дії сторін, які вони вчинювали у цей час та після 23.03.2015 і 08.04.2015 відповідно.

За твердженнями Відповідача текст Додаткової угоди від 23.03.2015 до Договору, яка після її підписання мала вступити в силу з 01.04.2015 (п. 4) було ним надіслано на електронну адресу Позивача 26.03.2015, та позаяк Позивач у встановлений п. 5.12 Договору 5ти денний строк не висловив незгоди зі зміною вартості послуг та не вивіз зерно зі складу, то отже за приписами п. 5.13 Договору нова вартість вважається погодженою сторонами.

Разом із цим на переконання суду Відповідач трактує п.п. 5.12, 5.13 Договору окремо від п. 5.11 Договору, тоді як їх треба трактувати в сукупності:

- п. 5.11 Договору: у разі зміни тарифів на енергетичні, матеріальні та інші ресурси зерновий склад залишає за собою право змінювати вартість наданих послуг в односторонньому порядку. При цьому Зерновий склад зобов'язаний попередити Поклажодавця про зміну тарифів письмово не пізніше ніж за 10 календарних днів до таких змін;

- п. 5.12 Договору: у разі незгоди Поклажодавця зі зміною вартості послуг (підвищення або зниження), останній зобов'язаний протягом 5 (п'яти) днів з часу отримання повідомлення про зміну вартості послуг вивезти зерно з зернового складу;

- п. 5.13 Договору: у випадку не вивезення зерна Поклажодавцем з зернового складу протягом терміну, вказаного у п. 5.12 Договору, нова вартість послуг вважається погодженою Сторонами, а Поклажодавець зобов'язаний сплачувати нову вартість послуг Зернового складу.

Отже, по-перше, Відповідач мав право в односторонньому порядку змінювати вартість послуг по Договору за двох послідовних умов: 1) у разі зміни тарифів на енергетичні, матеріальні та інші ресурси; 2) за умови здійснення попередження Поклажодавця про таку зміну тарифів письмово не пізніше ніж за 10 календарних днів до таких змін.

Та лише потім, за наявності підстав для підвищення тарифів та повідомлення Поклажодавця у строк та у спосіб, визначений п. 5.11 Договору, від дати такого повідомлення починається відлік 5ти денного строку за п. 5.12 Договору, який наданий Поклажодавцю для висловлення незгоди зі зміною вартості послуг, та у випадку її не висловлення протягом цього 5ти денного строку, за умовами п. 5.13 Договору нова вартість послуг вважається погодженою сторонами.

Разом із цим, щодо Додаткової угоди від 23.03.2015 до Договору, то Відповідачем доведено перед судом лише першу з умов - зміна тарифів обумовлена зміною вартості енергоносіїв, про що по підприємству Відповідача було видано відповідний наказ. Однак дотримання умов другої частини п. 5.11 Договору Відповідачем перед судом не доведено, а саме, не доведено здійснення попередження Поклажодавця про зміну тарифів як письмово, так і не пізніше ніж за 10 календарних днів до таких заявлений змін.

У тому числі судом відхилено твердження Відповідача, що за умови отримання цієї угоди електронним листуванням, як повідомлення про зміну тарифів, 26.03.2015, та за відсутності заперечень на неї протягом 5ти днів, наведені у ній тарифи вважаються прийнятими сторонами автоматично, оскільки враховуючи умови п. 5.11 Договору суд констатує, що між 26.03.2015 та 01.04.2015 всупереч розрахункам Відповідача не збережено обов'язковий за п. 5.11 Договору 10ти денний строк для повідомлення, який зерновий склад зобов'язаний дотримати для попередження Поклажодавця про зміну тарифів, якщо зерновим складом прийнято рішення про їх зміну в односторонньому порядку, що мало місце у даному випадку в зв'язку зі зміною вартості енергоносіїв по підприємству Відповідача

Отже, оскільки у матеріалах справи відсутні докази здійснення Відповідачем письмового попередження Поклажодавця про зміну тарифів не пізніше ніж за 10 календарних днів до таких змін щодо Додаткової угоди від 23.03.2015 до Договору, то всупереч твердженням Відповідача для Позивача не розпочався та не збіг встановлений п. 5.12 Договору строк на надання заперечень на нову вартість послуг та вона не є автоматично за умовами п. 5.13 Договору погодженою сторонами.

Щодо електронного листування, яке мало місце між сторонами, то суд дійшов вступних висновків.

Як було вказано вище, за твердженнями Відповідача текст Додаткової угоди від 23.03.2015 до Договору було ним надіслано на електронну адресу Позивача 26.03.2015, і також потім було надіслано електронною поштою Додаткову угоди від 08.04.2015 до Договору.

