Рішення № 56908207, 28.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2016Справа №910/3422/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 4 858,41 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Чуріков А.Д. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 4 858,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №206009Га/13рв від 19.08.2013 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику транспортного засобу марки «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України страховою компанією отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 порушено провадження у справі №910/3422/16, розгляд справи призначено на 28.03.2016.

14.03.2016 через канцелярію Господарського суду міста Києва позивачем надано документи на виконання вимог суду про порушення провадження у справі.

15.03.2016 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформаційна довідка на запит суду.

23.03.2016 відповідачем подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому останній визнав позовні вимоги законними та обґрунтованими, а також просив суд розглянути справу без його участі.

Представник позивача в судовому засіданні 28.03.2016, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в засідання господарського суду своїх представників не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, беручи до уваги клопотання відповідача про розгляд справи без його участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 28.03.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.08.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», як страховиком, та ОСОБА_2, як страхувальником, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №206009Га/13рв від 19.08.2013, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, зокрема, - автомобілем марки «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувачем є ОСОБА_2.

Строк дії договору встановлено з 20.08.2013 по 19.08.2014.

07.06.2014 об 11 год. 00 хв. на перехресті вулиць Гагаріна-Кн.Романа відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме: ОСОБА_3 керуючи мотоциклом марки «Cizeta 350», реєстраційний номер НОМЕР_2, не вибравши безпечної швидкості руху, не дотримавшись безпечної дистанції, здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, який зупинився попереду, та від удару по інерції продовжив рух, здійснивши зіткнення з автомобілем «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_1. Внаслідок ДТП вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 02.07.2014 у справі №569/9200/14-п встановлено порушення ОСОБА_3 вимог п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України та визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також накладено стягнення у вигляді штрафу.

07.06.2014 власник застрахованого автомобіля марки «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» з повідомленням про аварію, в якому повідомив про факт настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до рахунку №267 від 10.06.2014, виписаного СТО - ФОП ОСОБА_4, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкоджень під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 07.06.2014, складає 5 358,41 грн.

Одночасно, згідно з ремонтною калькуляцією №1.001.14.0983 від 10.06.2014, вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем транспортного засобу становить 5 358,41 грн.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №206009Га/13рв від 19.08.2013, склало страховий акт №1.001.14.09893/VESKO17187 від 11.06.2014, згідно з яким пошкодження транспортного засобу - автомобіля марки «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 07.06.2014, визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 5 358,41 грн.

07.06.2014 ОСОБА_2 (страхувальник) звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування, в якій просив сплатити йому страхове відшкодування по страховому випадку, який стався 07.06.2014 з автомобілем марки «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_1, в якій просив виплатити страхове відшкодування на рахунок СТО.

На підставі договору №206009Га/13рв від 19.08.2013, а також складеного страхового акту №1.001.14.09893/VESKO17187 від 11.06.2014 та заяви страхувальника, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» сплатило суму страхового відшкодування на рахунок ФОП ОСОБА_4 у розмірі 5 358,41грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №113 635 від 12.06.2014.

Позивач звертався до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» з претензією №ЛВ 5413від 02.12.2014, відповідно до якої просив сплатити страхову суму в розмірі 5 358,41 грн.

Однак, на час розгляду справи в матеріалах справи відсутні відомості щодо надання відповідачем відповіді на зазначену претензію чи виплати позивачу вказаного розміру страхового відшкодування..

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Перехід права вимоги за наведеними норми права (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування") слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови: право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; регрес має місце після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», виплативши страхове відшкодування потерпілому - ОСОБА_2 за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора, а не регресу до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Зважуючи на викладене, саме положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається, а не ст. 1191 ЦК України, на які посилається позивач.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

З матеріалів справи вбачається, транспортний засіб - мотоцикл «Cizeta 350», реєстраційний номер НОМЕР_2, водієм якого спричинено спірну дорожньо-транспортну пригоду, знаходився під керуванням ОСОБА_3.

Доказів того, що ОСОБА_3 не мав права керування транспортним засобом марки «Cizeta 350», реєстраційний номер НОМЕР_2, та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а тому, враховуючи положення статті 62 Конституції України, які закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 керував вказаним транспортним засобом на законних підставах.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку, а саме постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 02.07.2014 у справі №569/9200/14-п.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 уклав Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс) №АС/9063026 з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт», строк дії якого встановлено з 02.04.2014 по 01.04.2015, а предметом є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Cizeta 350», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Вказана обставина також підтверджується довідкою Моторного (транспортного) страхового бюро України, що надійшла на запит суду.

За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_3 експлуатував автомобіль «Cizeta 350», реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт».

Згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

При цьому за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом №АС/9063026 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 500 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Одночасно, згідно з частиною 4 статті 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Як вбачається з положень п.28.10 Договору добровільного страхування наземного транспорту №206009Га/13рв від 19.08.2013, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та ОСОБА_2, при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу, в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт, кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкоджень транспортного засобу на базі СТО на підставі рахунків з СТО.

Враховуючи вищевикладене, договором страхування, укладеним між позивачем та страхувальником, не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням виключно звіту суб'єкта оціночної діяльності.

З урахуванням вимог пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", наявність в матеріалах справи рахунку СТО №267 від 10.06.2014, ремонтної калькуляції №1.001.14.0983 від 10.06.2014, страхового акту №1.001.14.09893/VESKO17187 від 11.06.2014 та платіжного доручення №113 635 від 12.06.2014, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 07.06.2014.

При цьому Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Зазначена правова позиція також наведена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 по справі №910/7163/14, яка прийнята з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 5 358,41 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах 5 358,41 грн.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, а також визначені полісом №АС/9063026 розміри лімітів відповідальності (50 000 грн.) та франшизи (500 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 4 858,41 грн. (5 358,41 грн. фактичних витрат - 500 грн. франшизи).

Як встановлено в ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач у відзиві на позову заяву проти задоволення позову заперечень не надав, зазначивши, що позовні вимоги вважає законними і обгрунтованими.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (04073, м. Київ, пров. Балтійський, буд.20; ідентифікаційний код 22229921) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд.8; ідентифікаційний код 20474912) страхове відшкодування в розмірі 4 858 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 41 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 31.03.16

Суддя Грєхова О.А.