Рішення № 56907999, 29.03.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 р. Справа № 909/90/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Леон-Фарм", вул. Залізнична, 9-А, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 76019

фактична адреса: вул. Паркова, 18-В, м. Івано-Франківськ, 76002

про стягнення 10177,48 грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №15 від 17.02.16),

від відповідача: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Леон-Фарм" звернулось в суд із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 10177,48 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки № 22 від 09.02.12 в частині оплати поставленого товару.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з урахуванням поданих ним клопотань про припинення провадження у справі (вх.№2344/16 від 15.03.16 та вх.№2901/16 від 29.03.16) в частині стягнення основного боргу в сумі 3600,00 грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем даної суми.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №2589/16 від 22.03.16 та №2588 від 22.03.16, які вручені відповідачу 17.03.16 та знаходяться в матеріалах справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

На час винесення судом рішення, заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між сторонами даного спору укладено договір поставки №22 від 09.02.12, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов"язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити медичний товар згідно замовлення покупця (відповідача), а покупець зобов"язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити цей товар (п.1.1. договору).

Відповідно до п.7.1 договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок постачальника протягом 3 днів з моменту виставлення рахунку на відповідну партію товару або з моменту отримання відповідної партії товару.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. На виконання умов договору, позивач за період з 22.09.15 по 17.11.15 поставив та передав у власність відповідача медичний товар - на суму 8805,27 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

В порушення договірних зобов"язань, відповідач на час звернення позивача до суду, отриманий товар оплатив частково в сумі 695,41 грн., що підтверджується довідкою головного бухгалтера ТзОВ "Захід Леон-Фарм" №3 від 26.01.16.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, заборгованість відповідача станом на день подання позову складала 8109,86 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобовязань не надав, доводи позивача не спростував, однак в процесі розгляду справи частково оплатив вартість поставленого позивачем товару на суму 3600,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, які долучено до матеріалів справи.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем свого зобовязання щодо оплати отриманого товару та часткового погашення відповідачем заборгованості на суму 3600,00 грн. вимога позивача про стягнення з відповідача 4509,86 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню. В частині позовних вимог про стягнення 3600,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України у зв"язку з відсутністю предмету спору.

Факт прострочки виконання грошового зобовязання за договором поставки № 22 від 09.02.12 підтверджується матеріалами справи.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 924,06 грн. курсової різниці, слід вказати наступне.

Пунктом 7.3 договору, сторони узгодили, що у випадку збільшення курсу долара США, установленого Національним банком України, більш ніж на 3 % за період з моменту передання товару до моменту його оплати, постачальник має право пропорційно збільшити ціну товару та вимагати його оплати покупцем, згідно здійсненого перерахунку в повному обсязі.

На підставі даного пункту договору, позивачем нараховано відповідачу 924,06 грн. курсової різниці. Судом відповідно до ст. 55 ГПК України, враховуючи прострочення виконання зобов"язання та курс гривні до долара США станом на 26.01.16, перевірено правильність даного нарахування, яке за розрахунком суду перевищує суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення курсової різниці в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.2 договору поставки від 09.02.12 сторони погодили, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику, пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

У зв"язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання, позивачем на підставі вищевказаних правових норм та п.9.2. договору за період з 26.09.15 по 26.01.16 нараховано відповідачу 933,39 грн.- пені, 63,65 грн.- 3% річних та 146,52 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Відповідно до ст. 55 ГПК України, судом перевірено правильність нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" перевищують суму пені, 3% річних та інфляційних втрат заявлених позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, позов підлягає до задоволення. Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, слід покласти на сторони пропорційно задоволених вимог. При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 1, п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення провадження) у справі.

На підставі викладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст. 525, 526, 530, 546, 610, 611, 612, 614, 625, 629, 712 ЦК України, 173, 216, 230 ГК України, керуючись 4-7, 43, 49, 55, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Леон-Фарм" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 10177,48 грн. задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 76019, вул. Паркова, 18-В, м. Івано-Франківськ, 76002 (код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Леон-Фарм", вул. Залізнична, 9-А, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 36733143) - 4509,86 (чотири тисячі п"ятсот дев"ять гривень вісімдесят шість копійок) - основного боргу, 933,39 (дев"ятсот тридцять три гривні тридцять дев"ять копійок) - пені, 63,65 (шістдесят три гривні шістдесят п"ять копійок) - 3% річних, 146,52 (сто сорок шість гривень п"ятдесят дві копійки) - інфляційних нарахувань та 924,06 (дев"ятсот двадцять чотири гривні шість копійок) - курсової різниці, а також 890,57 (вісімсот дев"яносто гривень п"ятдесят сім копійок)- судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 3600,00 (трьох тисяч шестисот гривень ) - основного боргу провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.04.16

Суддя Максимів Т. В.