Проте у Договорі (з урахуванням Додаткової угоди від 13.01.2015) між сторонами не погоджено електронних адрес, по яким сторони погодили б здійснювати листування з правовідносин, які склалися між ними по Договору, а також у матеріалах справи відсутні докази, що такі електронні адреси були погоджені сторонами та повідомлені одна одній пізніше, або що кожна зі сторін має свою офіційну електронну адресу, по якій здійснюється електронне листування по підприємству, та направлення на або з якої (електронної адреси) електронні листи вважаються офіційно здійсненими або прийнятими підприємством повідомленнями. Також, у матеріалах справи відсутні докази наявності на підприємствах відповідальних осіб з електронним цифровим підписом, уповноважених вести офіційне листування від імені цих підприємств з приводу їх господарської діяльності, та зокрема по Договору.

З огляду на наведене посилання Відповідача на направлення листів (роздруківки з сторінки електронної пошти залучені до матеріалів справи, у тому числі до відзиву) за електронною адресою, аналогічною вказаній у листі Позивача від 03.04.2015 № 66 (адреса особи ОСОБА_3), як на належне направлення Позивачу повідомлень про зміну вартості послуг по Договору та текстів (сканів підписаних Відповідачем) Додаткових угод від 23.03.2015 та від 08.04.2015 до Договору, судом відхиляються, а також враховуючи ту обставину, що вказана електронна адреса надана як адреса контактної особи стосовно відвантаження зерна, експедитором якого є ТОВ «Компанія Грано СВ».

Також Відповідачем не доведено суду належними засобами доказування (внутрішніми відомостями поштового сервера, результатами дослідження спеціаліста того), що перелічені у електронних листах, роздруківки яких з сторінки електронної пошти залучені до матеріалів справи, повідомлення про зміну вартості послуг по Договору та текстів (сканів підписаних Відповідачем) Додаткових угод від 23.03.2015 та від 08.04.2015 до Договору, дійсно були направлені Позивачу та отримані ним, а одні лише сканкопії повідомлень з поштової сторінки такого не доводять.

Реєстрація директором Позивача у Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку № 1 від 30.04.2015 коригування кількісних і вартісних показників по податкової накладної від 29.04.2015 № 66/18 на повернення попередньої оплати у сумі 260,85 грн., у якій зберігання зерна було нараховане за збільшеним у Додатковій угоді від 23.03.2015 тарифом, не доводить факту укладення Позивачем вказаної угоди або його фактичну згоду на її умови, а свідчить лише, що Позивач, як господарючий суб'єкт, провів податкове коригування у попередніх документах з огляду на повернення йому 260,85 грн., та відповідно зменшив зобов'язання за ними. І дані правовідносини (з приводу виконання податкових зобов'язань та їх оформлення) не є предметом даного судового спору, тому законності їх вчинення судом не надається. Суд лише констатує, що при обрахуванні різниці між сумою сплати - 220594,72 грн. та вартістю послуг - 173956,94 грн., Позивачем було правомірно зменшено цю різницю на суму повернутих йому коштів - 260,85 грн.

Судом також враховано, що з документально підтвердженого звичаю ділового обороту між сторонами, та зокрема з укладення Додаткової угоди від 13.01.2015, вбачається наявність такого звичаю, як підписання змін у договір у той же спосіб, у який Договір було укладено, а саме у вигляді єдиного документу скріпленого підписами та печатками сторін, що не виключає переддоговірного листування, але документ (угода) складається, підписується та скріплюється печатками, та не укладається шляхом електронного листування, звичайного обміну листами чи прийняттям до виконання.

Отже, укладення між сторонами Додаткової угоди від 23.03.2015 до Договору Відповідачем перед судом належними засобами доказування не доведено.

Щодо укладення між сторонами Додаткової угоди від 08.04.2015 до Договору, то укладення її між сторонами шляхом електронного листування судом відхилено з мотивів, наведених вище.

Судом встановлено, що наведені у Додатковій угоді від 08.04.2015 до Договору послуги: «одне зважування вагона танзометричною вагою 150 тонн» та «подача одного вагона для відвантаження зерна» є додатковими по відношенню до послуг, наведених у Договорі з урахуванням Додаткової угоди від 13.01.2015: «відвантаження на залізничний транспорт», і те, що ці послуги додаткові та їх надання було введено по підприємстві відповідним окремим наказом визнається і самим Відповідачем (том 1, а.с. 79), тому на укладення Додаткової угоди від 08.04.2015 до Договору не поширюється встановлений п.п. 5.11 - 5.13 Договору порядок внесення змін у нього, оскільки цими пунктами сторони поголили порядок внесення змін «у разі зміни тарифів на енергетичні, матеріальні та інші ресурс», а не у разі прийняття Відповідачем рішення про надання Позивачу нових послуг.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази, що Позивач замовляв надання йому таких додаткових послуг («одне зважування вагона танзометричною вагою 150 тонн» та «подача одного вагона для відвантаження зерна»), натомість питання взаємодії між експедитором Позивача та Відповідачем щодо порядку відвантаження зерна є питаннями саме їх взаємодії, зручності та відповідності проведення технологічного процесу відвантаження зерна зі складу, і тому надання Відповідачем послуг, які Позивач не замовляв, на надання яких Позивач не погоджувався та щодо яких Додаткову угоду від 08.04.2015 до Договору не укладав, є питаннями власної господарської діяльності Відповідача та його ризиків.

Як було встановлено вище судом, на укладення Додаткової угоди від 08.04.2015 до Договору не поширюється встановлений п.п. 5.11 - 5.13 Договору порядок внесення змін у нього, а отже розповсюджуються загальні правила укладення господарських договорів (глава 20 ГК України, глава 53 ЦК України).

Укладення між сторонами у письмовій формі Додаткової угоди від 08.04.2015 до Договору матеріали справи не містять, укладення її шляхом електронного листування відхилено вище судом, і доказів фактичного виконання Позивачем даної додаткової угоди Відповідач суду такою не надав, а електронне листування та надання «додаткових послуг» судом відхилені вище, спір про зобов'язання укласти Додаткову угоду від 08.04.2015 до Договору до суду на розгляд не передавався, тому укладення між сторонами Додаткової угоди від 23.03.2015 до Договору Відповідачем перед судом належними засобами доказування не також доведено.

Враховуючи наведене, розрахунки між сторонами за надані послуги повинні здійснюватися за вартістю таких послуг, погоджених сторонами в Договорі з урахуванням Додаткової угоди від 13.01.2015.

Щодо внесення оплати у більшому розмірі (220594,72 грн.), ніж було надано фактично послуг (які підтверджені підписаними сторонами актами наданих послуг, 173956,94 грн.) то суд зазначає, що здійснення Позивачем такої оплати у більшому розмірі жодним чином не свідчить про його згоду на застосування нових тарифів, оскільки право здійснювати попередню оплату послуг зернового складу, передбачених Договором, надано Позивачу п. 5.9 Договору, та при цьому відсутня домовленість сторін, що таке попереднє перерахування кошів у рахунок майбутнього надання послуг свідчить про попередню згоду на збільшення тарифів, за якими надаються ці послуги. У призначенні платежу платіжок Позивача також відсутні посилання на оплату з урахуванням укладення Додаткових угод від 23.03.2015 та від 08.04.2015.

Позаяк Позивачу належним, а саме, у встановлені Договором порядку та строки, чином про прийняття Відповідачем одностороннього рішення про зміну вартості послуг по Договору не повідомлялося, то суд зауважує, що Позивач обгрунтвоано відмовився у встановлений Договором строк від підписання актів (перелік не підписаних актів наведено вище), та позаяк зміна вартості послуг по Договору фактично не відбулася, то Позивач не був зобов'язаний вивозити зерно зі складу, на що посилається Відповідач, та обгрунтвоано вимагав повернення суми внесеної попередньої оплати (копії вимог т належні докази їх направлення залучені до справи), оскільки Відповідач чітко відмовився надавати послуги за старими тарифами, під час дії яких Позивач вніс передплату, відтак підстава для утримування Відповідачем коштів, яка була на час їх отримання, на час отримання ним вимоги від Позивача вже відпала, і Позивач обгрунтовано вимагав повернути йому передплату надання послуг по тарифам, на які не погоджувався.

Отже Відповідач на даний час протиправно утримує кошти, послуги на які Позивачу не надавав (документальне підтвердження надання послуг на спірну суму у справі відсутнє), та надавати які (послуги) по погодженим з Позивачем тарифам відмовляється,

Розрахунок боргу в сумі 46376,93 грн. судом перевірено та визнано обґрунтованим, арифметично правильним, доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх належного спростування з боку Відповідача.

З огляду на все вищенаведене, невиконання Відповідачем вимоги Позивача про повернення коштів визнається судом неправомірним та позовні вимоги про стягнення кошів у примусовому порядку судом задовольняються на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору (задоволення позову) не вплинуть.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати Позивача по сплаті судового збору покладаються на Відповідача, а витрати Відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (м. Київ, вул. Саксаганського, 1; ідентифікаційний код 37243279) на користь Приватного підприємства «Торгівельний будинок Аркада» (61038, Харківська обл., м. Харків, шосе Салтівське, 67-а; ідентифікаційний код 32548751) 46376 (сорок шість тисяч триста сімдесят шість) грн. 93 коп., а також 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.03.2016

Суддя Сташків Р.Б.